Любіть Україну… Вручення щорічної нагороди “Булава” найдостойнішим представникам та установам канадської діаспори

Любити Україну з-за кордону важко. Тому, що її спочатку треба тут, за кордоном, “збудувати”. А українець, куди б не поїхав – всюди собі Україну будує. Своїми руками, головою, коштом, часом. Аби діти вчили рідну мову в середовищі, де про Україну мало хто чув, треба збудувати школу. Церкву. Культурний центр. Кредитівку.

Згуртовані громади, які організовують великі українські свята за кордоном, також “будують Україну”. За тими святами – нелегка праця, любов, самовідданість українця, який де б не був – українцем залишиться. І немає нічого приємнішого, як мати можливість сказати такому українцеві – “дякую”!

Одним із засобів висловити вдячність є щорічне вручення нагороди “Булава”, організоване Манітобською Провінційною Радою Конгресу Українців Канади, яка складається сьогодні з більш, ніж 20 членських організацій.

Xто вони, особистості та установи, що добровільно пожертвували свої час, енергію та досвід для зміцнення української громади й підтримки її ідентичності та культури?

 

Осередок української культури та освіти

Центр був заснований у 1944 році – в розпал Другої Світової Війни у відповідь на культурне руйнування українських національних цінностей, яке відбувалося того часу в Радянській Україні. Сьогодні це – найбільший культурний та освітній Центр Північної Америки, у стінах якого активно функціонують архів, музей, бібліотека та художня галерея. Центр має колекцію з 40 тисяч книг українською та англійською мовами, документи, музейні артефакти (такі як карти, рідкісні книги, фотографії), зберігає зразки народної творчості. Серед них український національний одяг, предмети домашнього вжитку, музичні інструменти та багато іншого. Художня галерея Центру пропонує  відвідувачам ознайомитися з традиційним і сучасним образотворчим мистецтвом, яке представлене численними картинами, малюнками, скульптурами та іншими скарбами історичної та культурної спадщини українців Канади.

Цього року організація святкує 75-річний ювілей, тож можна з впевненістю стверджувати, що за час свого існування члени правління, співробітники і прихильники установи доклали максимум зусиль аби Осередок і надалі залишався тихою гаванню для збереження національної української спадщини.

Дональд Онищук

Дональд Оніщук був активним членом Української Національної Федерації з 1990 року, обіймав посаду Президента вінніпезької філії протягом чотирьох років. Наразі Дон входить до Ради директорів установи, має посаду скарбника. Він також є давнім співпрацівником українського книжково-сувенірного магазину “Kalyna” у Вінніпезі. У 1980-х роках пан Онищук був волонтером в українському двомовному батьківському комітеті школи Спрінгфілд Хайтс. Саме в цей час там навчалася його донька Наталя.

Крім того,  Дон входив до Ради директорів вінніпезького Свято-Троїцького Українського Православного Митрополичого Собору.

Митрофорний протоієрей УГКЦ Михайло Буячок, настоятель Митрополичої Катедри Святих Володимира і Ольги у Вінніпезі

Михайло Буячок народився в Страсбурзі (Франція) і в 1947 році прибув до Вінніпегу разом з батьками. В 1964 вступив до головної української католицької семінарії св. Йосафата в Римі, а згодом повернувся до Вінніпегу й здобув сан священика. Протягом багатьох років Михайло Буячок бере активну участь у житті української громади, керуючи важливими соціальними проектами, серед яких – будівництво великої сучасної прибудови до парафіяльної зали Михайлівської Української Католицької Церкви, вілли для людей похилого віку імені Святого Михайла і Парафіяльного Культурного Центру Святого Воскресіння в Дофіні. Зараз пан Буячок є настоятелем Українського Католицького Митрополичого Собору Св. Володимира і Ольги, де він очолює великий проект з реконструкції Собору.

Багато років поспіль Михайло Буячок надавав значну пастирську допомогу багатьом сільським церквам. Він також служив капеланом Української Католицької Жіночої Ліги Канади, української скаутської організації “Пласт”, Спілки Української Молоді (СУМ) та Асоціації взаємної допомоги Святого Миколая. За численні заслуги перед громадою пан Буячок був відзначений багатьма нагородами та відзнаками.

Український чоловічий хор “Гуслі”

Хор був заснований у Вінніпезі восени 1969 року випускниками колишнього Свято-Володимирського коледжу в Робліні (Манітоба) з метою збереження й популяризації української музичної спадщини та культурних традицій у Канаді. За останні 50 років більше 160 чоловіків присвятили свої серця і душі “Гуслям”. Сьогодні колектив дає концерти по всій Північній Америці, записав 10 альбомів. У репертуарі хору – урочиста літургійна музика, традиційні українські народні, патріотичні та козацькі пісні.

