Подорож до мiста амiшiв на пiвднi штату Iндiана
Не те, щоб тут зупинилися час чи iсторiя – як часом пафосно проголошують туристичнi путiвники до Шипшевани (Shipshewana), штат Iндiана. Бо й справдi, де ще в США вiз, запряжений кiньми – не розкiш, а єдиний транспортний засiб для бiльшостi мешканцiв? А меншiсть, чи то пак, тих, хто не амiшi, полiт-коректно називають “англiйцями“? Ласкаво просимо до мiста, що навчилося вiдпускати минуле – але всього лише на довжину вiжок кiнської упряжi.
Свiдки Гаррiсона Форда
Амiшiв-менонiтiв, протестантську релiгiйну спiльноту, що сповiдує, серед iншого, вiдокремленiсть вiд зовнiшнього свiту та скромнiсть у всьому, колись зробив знаменитими голiвудський бойовик “Cвiдок” з Гаррiсоном Фордом у головнiй ролi. Герой, вiдважний коп, захищає юного Самуеля, хлопчика-менонiта, що випадково побачив убивство. Пригоди, переоцiнка цiнностей та несподiвана любов стовiдсотково cучасної людини в селi, що, здається, завмерло десь у 17-му сторiччi.
Дiя фiльму вiдбувалася, звiсно, не в Шипшеванi, але цiкавiсть до екзотичних вiрян стрiчка викликала чималу. Тим бiльше, коли численнi гостi, що прибували подивитися як мiсцевi “дiйшли до життя такого”, потiм трохи не божилися: он той бородань в капелюсi i глухому старовинному плащi чи приязна жiночка з сувенiрної крамницi – ну просто викапанi актори з масовки “Свiдка”! Не може бути, щоб не тут знiмали!
Самi амiшi зi свого раптово “зiркового” статусу не тiшилися, але й не переймалися – бо на те ж їхня вiра, не велить зважати на чужинськi спокуси, якими б вони не були.
Кiношна icторiя, звичайно, вигадана. Але не людей, що живуть тут достоту так само, як їхнi предки, першi поселенцi у США 200 рокiв тому. Простi спосiб життя, їжа, навiть одяг – переважно, темних кольорiв. З обов’язковими чепцями й фартушками для жiнок i довгими, “до землi”, спiдницями – нiби щойно зiйшли з картин середньовiчних фламандських художникiв. Збережена ще з давнiх давен мова –специфiчний дiалект, “пенсильванська голландська”. В будинках категорично нема телевiзорiв, радiо, навiть електричного струму, годi згадувати про Iнтернет. Вiдсутнi авта, попри те, що в деяких господарствах трактори, все ж таки, є. Мобiльниками релiгiя також дозволяє користуватися, а для тих, в кого їх нема – спiльна телефонна лiнiя. Вона ж для туристiв ще одна цiкавинка. Адже сьогоднi годi побачити критi телефоннi “будки” ще де-iнде, як в нас колись за Союзу були. В них чоловiки в крислатих капелюхах та з довгими бородами приймають повiдомлення.
Зате освiтлення та iншi досягнення цивiлiзацiї – як в старi-добрi часи. Може, й “доiсторичнi” для когось, але так жили прeдки мiсцевих, а нащадки вважають, що iнакше не варто.
Якщо, звiсно, це справжнi амiшi, вiрнi традицiям, бо ж молодше поколiння все важче втримати вiд походiв до бару чи на дискотеку з “англiйцями”. Перефразовуючи українського класика: не та тепер Шипшевана, Елкарт-рiчка – не та (найближча водойма).
Тим бiльше, що чужi переконання в автентичну культуру постiйно намагаються влитися – буквально. Як-от, коли компанiя Gas America кiлька рокiв тому зiбралася, було, торгувати алкоголем на шипшеванськiй заправцi. Мiсцевi обурилися: мало вам, що в тутешнiх ресторанах та кафе вино й пиво вже давно продають?! Споживають їх, звiсно, не амiшi, a туристи, та чи не досить сiяти грiх на нашiй землi? Вiдповiдну петицiю пiдписали 1800 членiв громади, з Шипшевани й не тiльки, Gas America спiймала облизня.
