Еміграція до Канади та українська діаспора Вінніпегу очима священика

У канадському Вінніпегу проживає міцна українська діаспора, яка ревно підтримує національні церковні та культурні традиції. Від часу до часу сюди для служіння в парафії при василіянському монастирі приїздять отці василіяни з України. Минулого року із цією місією сюди прибув о. Еміліян Ничак (ЧСВВ). Сьогодні він ділиться своїми спостереженнями про це місто і його жителів.

 

– О. Еміліяне, Ви приїхали до Канади торік у грудні. Які перші враження від Вінніпега? Що особливе в ньому Ви для себе відзначили?

Вінніпег вражає українськими звичаями, традиціями і культурою. І не дивно, адже перші українці приїхали сюди понад 100 років тому і дуже скоро заселили не лише Вінніпег, але й провінцію Монітоба. Люди емігрували у пошуках кращої долі. Проте серед них були заможні жителі міст і сіл, яких не влаштовувала економічна й політична нестабільність.

– Як, на Вашу думку, українська діаспора плекає свою культуру?

У Вінніпегу діє школа Непорочного Серця Марії, яку свого часу заснували отці василіяни. Вона унікальна тим, що в ній пропагують українську культуру. Тут навчаються й українці, і діти інших культур та народів, які, і це мене приємно вразило, співають колядки та інші пісні солов’їною.

Щороку саме тут, у Вінніпегу, відбувається багато різноманітних фестивалів, на яких українська діаспора гідно представляє національну культуру: унікальними вишиванками, милозвучними піснями, смачною їжею. Такі слова, як «пироги» та «борщ» тут знають усі канадці, а також багато емігрантів з інших країн. І хоч більшість вінніпезьких українців – англомовні, однак є й такі, які знають українську мову на побутовому рівні. Звичайно, проголошувати проповідь нею тут нема рації, оскільки мова проповіді висока, і людям, що виросли в англомовному середовищі, буде важко зрозуміти всі слова.

– З якими викликами стикаються українські емігранти в Канаді? Які можливі переваги тут можна зауважити?

Канада – це країна з високим рівнем життя, але це є результатом сумлінності і чесності. Наприклад, тут обов’язково потрібно вчасно сплачувати податки, які справді використовують на добро людям, на розвиток суспільства. Або ж водійські права. Їх тут не купиш, давши хабаря. Тому і рівень смертності на дорогах низький. Завдяки надійній системі кредитування проста, звичайна людина, навіть не маючи вищої освіти, може дозволити собі будинок, авто (яке тут має кожен) та інші необхідні речі. Тож люди, які сюди приїжджають з інших країн, у тому числі з України, почуваються захищеними. Узагалі Канада – соціальна країна. Тут люди справді почуваються в безпеці. Та, попри численні переваги, не всім вдається призвичаїтися до тутешніх порядків і стилю життя. Такі люди не затримуються надовго й покидають цю країну.

– Який клімат у м. Вінніпегу, і чого варто чекати тим, хто туди прибуває?

Клімат у Манітобі непростий: зима довша, ніж літо. Однак у Вінніпегу – 250 сонячних днів на рік, що для Канади досить багато, і навіть узимку сонце –вельми яскраве. Улітку надзвичайно тепло – фрукти та овочі дуже швидко достигають. Вінніпег приваблює красою доглянутих міських парків, де можна добре відпочити із друзями чи сім’єю. Сама по собі провінція Манітоба характерна сільськогосподарською діяльністю.

Коли я торік прибув до Канади, то саме потрапив на святкування Різдва Христового за новим стилем. Разом із парафіянами ми відвідували із колядою домівки українців. Таким чином, уже від початку я мав нагоду познайомитися з українською діаспорою. І хочу сказати, що люди тут щирі й доброзичливі. Підтвердженням цього є UCWLC – Українська католицька ліга жінок Канади при нашій парафії, яка допомагає фінансово тим українським дітям парафії, які вступають в університет. Кожному студентові на рік навчання УКЛЖК жертвує 1000 доларів. Також організація веде іншу доброчинну діяльність.

– Яке Ваше враження про життя парафії, в якій Ви служите ?

Парафія, при якій я маю служіння, дуже дружна. Ці люди, а точніше ще їхні батьки, доклали багато зусиль, щоби побудувати чудовий храм, який тепер мають. Недаремно кажуть: «Українські церкви на варениках побудовані».

– Що Ви хотіли б побажати українцям, які виїжджають у пошуках кращої долі до інших країн?

Незалежно від того, на довший чи коротший термін ми виїжджаємо до інших країн, важливо пам’ятати про своє походження, мову і культуру, бо ми є українцями всюди, куди б не приїхали. За можливості потрібно допомагати співвітчизникам різними способами та засобами, доступними у розвинутих країнах, це є виявом солідарності з тими, хто живе в Україні.

Розмову провів о. Герман Ничак, ЧСВВ

Articles