Українська канадська жіноча рада

Відома підтримкою, зберіганням, та популяризацією української культури, національної спадщини, релігії, мови, звичаїв і традицій засобами втілення програм з фінансової та моральної підтримки. Українська Канадська Жіноча Рада об’єднує українські жіночі організації, серед яких – Ліга Українців Канади, Українська Жіноча Асоціація Канади та Українська Католицька Жіноча Ліга Канади.

Протягом 75 років Рада була оплотом жіночого руху в Вінніпезі, влаштовувала зустрічі, презентації та культурні заходи. Як невід’ємний волонтерський сегмент спільноти, вона й сьогодні відіграє важливу роль у визнанні жінок українського походження.

Гаррі Лазаренко

З 1954 року Гаррі Лазаренко є членом Національної Федерації України, обіймав різні посади й виконував численні завдання організації. Протягом декількох десятиліть на рівні Ради Директорів пан Лазаренко опікувався табором “Русалка”, а в  2010 році за багаторічну віддану службу був обраний Почесним членом правління Національної Федерації України. Крім того, 30 років  служив у міській Раді Вінніпегу, увесь цей час сприяючи діяльності багатьох українських організацій міста.

Українсько-Київський Павільйон

Цього року Провінційна Манітобська Рада  Конгресу Українців Канади мала честь спонсорувати Україно-Київський Павільйон, що вже 50 років поспіль входить до складу щорічного фольклорного фестивалю “Folklorama” – найбільшого та найтривалішого світового заходу в своєму роді.

Україно-Київський Павільйон пишається тим, що є одним з чотирьох оригінальних павільйонів фестивалю і відзначає свій ювілей, дякуючи всім особам, групам і організаціям, які робили свій внесок у діяльність Павільйону протягом багатьох років та допомагали поширювати українську культуру. Знайомлячи відвідувачів з енергійними і барвистими національними танцями, живою музикою, кухнею, мистецтвом і захоплюючою історією.

Василь Балан

Свого часу Василь Балан закінчив з відзнакою Університет Торонто, під час навчання був активним членом Канадсько-українського Студентського Союзу. Згодом переїхав до Вінніпегу, вступив до аспірантури Університету Манітоби. У 1978 році пан Балан розпочав свою 28-річну службу у федеральному уряді, обійнявши згодом посаду регіонального виконавчого директора Департаменту Канадської Спадщини Прерій і Північного регіону.

Протягом багатьох років Василь Балан опікувався питаннями відродження мультикультурної спадщини, займався проблемами соціальної політики корінних народів, збереження національних мов і дотримання прав людини.

Був один із засновників української двомовної програми в Манітобі.  В 2006 році Василь приєднався до університету Вінніпега як віце-президент з фінансів та управління, де служив до 2017 року. Організував декілька проектів, спрямованих на зміцнення україно-канадських відносин. Пан Балан також відомий як активний член церковної громади на місцевому та національному рівнях.

Марія Зайцев

Пані Марія Зайцев стала учасницею Української Жіночої Асоціації Канади на початку 1950-х, живучи в Дофіні (Манітоба). Після переїзду до Вінніпега пані Зайцев стала членом церкви Святої Марії, де була активною учасницею всіх заходів і проектів парафії. Вона зіграла важливу роль в організації парафіяльної танцювальної школи і оркестру, успішно очолювала декілька проектів з надання допомоги сиротам, дітям з особливими потребами і людям похилого віку в Україні. Протягом багатьох років сприяла проведенню презентацій українською мовою, культурних заходів, а також численних концертів на честь Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших видатних українських письменників. Пані Зайцев була одночасно директором і викладачем Рідної школи, в якій навчалося понад 200 студентів, працювала в українському православному літньому таборі та багатьох українських установах.

За вагомий внесок у життя української громади пані Зайцев була відзначена численними нагородами. Цього року Марія Зайцев відсвяткувала свій 100-літній ювілей, але вона й зараз співає у церковному хорі та цікавиться культурним та громадським життям української громади.

…Легко любити Україну, мешкаючи за кордоном? Ні, нелегко. Але можна бути справжнім українцем, перебуваючи далеко за її географічними межами. І так само не бути ним, ніколи не залишаючи своєї Батьківщини. Тож будуймо Україну разом – хтось з середини, а хтось з-за кордону, й не забуваймо казати “дякую”!

 

Articles