Хоч знаючi люди кажуть, що все було банально-прагматично – влада району Ла Гранж, до якого належить мiстечко, порахувала, що прибутки вiд “зеленого змiя” все одно будуть меншими, анiж вiд туризму. Бо ж гостей – нi багато, нi мало, по пiвмiльйона на рiк – приваблює саме “нерозчинена” сучасними вiяннями екзотичнiсть Шипшевани. Не награна i не на замовлення, з перебираннями в костюми “пiд старовину”. A така повсякденна й тому бездоганно справжня для всього 600 її носiїв-амiшiв. Й унiкальна саме завдяки консервативностi їхньої релiгiї.
…Мiка, молода жiнка рокiв тридцяти – з Шипшевани. На фермерський ринок до близького Каламазу в Мiчиганi, де я мешкала ранiше, вона привозила на продаж садовину-городину, яку в неї розбирали за лiченi години. Бо кавуни “вiд амiшiв” – соковитi й запашнi, не порiвняти з магазинними, а солодкий перець – хрумкий, та ще й дешево. Адже вирощують їх за дiдiвськими технологiями, без жодної “хiмiї”. Я у Мiки була постiйним покупцем, тож пiд час чергових теревенiв про погоду, те та се, якось наважилася спитати:
– Невже тобi нiколи не хотiлося вступити до унiверситету, наприклад? По свiту поїздити?
Мiка “обдарувала” таким поглядом, що менi одразу стало незручно за власну цiкавiсть. Розмова зiйшла нанiвець, довелося прощатися, я вже добряче вiдiйшла вiд прилавка, як Мiка раптом покликала: “Зачекай!” – I, перш, нiж я встигла промимрити вибачення, сказала: “Колись, як була пiдлiтком, хотiлося, та недовго. Бо це не настiльки важливо, як триматися того, що зберегли мої батьки. А перед тим – їхнi батьки. Та нi, я не образилася. Ти не перша питаєш”.
Непроста iсторiя “простого мiста”
Подальшi розпитування – справа невдячна. Зате звичайне споглядання неквапних буднiв “неанглiйської” Шипшевани – часом навiть терапiя. Джесмiн та Кiт, подружжя програмiстiв з Нью-Йорка, приїжджають сюди вже втретє бодай на тиждень влiтку – “пiдзарядити батарейки” для Великого Яблука”, як самi кажуть. Ми розговорилися за вечерею в готелi “Стара карета” (Old Carriage; трохи дорого, але вельми атмосферно за рахунок “вiкторанських” iнтеp’єрiв). Вiн i вона вперше потрапили сюди випадково – їхали потусуватися з друзями в Чикаго, але неподалiк вiд Шипшевани поламалося авто…
– Тож нам довелося переночувати тут. Перше враження – сумiш тихого шоку з якоюсь дитячою радiстю – ти ба, дорожнi знаки попереджають про фiрманiв на вiзках, i для них же на дорозi вiдокремлено cпецiальну смугу! Як в кiно! А потiм повз нас процокали пiдкови… Нiколи не думала, що цей звук може дiяти настiльки заспокiйливо – зiзнається Джесмiн.
Наступного ранку в їхньому життi почалися дива – прокинувшись, протягом довгих годин не вiдкривали комп’ютерiв. Коли подiбне дозволяли собi в Нью-Йорку, не пам’ятають. Взагалi, таке хоч раз бувало в їхньому життi ранiше – щойно розплющивши очi, не кидатися до гаджетiв? Про мобiльнi телефони згадали пiд вечiр, коли забажалося зробити селфi на тлi мальовничих краєвидiв. Аж тодi схаменулися, що навiть на думку не спало за весь день переглянути CNN чи Bloomberg. Бо це раптом стало неактуальним далеко вiд мегаполiса, зате так близько до сiльської природи.
Далi – бiльше. Вирiшили побути в Шипшеванi ще день-другий. Потiм ще три, хоч авто вже давно полагодили, та й звичних для нью-йоркцiв розваг тут нема…
– Але ця тиша навколо, цi спокiй, врiвноваженiсть мiсцевих – вони наче заворожували, – каже Кiт. – Нiхто нiкуди не бiжить, не розмовляє одночасно по кiлькох телефонах, як у нас в Бруклiнi зазвичай. Ти ж бувала в Нью-Йоркському метро зранку? Знаєш, що це таке… А тут люди – як фiлософи, правда ж? Розумiють життя по-iншому. Не так, як решта Америки, i їх не хвилює те, чим щодня ми їмо собi печiнки. Як-от кар’єрний рiст чи курс акцiй на бiржi. Менi здається, що це своєрiдне мистецтво – так жити, як амiшi.
