Митрополит Андрей: Блаженний, праведник, духовний лідер українців

155-річчя з дня народження митрополита української Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького

До осягнення наших національних ідеалів треба нам єдности… Треба нам, оскільки це тільки можливе, усунути всякі роздори і все, що ділить, і всіма силами змагати до осягнення, по змозі, якнайбільшої єдности…

Андрей Шептицький

29 липня 2020 року виповнюється 155 років з дня народження митрополита Української Греко-Католицької Церкви, громадського діяча, мецената митрополита Андрея Шептицького. Україна на державному рівні вшановує пам’ять одного із своїх найвизначніших духовних лідерів.

Андрей Шептицький (світське ім’я – Роман Марія Александр Шептицький) народився 29 липня 1865 року в с. Прилбичі, Яворівського р-ну, Львівської обл. у родині графа Івана та графині Софії з родини Фредрів Шептицьких. Рід Шептицьких – це одна з найдавніших українських боярських родин, грамоту на право земельного володіння якій у 1284 р. надав галицько-волинський князь Лев Данилович.

У 1899 імператор Франц Йосиф І іменував Андрея Шептицького Станіславським єпископом, а римський Папа Лев ХІІІ затвердив це рішення (хіротонія відбулася 17 вересня 1899). Після смерті митрополита Юліяна Сас-Куїловського Андрей Шептицький 17 грудня 1900 був номінований Галицьким митрополитом. На цій посаді Шептицький залишався до кінця свого життя. Інтронізація відбулася 17 січня 1901 року у соборі св. Юра у Львові. Шептицький, коли був депутатом Галицького сейму і членом палати панів Австрійського парламенту у Відні, відстоював інтереси українського населення Галичини. У січні 1906 року очолював делегацію до імператора Франца Йосифа І, яка поставила питання про надання українцям рівних прав з іншими народами Австро-Угорської монархії.

Перш за все митрополит здійснив реформу богословської освіти, яка надала можливість готувати високоосвіченних священників. Увів у церковне богослужіння живу українську мову. Шептицький віддав багато сил освітянсько-виховній та видавничій діяльності, створив у Львові вісьмикласну класичну гімназію, підтримував українське приватне шкільництво, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства. За його ініціативою у 1905 році був створений Львівський національний музей та – 1914 року – український університет у Львові. Росія та Польща виступили категорично проти його заснування.

З того часу, коли Андрей Шептицький очолив церкву, український національний рух на Галичині значно посилився завдяки його бурхливій діяльності. Як митрополит, Шептицький двічі відвідав Росію (1907, 1912 рр.) та Білорусь. Він був не тільки провідником української національної ідеї, але й палко підтримував білоруську національну ідею.

Одним із найвагоміших політичних досягнень Андрея Шептицького стала у 1914 році домовленість з польською стороною про виборчу реформу, яка б збільшила політичне представництво українців у Галицькому сеймі. Здійснити її завадила війна.

У період між двома світовими війнами Андрей Шептицький продовжував боротися за єдину українську державу та єдину українську церкву, був меценатом українського мистецтва. Багато корисного зробив і для економіки, охорони здоров’я, сільського господарства та банківської справи. Підтримував виховну роботу серед молоді, засновував пластові табори. У 1933 році, як і багато інших представників церкви, засудив Голодомор в Україні.

Одним з тих, хто активно діяв у 1933 році з метою допомоги українцям, яких винищували Голодомором, був греко-католицький Львівський митрополит Андрей Шептицький. Єпископат Греко-Католицької Церкви і Шептицький не стояли осторонь трагедії. Зокрема, митрополит Андрей мав досить активні контакти із Іполитом Ольгердом Бочковським, який очолював Комітет порятунку України організацію, яка працювала задля порятунку українців під час Голодомору. … саме Андрей Шептицький був важливим джерелом інформації про те, що діється на Великій Україні. Крім цього, священики та монахи греко-католицької церкви у відповідь на звернення Митрополита збирали гроші для потреб голодуючих. Цей факт підтверджується залучення структур монахів-студитів до порятунку.

[Центральний державний історичний архів України у Львові. – Ф. 408 (Листи монахів Студійського Уставу з Підляшшя до Митрополита Андрея Шептицького (1933–1934 рр.)). – Оп. 1. – Спр. 224. – Арк. 5]

Шептицький не залишився осторонь тих процесів, що відбувались на підрадянській Україні і разом з іншими єпископами у своєму посланні різко засудив штучний Голодомор 1932 – 1933 рр. У цей час була започаткована акція  збору продуктів для голодуючих на Наддніпрянщині, але радянський уряд відмовився від цієї допомоги. Своє бачення тоталітарного режиму митрополит оприлюднив у посланні “Пересторога перед небезпекою комунізму” (1936), де засудив радянську систему. До речі, негативне ставлення до нацизму Шептицький висловив у 1939 р.

Митрополит схвалив проголошення незалежності Карпатської України у 1939 р. Після встановлення радянської влади на Галичині та хвилі політичних репресій уже з боку нової влади, владика у своїх зверненнях до пастви закликає залишатись вірними ідеалам церкви та настановам Бога. Маюче слабке здоров’я, в умовах переслідувань УГКЦ комуністами, він таємно висвятив собі наступника – єпископа Йосипа Сліпого.

В роки Другої світової війни А. Шептицький залишався духовним лідером українців, з його благословення відбувся Акт проголошення відновлення української держави 30 червня 1941 р. Незадовго до цього він написав трактат “Як будувати рідну хату”, де виклав і обґрунтував ідею об’єднаної України, в якій мала бути створена одна Соборна церква. До кінця свого життя митрополит залишався вірним сином українського народу, незважаючи на мінливі і дуже складні політичні події. Він завжди дотримувався принципів гуманізму. Андрей Шептицький є символом української Церкви, національного й духовного єднання. Окрім того, Владика відомий в нашій історії як політичний діяч, благодійник, меценат, рятівник сотень євреїв за часів Голокосту.

Ніхто з єпископів у цілій Європі не виступав так відкрито й беззастережно проти нацизму та фашизму. Засуджуючи переслідування євреїв, Андрей Шептицький звертався з протестом до Гіммлера проти нищення єврейського населення у Галичині, писав листи до папи Пія ХІІ. За згодою Шептицького значна кількість євреїв переховувалася у монастирях та митрополичій резиденції у Львові. 21 листопада 1942 року Андрей Шептицький опублікував послання “Не убий”, в якому містилися заклики до примирення політичних сил українського суспільства, засуджувалися політичні вбивства.

Помер митрополит 1 листопада 1944 року, а 5 листопада того ж року був похований у крипті Архікатедрального Собору Святого Юра, залишаючи по собі незгасний приклад добра пастиря Української Греко-Католицької Церкви.

11 січня 2019 року Папа Римський Франциск підписав декрет, яким усьому світові проголосив геройські чесноти митрополита Андрея Шептицького. Відтепер вся Вселенська Церква називає його праведним. Підтвердження геройськості чеснот – це один з етапів процесу, після якого для беатифікації потрібно підтвердження чуда, отриманого за заступництвом кандидата на прославу.

https://svyat.kyivcity.gov.ua/

Famous Ukrainians