З вірою у Перемогу. Комбат на 50 тисяч доларів

Війна триває…Через її горнило вже пройшли сотні тисяч людських доль, а скільки ще випробувань нам запланував Господь – ніхто не знає. Патріоти продовжують захищати нашу землю, і Україна вже нараховує 223 тисячі знищених окупантів. Саме такою інформацією ми володіємо на підставі аналізу доступних даних з Пенсійного фонду загарбницької Російської Федерації, де з 2014 року різко зросла кількість наданих  пенсій в зв’язку з “втратою годувальника”. З того ж 2014 року, чомусь раптово, окупанти засекретили втрати своїх збройних сил в мирний час.

Також понад 168 тисяч бойовиків вже ніколи не наведуть стволи своїх автоматів за примарні ідеї рускаго міра, бо саме такою є кількість поранених ворогів.

Сьогодні для журналу “Ukrainian People” (Чикаго) я знайшов час для короткого інтерв’ю з людиною, яка ще кілька днів тому була на вістрі небезпеки на Сході нашої землі. “Сєдой” бойовий офіцер і авторитетний командир. За певних режимно-секретних умов ми не можемо називати справжнє ім’я героя, але  скажу по-секрету, що Юрій Михайлович це реальний жах для терористичної орди, яка своїм брудним солдафонським черевиком наважилась ступити на чорнозем суверенної держави, на землю нашої України.

Юрію Михайловичу, до нашої зустрічі мені вдалось поспілкуватись з вашими бойовими побратимами. Для них ви беззаперечний авторитет, справедливий командир та просто чудова людина. Досягнути такої поваги може далеко не кожен військовий керівник. Як вам це вдалося?

– Я вважаю, що за будь-якої ситуації, завжди треба залишатись людиною. Потрібно чути підлеглих, відчувати їхні проблеми, спілкуватися з ними як в колективі, так і з кожним окремо. Також  надавати підтримку у вирішенні будь-якого питання та, разом з цим, потрібно бути професійно і фізично підготовленим. Ще варто бути прикладом для особового складу, керуватися гаслом: “Роби як я, а не як я сказав”. Бути вимогливим до себе та підлеглих , вдосконалюватись, загартовувати себе, бути сміливим і під час бойової підготовки, і під час бойових дій. Дбати про згуртування колективу.

В період 2014-2016 року ви пройшли найгарячіші точки Луганщини та Донеччини. Де було найважче?

– Перший бойовий вихід був під станицею Луганською, де батарея здійснила свій перший залп, потім була “Весела гора”, “Райгородка”, “Трьохізбенка”, “Авдіївка”, “Піски”* й інші райони проведення антитерористичної операції. Найбільше запам’ятався 2014 рік, безліч бойових виходів, чергувань, переміщень, виконання бойових завдань, перезаряджання, і… знову вперед. А перше бойове зіткнення з ДРГ** супротивника під с. Капітанове (Луганська область. Україна) виявилось бойовим хрещенням – першим для моєї батареї. Дякуючи професійним навичкам особового складу, вмілим діям кожного солдата, вдалося уникнути людських втрат, вийти з оточення та гідно дати відсіч. Але, на жаль, дві бойові машини врятувати не вдалося…

Мені відомо, що ветерани замість слова “останній”, використовують  слово “крайній”. Як ви вважаєте, коли пролунають залпи на честь нашої Перемоги над окупантом?

– Кожна українська родина мріє про такий залп, але на сьогодні ситуація складна, і не все залежить суто від Збройних сил України, є ще дипломатична та політична робота. Ми робимо свою справу і свої постріли готові зробити у будь-яку хвилину.

Один з відомих терористів ,“Гіві”***, якого було ліквідовано в 2017 році, пропонував за вашу голову винагороду в розмірі 50 тисяч доларів США – за живого і  10 тисяч – за мертвого. Ви про це знали?

– Так. Чув, але не приймав цю інформацію занадто близько і робив все можливе, аби ці гроші залишились у нього. Зрештою, так і вийшло ( сміється)

Юрію Михайловичу, яким був ваш перший наказ вашому підрозділу, коли ви усвідомили, що доведеться реально воювати?

– У липні місяці 2014 року підрозділ отримав наказ на висування в район бойових дій. Я з впевненістю можу сказати, що кожен український солдат, патріот, морально та професійно був підготовлений до виконання поставлених завдань. А перша команда була: “По машинах. До бою!”

Що можете сказати з приводу забезпечення? Чи вистачало снарядів, патронів, гранат, спорядження та палива?

– Так. Усім відповідним майном були забезпечені на 100%, а ось технічний стан озброєння бажав бути кращим. Однак, на  перших десятках, а потім і сотнях кілометрів, ніхто вже не сумнівався у тому, що машина не підведе.

Чи були такі солдати, які відверто саботували ваші накази? Як ви реагували в таких випадках?

– Ні. Таких не було. Всі ставилися з розумінням до того, де вони перебувають, що відбувається, і як потрібно реагувати. Одна маленька помилка могла коштувати безпеки всього колективу, отже, намагались працювати, як годинник.

Якими словами можна виразити силу української зброї на ваш погляд?

– “До бойового застосування – готові!”

Наразі ви – кадровий військовий, очолюєте підрозділ на фронті… Якою ви особисто бачите свою місію?

Виконати наказ, зберегти життя солдатам та з перемогою повернутись додому. Можу сказати з впевненістю, що особовий склад і зброя до виконання бойових завдань готові в будь-який час доби. Матеріально-технічними засобами підрозділ забезпечений і захищаємо територіальну цілісність та незалежність України. І завжди будемо готові до захисту своєї землі.

Юрію Михайловичу, прошу буквально декілька слів побажань від вас, бойового офіцера, нашим читачам та українській діаспорі в Чикаго.

Дякую всім за підтримку – матеріальну і моральну! Особлива подяка волонтерам, які ніколи не залишали нас на одинці з проблемами. Бажаю всім щастя та сімейного благополуччя. Пам’ятайте про тих, хто боронив і боронить ваш мирний сон.

Наша розмова завершилась міцним чоловічим потиском рук, і я ще деякий час просто просидів без жодного руху, вивчаючи незрозумілу мозаїку поверхні столу. Складалось враження, що я знав цю людину тисячу років. Від цього неординарного чоловіка віяло впевненістю, порохом і вірою у Перемогу. В нашу вже недалеку Перемогу.

*Населені пункти, де точились найзапекліші бої в 2014-2015р.р. між українською армією та проросійськими силами й російськими окупантами.

**ДРГ Диверсійно-розвідувальна група противника.

***Михайло Сергійович Толстих (позивний “Гіві”) проросійський бойовик. Причетний до знущань та розстрілів українських військовополонених. Ліквідований 8 лютого 2017 року.

July 2020