Відверта та емоційна, креативна та яскрава, романтична та вразлива – саме такі епітети спадають на думку, коли йдеться про українську співачку Злату Огнєвіч. А унікальний талант, помножений на щоденну працю, позитивне мислення і завзятість стали її секретами успіху.
Володарка чудового голосу, любителька подорожей, модних образів і різноманітних танців – у ексклюзивному інтерв’ю Злата розкриває читачам деталі свого творчого життя. Це і дебютний альбом “Грані”, і тур Америкою, і найбожевільніші історії з концертних поїздок. Співачка висловлюється щодо цьогорічного “Євробачення”, називає улюблених українських дизайнерів та ділиться секретом своєї бездоганної фігури.
– Почнемо з найактуальнішого: незабаром ти приїдеш до “міста вітрів” – Чикаго. Скільки часу триватиме твій американський тур? В яких штатах плануєш побувати?
– Наші концерти вiдбудуться в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго, а інші міста стануть відомі трохи згодом. До речі, я концертуватиму в Чикаго вже вдруге. Правду кажуть, що публіка тут чудова: мені надзвичайно сподобалося, як приймає і реагує зал, а ще – співає разом зі мною. Я дуже це люблю! Ми їдемо з музичним колективом, з новою програмою і піснями. Обіцяю, що музики та емоцій буде багато!
– В грудні минулого року вийшов твій дебютний альбом “Грані”, що одразу ж завоював серця багатьох. Преса назвала його “альбомом контрастів, який максимально розкриває співачку з різних сторін”. А чим для тебе стали “Грані”?
– Мій альбом – це сповідь душі, яка є сильною і тендітною водночас, яка знає багато про цей світ і хоче ділитися ним з оточуючими. Над цим альбомом працювали найкращі музиканти нашої країни і не тільки: Михайло Некрасов, Вадим Лисиця, Олександр Лозовський, Dynamika Music, The Maneken, CONSTANTINE і американський аранжувальник, композитор Michael J.Junior. Я глибоко переконана, що світ належить музикантам, бо вони – новатори і мрійники, а ще – ну, як прожити без пісень? Я цього просто не уявляю!
– Так, музиканти і справді – мрійники. Цікаво, а який хіт найбільше розкриває тебе, як особистість? Який став найулюбленішим?
– Кожна моя пісня завжди народжується особливо. Деякі – в справжніх творчих муках, і зараз я навіть їх не співаю. Але є такий трек, “One Day”, його автором є Михайло Некрасов. Цій пісні вже шість років, але тільки на “Голосі країни” його почули і відчули по-справжньому – і мене також. За що я вдячна цьому унікальному проектові. Якщо ж говорити про мої танцювальні хіти, то, безумовно, пісня “Танцювати” підкреслює, що я обожнюю легкість в людях і радію життю.
– Пісню “One Day” на “Голосі країни” ти й справді виконувала із особливим захопленням, і публіка це відчувала.Розкажи також про свіжі враження від подорожей. Нещодавно це був Берлін. Що сподобалося там найбільше? Чи ти привезла якусь німецьку традицію до України?
– Дуже дивні відчуття були під час перебування у Берліні. Не знаю, як німці це роблять, але в голові постійно крутилася думка: “Вони пам’ятають!” Таке ставлення до своєї історії, якою б вона не була, викликає повагу. Бо ж Берлін постав з руїн. Є дуже гарні його частини, і всюди вирує культурне життя. Тут багато азійської їжі, чисті парки і чисельні квартали зі східними іммігрантами. Німецьку традицію до України не привезла, але в турецькому кварталі постійно куштувала східні солодощі з медом і горіхами, вони там просто чудові!
– На “Євробаченні – 2013” ти посіла почесне третє місце, набравши 214 голосів. Які почуття викликала ця подія? Ти сама вірила в свою перемогу?
– Колись конкурс “Євробачення” здавався мені чимось далеким, і я зовсім не уявляла, що представлятиму в ньому Україну. Звичайно, коли ми були студентами, то збиралися всі в одній кімнаті в гуртожитку і під час фіналу вболівали за наших. Пам’ятаю рік, в якому перемогла Руслана.
Коли ми поїхали на “Євробачення”, це був мій перший досвід світового рівня, такий собі марафон, що складався з виживання і водночас – з яскравих творчих подій. Ми готували інший номер, але вже коли були на місці, нам в ньому відмовили. Хоча спочатку організатори погодилися. Досі для мене – це дивна й незрозуміла історія… Довелося змінювати постановку, ми працювали щодня, зняли в готелі залу для репетицій.