– Ок, то чому б вам з Джесмiн не пересилитися сюди? Задно назавжди забувши про CNN та iнших “носiїв стресу”?
– Та нi, я ж кажу – це мистецтво, – зiтхнув Кiт. – Щоб його опанувати, треба тут народитися.
Мистецтво ж, як вiдомо, вимагає жертв. Для молодих амiшiв – це також не бозна який вибiр у життi. Дiти ходять до середньої школи, але вiдтак для хлопцiв – переважно, робiтничi професiї на навколишнiх виробництвах, для дiвчат – раннє замiжжя й “посада” домогосподарки. Бiльшiсть такий стан справ влаштовує – бо для них, як i для пращурiв, Шипшевана залишається “обiтованою землею”. Задля якої громада менонiтiв колись покинула насидженi мiсця в Швейцарiї, Нiмеччинi та Нiдерландах i помандрувала за океан, рятуючись вiд релiгiйних переслiдувань.
Найпершi прибули вслiд за квакером Вiльямом Пенном, засновником штату Пенсильванiя, щоб вiдтак податися далi на захiд. Навеснi 1842-го вiсiм критих вiзкiв, в яких подорожували родини переселенцiв, зупинилися на околицi Шипшевани…
Мiсцевiсть вже давно була заселеною ще до них – iндiанцями племенi потаватомi, iм’я вождя дало назву майбутньому мiстовi. Як достеменно перекласти це слово, зараз невiдомо, але морфема “шiпше” мовою потаватомi означала те ж саме, що сповiдували амiшi, або ж простоту.
За гiркою iронiєю долi, якщо однi вигнанцi здобули нову домiвку, то її вчорашнi господарi свою втратили. Це був такий собi “золотий вересень 1939-го”, тiльки по-iндiанськи. Одного сумного дня на початку осенi 1838-го озброєнi солдати наказали понад 1000 потаватомi забиратися геть, до вiдведеної для них американським урядом резервацiї. Пiд конвоєм плем’я пройшло шлях аж до Канзасу – у жорстоку спеку, майже без перепочинку. Чимало по дорозi померли, їхнiй маршрут – 665 миль протягом 61-го дня – потiм назвали “шляхом смертi”. Вождь Шипшевана через рiк повернувся назад, та прожив вiдтак недовго, помер в 1841-му. Приїзду перших європейцiв зi строгою релiгiєю не дочекався. Тим не менш, залишився з ними назавжди – своїм iменем. А ще – повагою до простих речей, як було за дiда-прадiда.
Що вiдвiдати в Шипшеванi:
Найбiльший на Середньому Заходi блошиний ринок, Shipshewana Flea Market. Де справжнi скарби, як-от стародавнi меблi, прикраси та купу iншої всячини можна придбати за копiйки. Вiдкритий з травня по вересень, по вiвторках та середах.
Музей амiшiв-менонiтiв – 510 S Van Buren St, Shipshewana, IN 46565.
Звiринець Dutch Creek Farm Animal Park, yтримуваний, звичайно, родиною амiшiв. Вiдвiдувачам запропонують самим погодувати верблюдiв, зебр та страусiв, можна їx навiть погладити. 6255 N 1000 W, Shipshewana, (260) 768-4416.
Прогулянки на возах. Вiдчуйте себе трохи амiшем, проїхавшись з екскурсоводами у традицiйному вiзку. Подорож закiнчиться смачною й щедрою вечерею – з кiлькома видами перших та других страв i десертiв. Millers Buggy Line Company, 300 S Van Buren St, Shipshewana, IN 46565, (260) 768-4494
Для душi й для тiла – мистецький центр та однойменний ресторан Blue Gate Theatre. Протягом року тут вiдбуваються концерти та мюзикли, подивитися якi приїжджають навiть з-за меж штату. 175 N Van Buren St, Shipshewana, IN 46565, 888 447-47-25.
