Дукач. Українська жіноча прикраса / Ducach. Ukrainian women’s adornment

Дукач – прикраса у вигляді підвіски-медалі, яку дівчина пов’язувала на ленту серед інших шийних прикрас як знак зрілості та переходу з дитинства у доросле життя. Межі поширення: Чернігівщина, Полтавщина та Слобідська Україна, частина Воронежчини та Курщини. Значно рідше на Півдні України та на Правобережжі. Ще в 30-ті роки 20 століття на вулиці можна було зустріти дівчину, що носила на шиї дукачі.
Слово “дукач” – українська видозміна назви західноєвропейських золотих монет – “дукатів”. “Дукатами” називались венеціанські монети вагою 3,5г, випущені в обіг у 1284 році. Вважається, що назва “дукат” була народжена словом, яке входило в монетну легенду “Sit tibi Christe datus quem tu Regis iste ducatus.” Рідше дукачі носили назви “личман” і “ягнус”.Дукачі – ( у 19-20 ст.) – дуже різні за матеріальною та художньою цінністю прикраси – від старанно виготовленого ювелірного виробу до копійчаної примітивної штампованої бляшки. Це була святкова і щоденна прикраса, яку носили як дорослі жінки, так і маленькі дівчатка. Дукач переходив до дівчини від матері або ж його треба було замовити чи купити. Селянські “фамільні коштовності” створювались протягом поколінь і, освячені незмінністю моди, зберігалися дбайливіше ніж сімейні реліквії дворянських родів. Часто шийне вбрання жінки коштувало набагато більше ніж весь родинний дім.

Прикраса являла собою підвіску-медаль і, може бути, прироблена до неї бант-брошка. Бант зображає стрічку, зав’язану бантом у чотири петлі, з двома гілочками, що йдуть від центру, між верхніми петлями – корона. Іноді бант прикривається гранованими скельцями. Дукачі з бантами носили за Десною, на правому березі річки – без бантів.

У небагатьох дукачах за медальйони правили справжні західноєвропейські медалі 17-18 сторіччя і російські медалі 18 сторіччя. Але частіше то були медальйони, що виготовлялись в майстернях у ювелірів-золотарів технікою штампування. Крім цього, золотарі виготовляли сережки, ”пугвиці” або “рифи”, якими перенизували коралі, та персні.

Найпростіша форма дукача – медаль з вушком, виконана в техніці лиття із темної міді або світлої латуні – імітації золота. Вушко і обідок, що імітує дротяне плетиво, відливались разом з медаллю. Такі дукач майже ніколи не золотили і до бантів не прикріплювали. Як правило, такі дукачі, зроблені не з монет, дат не мають.
               Зразки дукачів

                          Фото українських жінок і дівчат у намистах із дукачами

Ukrainian Tradition