Злата Огнєвіч: “Я обожнюю легкість в людях і радію життю”

Відверта та емоційна, креативна та яскрава, романтична та вразлива – саме такі епітети спадають на думку, коли йдеться про українську співачку Злату Огнєвіч. А унікальний талант, помножений на щоденну працю, позитивне мислення і завзятість стали її секретами успіху.

Володарка чудового голосу, любителька подорожей, модних образів і різноманітних танців – у ексклюзивному інтерв’ю Злата розкриває читачам деталі свого творчого життя. Це і дебютний альбом Грані, і тур Америкою, і найбожевільніші історії з концертних поїздок. Співачка висловлюється щодо цьогорічного Євробачення, називає улюблених українських дизайнерів та ділиться секретом своєї бездоганної фігури.

– Почнемо з найактуальнішого: незабаром ти приїдеш до міста вітрів – Чикаго. Скільки часу триватиме твій американський тур? В яких штатах плануєш побувати?

– Наші концерти вiдбудуться в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго, а інші міста стануть відомі трохи згодом. До речі, я концертуватиму в Чикаго вже вдруге. Правду кажуть, що публіка тут чудова: мені надзвичайно сподобалося, як приймає і реагує зал, а ще – співає разом зі мною. Я дуже це люблю! Ми їдемо з музичним колективом, з новою програмою і піснями. Обіцяю, що музики та емоцій буде багато!

– В грудні минулого року вийшов твій дебютний альбом Грані, що одразу ж завоював серця багатьох. Преса назвала його альбомом контрастів, який максимально розкриває співачку з різних сторін. А чим для тебе стали Грані?

– Мій альбом – це сповідь душі, яка є сильною і тендітною водночас, яка знає багато про цей світ і хоче ділитися ним з оточуючими. Над цим альбомом працювали найкращі музиканти нашої країни і не тільки: Михайло Некрасов, Вадим Лисиця, Олександр Лозовський, Dynamika Music, The Maneken, CONSTANTINE і американський аранжувальник, композитор Michael J.Junior. Я глибоко переконана, що світ належить музикантам, бо вони – новатори і мрійники, а ще – ну, як прожити без пісень? Я цього просто не уявляю!

– Так, музиканти і справді мрійники. Цікаво, а який хіт найбільше розкриває тебе, як особистість? Який став найулюбленішим?

– Кожна моя пісня завжди народжується особливо. Деякі – в справжніх творчих муках, і зараз я навіть їх не співаю. Але є такий трек, “One Day”, його автором є Михайло Некрасов. Цій пісні вже шість років, але тільки на “Голосі країни” його почули і відчули по-справжньому – і мене також. За що я вдячна цьому унікальному проектові. Якщо ж говорити про мої танцювальні хіти, то, безумовно, пісня “Танцювати” підкреслює, що я обожнюю легкість в людях і радію життю.

– Пісню One Day на Голосі країни ти й справді виконувала із особливим захопленням, і публіка це відчувала.Розкажи також про свіжі враження від подорожей. Нещодавно це був Берлін. Що сподобалося там найбільше?  Чи ти привезла якусь німецьку традицію до України?

– Дуже дивні відчуття були під час перебування у Берліні. Не знаю, як німці це роблять, але в голові постійно крутилася думка: “Вони пам’ятають!” Таке ставлення до своєї історії, якою б вона не була, викликає повагу. Бо ж Берлін постав з руїн. Є дуже гарні його частини, і всюди вирує культурне життя. Тут багато азійської їжі, чисті парки і чисельні квартали зі східними іммігрантами. Німецьку традицію до України не привезла, але в турецькому кварталі постійно куштувала східні солодощі з медом і горіхами, вони там просто чудові!

– На Євробаченні – 2013 ти посіла почесне третє місце, набравши 214 голосів. Які почуття викликала ця подія? Ти сама вірила в свою перемогу?

– Колись конкурс “Євробачення” здавався мені чимось далеким, і я зовсім не уявляла, що представлятиму в ньому Україну. Звичайно, коли ми були студентами, то збиралися всі в одній кімнаті в гуртожитку і під час фіналу вболівали за наших. Пам’ятаю рік, в якому перемогла Руслана.

Коли ми поїхали на “Євробачення”, це був мій перший досвід світового рівня, такий собі марафон, що складався з виживання і водночас – з яскравих творчих подій. Ми готували інший номер, але вже коли були на місці, нам в ньому відмовили. Хоча спочатку організатори погодилися. Досі для мене – це дивна й незрозуміла історія… Довелося змінювати постановку, ми працювали щодня, зняли в готелі залу для репетицій.