Була ще така весела історія: коли вже летіли додому, сталася плутанина з авіаквитками і часом. Мені тоді довелося залишити практично всі речі нашим шведським друзям і буквально бігти за трапом, щоб встигнути на літак. Грим і зачіску теж робили в салоні залізного птаха, бо після повернення майже дві доби в мене були зйомки та інтерв’ю, присвячені “Євробаченню”. В якийсь момент я зрозуміла, що втрачу свідомість від того, що майже три доби не спала.
– Нічого собі ритм концертного життя! Але все, через що ми проходимо, залишає слід у пам’яті. Марк Твен колись сказав, що є всього два найважливіших дні у житті: коли ми народжуємося і коли розуміємо, для чого прийшли у цей свiт. Коли ти усвідомила, що “душа співає”? Які зміни відбулися після цього?
– Співаю стільки, скільки себе пам’ятаю. Згодом відчула, що це і є моє покликання, мій шлях. Коли була дитиною, все відбувалося якось підсвідомо. Мені подобалося співати для людей, а вже з часом і досвідом почала розуміти, що таке бути Артисткою. Ось цей момент і можна вважати другим народженням. Сцена не пробачає лінощів і слабкості. На сцені артист – наче під мікроскопом, публіка все бачить і відчуває. Завжди.
– “Мода не просто робить жінок красивими, вона дає їм впевненість у собі”. Ця цитата Ів Сен Лорана – про тебе. Ти завжди стильно і вишукано одягнена, сукні доповнюють твій образ. Чи є у тебе улюблені бренди, Будинки мод, які обов’язково мусиш відвідати у подорожах? Маєш власного дизайнера, який допомагає створювати сценічні образи?
– Українська мода твориться і зростає у нас на очах, і світові зірки вже давно обирають українські бренди. Модель Белла Хадід носить жакет Flow The Label і пуховик Ienki Ienki. Актриса Джада Пінкетт-Сміт з’являлася в Dafna May. Співачка Дуа Ліпа любить знамениті джинси Ksenia Schnaider. А Руслан Багінський забезпечив головними уборами весь модний світ. Я його велика шанувальниця, адже Руслан і Леся Патока робили головні убори для мого сольного концерту з назвою “Моя історія”. Артема Климчука я, наприклад, вважаю справжнім явищем. Це дизайнер, який вміє відчувати стиль. Я співпрацюю з різними українськими дизайнерами, а також багато образів створюю сама.
– Хто справив найбільший вплив на твоє формування як особистості і як співачки?
– Я навчалася у школі, і до мене потрапило відео мюзиклу Боба Фоса “Allthatjazz”. Сказати, що я була приголомшена, означає не сказати нічого! Я копіювала рухи танцівниць, передивлялася знову й знову, мріяла взяти участь в такій виставі. Найбільший вплив, окрім джазової музики від Сари Вон, Діззі Гіллеспі та Елли Фіцджеральд, на мене справила Уітні Хьюстон. Вона співала і жила на сцені так, як ніхто до чи після неї! А ці неймовірні балади і фантастичний Голос дають мені натхнення й досі.
– Чи є щось таке в житті Злати Огнєвіч, чого ніхто не знає?
– Ми живемо в час, коли завдяки соціальним мережам все наше життя можна побачити, як на долоні. Тим більше, що я – публічна особистість, і про все ви можете дізнатися з мого Інстаграму. З одного боку – я зовсім не захищена, а з іншого – мені подобається ділитися своїм життям з фанами.
– Чи можеш пригадати якусь неймовірну подію, яка сталася під час одного з твоїх турів?
– Так, пригадую, у нас був “зелений концерт” у Чернівцях. Така імпреза відбувається в останній день туру. Звичайно, я могла тільки здогадуватися, що ж такого цікавого придумала команда. Єдине, про що їх просила – не наливати горілку замість води в мою пляшку на сцені. Посеред моїх пісень виходили наші адміністратори, балет і концертний директор з кумедними танцями, вони десь знайшли штучні квіти і все це причепили на себе. У хлопців були смішні окуляри і шапки з пір’ям, як у індіанців. Коли я співала баладу, звучав зовсім інший твір, але це було настільки чисто зроблено, що розуміла тільки я. Загалом у нас чудова команда і ми дуже весело проводимо час!
– Як проходить процес “народження” пісні? Як ти її обираєш?
– Спершу мене повинні зачепити гармонія і біт, причому саме гармонія – первинна. Якщо ці дві складові разом звучать добре, я відчуваю, що пісня буде жити. І вже потім шукаю до неї слова. Роблю це або сама, або мені допомагає автор текстів. У мене вдома є портативна студія, де я себе записую, аналізую, працюю над новими піснями. Це клопіткий процес. Буває страшно слухати фінальну версію треку, боюся, що він не сподобається людям, і я захочу його переписати знову й знову. Трапляється, що тільки 53-й варіант приспіву залишається в пісні, як це було з “Gravity” для “Євробачення”.