Була ще така весела історія: коли вже летіли додому, сталася плутанина з авіаквитками і часом. Мені тоді довелося залишити практично всі речі нашим шведським друзям і буквально бігти за трапом, щоб встигнути на літак. Грим і зачіску теж робили в салоні залізного птаха, бо після повернення майже дві доби в мене були зйомки та інтерв’ю, присвячені “Євробаченню”. В якийсь момент я зрозуміла, що втрачу свідомість від того, що майже три доби не спала.

– Нічого собі ритм концертного життя! Але все, через що ми проходимо, залишає слід у пам’яті. Марк Твен колись сказав, що є всього два найважливіших дні у житті: коли ми народжуємося і коли розуміємо, для чого прийшли у цей свiт. Коли ти усвідомила, що душа співає? Які зміни відбулися після цього?

– Співаю стільки, скільки себе пам’ятаю. Згодом відчула, що це і є моє покликання, мій шлях. Коли була дитиною, все відбувалося якось підсвідомо. Мені подобалося співати для людей, а вже з часом і досвідом почала розуміти, що таке бути Артисткою. Ось цей момент і можна вважати другим народженням. Сцена не пробачає лінощів і слабкості. На сцені артист – наче під мікроскопом, публіка все бачить і відчуває. Завжди.

Мода не просто робить жінок красивими, вона дає їм впевненість у собі. Ця цитата Ів Сен Лорана – про тебе. Ти  завжди стильно і вишукано одягнена,  сукні доповнюють твій образ. Чи є у тебе улюблені бренди,  Будинки мод,  які обов’язково мусиш відвідати у подорожах?  Маєш власного дизайнера, який допомагає створювати сценічні образи?

– Українська мода твориться і зростає у нас на очах, і світові зірки вже давно обирають українські бренди. Модель Белла Хадід носить жакет Flow The Label і пуховик Ienki Ienki. Актриса Джада Пінкетт-Сміт з’являлася в Dafna May. Співачка Дуа Ліпа любить знамениті джинси Ksenia Schnaider. А Руслан Багінський забезпечив головними уборами весь модний світ. Я його велика шанувальниця, адже Руслан і Леся Патока робили головні убори для мого сольного концерту з назвою “Моя історія”. Артема Климчука я, наприклад, вважаю справжнім явищем. Це дизайнер, який вміє відчувати стиль. Я співпрацюю з різними українськими дизайнерами, а також багато образів створюю  сама.

– Хто справив найбільший вплив на твоє формування  як особистості і як співачки?

– Я навчалася у школі, і до мене потрапило відео мюзиклу Боба Фоса “Allthatjazz”. Сказати, що я була приголомшена, означає не сказати нічого! Я копіювала рухи танцівниць, передивлялася знову й знову, мріяла взяти участь в такій виставі. Найбільший вплив, окрім джазової музики від Сари Вон, Діззі Гіллеспі та Елли Фіцджеральд, на мене справила Уітні Хьюстон. Вона співала і жила на сцені так, як ніхто до чи після неї! А ці неймовірні балади і фантастичний Голос дають мені натхнення й досі.

– Чи є щось таке в житті Злати Огнєвіч, чого ніхто не знає?

– Ми живемо в час, коли завдяки соціальним мережам все наше життя можна побачити, як на долоні. Тим більше, що я – публічна особистість, і про все ви можете дізнатися з мого Інстаграму. З одного боку – я зовсім не захищена, а з іншого – мені подобається ділитися своїм життям з фанами.

– Чи можеш пригадати якусь неймовірну  подію, яка сталася під час одного з твоїх турів?

– Так, пригадую, у нас був “зелений концерт” у Чернівцях. Така імпреза відбувається в останній день туру. Звичайно, я могла тільки здогадуватися, що ж такого цікавого придумала команда. Єдине, про що їх просила – не наливати горілку замість води в мою пляшку на сцені. Посеред моїх пісень виходили наші адміністратори, балет і концертний директор з кумедними танцями, вони десь знайшли штучні квіти і все це причепили на себе. У хлопців були смішні окуляри і шапки з пір’ям, як у індіанців. Коли я співала баладу, звучав зовсім інший твір, але це було настільки чисто зроблено, що розуміла тільки я. Загалом у нас чудова команда і ми дуже весело проводимо час!

– Як проходить процес народження пісні? Як ти її обираєш?

– Спершу мене повинні зачепити гармонія і біт, причому саме гармонія – первинна. Якщо ці дві складові разом звучать добре, я відчуваю, що пісня буде жити. І вже потім шукаю до неї слова. Роблю це або сама, або мені допомагає автор текстів. У мене вдома є портативна студія, де я себе записую, аналізую, працюю над новими піснями. Це клопіткий процес. Буває страшно слухати фінальну версію треку, боюся, що він не сподобається людям,  і я захочу його переписати знову й знову. Трапляється, що тільки 53-й варіант приспіву залишається в пісні, як це було з “Gravity” для “Євробачення”.

– Над чим працюєш сьогодні?

– Хочу  створити новий альбом, тому шукаю і працюю над новими треками, пишу свої пісні. Відчуваю, що прийшов час відпустити їх до слухача.

– Йога, балет, flight yoga, бальні танці, тверк – усе це тримає тебе у відмінній формі.  А який вид танцю імпонує найбільше? І яким спортом подобається займатися?

– Спорт для мене – це спосiб життя, мислення. Подобається стретчинг, він позбавляє від набряків і робить тіло гнучким, а, значить, і бадьорим. Люблю сучасні танці: денс-холл, хаус, ваакінг. Я взагалі люблю танцювати і навіть пісні про це співаю!

Так, під запальний трек Танцювати просто не можна не рухатися! Що сьогодні відбувається на українському музичному олімпі? Чому, на твою думку, виникають такі скандальні ситуації, як з останнім конкурсом Євробачення?

– Досить неоднозначна ця ситуація з конкурсом, який щороку притягує до себе багато уваги. Якщо запитати мене, який трек був хітовим, то це однозначно пісня від MARUV. Всі інші питання – до організаторів і юристів. До речі, там ще незрозуміле питання зі штрафом про відмову від участі. А також – куди поділися гроші від есемес-повiдомлень, якщо вже ніхто не їде? Мені дуже шкода, що все це сталося з Україною.

– Справді сумно… Але потрібно мислити позитивно. Отже, який твій секрет успіху? Що би ти порадила молодим талантам?

– Однозначно – треба вірити в свої сили, навіть коли весь світ проти тебе! І ще, звичайно – наполеглива праця. Треба собі відповісти на питання: чи згоден ти все віддати сцені: сили, енергію, особисте життя і здоров’я, розділити гіркі поразки і водночас – великі перемоги, щоб не зірвало дах від успіху? А головне – любити Сцену до останньої клітини й подиху!

– Діаспора з тривогою спостерігає за ситуацією з російською мовою в Україні, в тому числі й у Києві. На твою думку, квоти на українські пісні допоможуть щось змінити?

– Квоти ВЖЕ багато чого змінили, з’явилися нові імена, молоді прогресивні виконавці вийшли з тіні й можуть збирати клубні концерти. Я завжди – за якість музичного продукту і за те, щоб українською мовою не прикривались для просування своїх примітивних і непрофесійних музичних здібностей. Я вірю в майбутнє української музики. Можна пишатися такими гуртами, як ONUKA, ДахаБраха, які знані поза межами України. Ми – талановита нація і можемо підкорити увесь світ!

– Чи вдається тобі знаходити час і виступати перед нашими військовими?

– Так, я мала виступи для бійців, а також брала участь в доброчинних заходах, які збирали кошти для реанімобіля. Думаю, кожен українець, який має бажання і можливість, допомагає, чим тільки може, нашим хлопцям. Шкода тільки, що нас гуртують лише погані події: революція, війна, криза. Я хочу бачити Україну процвітаючою і сильною державою, з високим рівнем життя у всіх сферах, бачити, як бізнес має можливість розвиватися і залучати нові проекти. Хочу вірити, що так і буде.

– Твої враження від першої поїздки до США? Що очікуєш від концерту в Чикаго?

– До “міста вітрів” я вперше потрапила взимку і насолоджувалася різдвяною підготовкою, архітектурою і…гамбургерами! Часу було обмаль, щоб побачити і відчути США. Сподіваюся, цього разу його буде більше. Їду до Чикаго з музичним колективом, а, значить, все буде наживо і дуже емоційно. Хочу, щоб в нас із вами була дружня і невимушена атмосфера в залі, я люблю, коли між мною і слухачем відсутня стіна.

– Чого ти найбільше боялась в дитинстві?

– Темряви і богомолів.

– Ким мріяла стати в 13 років?

– Співачкою.

– Що найбільше цінуєш в людях?

– Щирість.

– Твої улюблені книжки?

– Джон Рональд Руел Толкієн “Володар перстнів”, Лі Куан Ю “Із третього світу в перший”.

– Як змінили тебе роки популярності?

– Вони загартовують особистість.

– Місце у світі, де ти почуваєшся найкраще.

– Там, де є океан.

– Кохання – це…

– Коли ти просиш Бога за цю людину. Це і є кохання.

– Твоє повсякденне життя: що найважливіше у ньому?

– Знаходити час на маленькі радощі.

April 2019