– Над чим працюєш сьогодні?
– Хочу створити новий альбом, тому шукаю і працюю над новими треками, пишу свої пісні. Відчуваю, що прийшов час відпустити їх до слухача.
– Йога, балет, flight yoga, бальні танці, тверк – усе це тримає тебе у відмінній формі. А який вид танцю імпонує найбільше? І яким спортом подобається займатися?
– Спорт для мене – це спосiб життя, мислення. Подобається стретчинг, він позбавляє від набряків і робить тіло гнучким, а, значить, і бадьорим. Люблю сучасні танці: денс-холл, хаус, ваакінг. Я взагалі люблю танцювати і навіть пісні про це співаю!
– Так, під запальний трек “Танцювати” просто не можна не рухатися! Що сьогодні відбувається на українському музичному олімпі? Чому, на твою думку, виникають такі скандальні ситуації, як з останнім конкурсом “Євробачення”?
– Досить неоднозначна ця ситуація з конкурсом, який щороку притягує до себе багато уваги. Якщо запитати мене, який трек був хітовим, то це однозначно пісня від MARUV. Всі інші питання – до організаторів і юристів. До речі, там ще незрозуміле питання зі штрафом про відмову від участі. А також – куди поділися гроші від есемес-повiдомлень, якщо вже ніхто не їде? Мені дуже шкода, що все це сталося з Україною.
– Справді сумно… Але потрібно мислити позитивно. Отже, який твій секрет успіху? Що би ти порадила молодим талантам?
– Однозначно – треба вірити в свої сили, навіть коли весь світ проти тебе! І ще, звичайно – наполеглива праця. Треба собі відповісти на питання: чи згоден ти все віддати сцені: сили, енергію, особисте життя і здоров’я, розділити гіркі поразки і водночас – великі перемоги, щоб не зірвало дах від успіху? А головне – любити Сцену до останньої клітини й подиху!
– Діаспора з тривогою спостерігає за ситуацією з російською мовою в Україні, в тому числі й у Києві. На твою думку, квоти на українські пісні допоможуть щось змінити?
– Квоти ВЖЕ багато чого змінили, з’явилися нові імена, молоді прогресивні виконавці вийшли з тіні й можуть збирати клубні концерти. Я завжди – за якість музичного продукту і за те, щоб українською мовою не прикривались для просування своїх примітивних і непрофесійних музичних здібностей. Я вірю в майбутнє української музики. Можна пишатися такими гуртами, як ONUKA, ДахаБраха, які знані поза межами України. Ми – талановита нація і можемо підкорити увесь світ!
– Чи вдається тобі знаходити час і виступати перед нашими військовими?
– Так, я мала виступи для бійців, а також брала участь в доброчинних заходах, які збирали кошти для реанімобіля. Думаю, кожен українець, який має бажання і можливість, допомагає, чим тільки може, нашим хлопцям. Шкода тільки, що нас гуртують лише погані події: революція, війна, криза. Я хочу бачити Україну процвітаючою і сильною державою, з високим рівнем життя у всіх сферах, бачити, як бізнес має можливість розвиватися і залучати нові проекти. Хочу вірити, що так і буде.
– Твої враження від першої поїздки до США? Що очікуєш від концерту в Чикаго?
– До “міста вітрів” я вперше потрапила взимку і насолоджувалася різдвяною підготовкою, архітектурою і…гамбургерами! Часу було обмаль, щоб побачити і відчути США. Сподіваюся, цього разу його буде більше. Їду до Чикаго з музичним колективом, а, значить, все буде наживо і дуже емоційно. Хочу, щоб в нас із вами була дружня і невимушена атмосфера в залі, я люблю, коли між мною і слухачем відсутня стіна.
– Чого ти найбільше боялась в дитинстві?
– Темряви і богомолів.
– Ким мріяла стати в 13 років?
– Співачкою.
– Що найбільше цінуєш в людях?
– Щирість.
– Твої улюблені книжки?
– Джон Рональд Руел Толкієн “Володар перстнів”, Лі Куан Ю “Із третього світу в перший”.
– Як змінили тебе роки популярності?
– Вони загартовують особистість.
– Місце у світі, де ти почуваєшся найкраще.
– Там, де є океан.
– Кохання – це…
– Коли ти просиш Бога за цю людину. Це і є кохання.
– Твоє повсякденне життя: що найважливіше у ньому?
– Знаходити час на маленькі радощі.
