Освітній етнокалендар від українців США

У людини немає майбутнього, якщо вона не пам’ятає свого минулого! Культурні проєкти – це потужна зброя, яка потрібна для ідентифікації української нації! Саме так вважають українці із Сан Антоніо, штат Техас. Громадська організація “Ukrainian San Antonio” вже не перший рік ініціює культурно-освітні проєкти. За своїми плечима громада має 7 років досвіду організації різноманітних заходів для місцевої діаспори, серед яких щорічні “Вечорниці”, майстер класи “Спадок”, танцювальний ансамбль “Веселка”, гуманітарна допомога в Україні та США. Останні декілька років громада активно працює над україно-американським етнопроєктом “Батьківська Хата. Homestead”, який демонструє красу автентичного одягу, відзнятого на тлі традиційної української хати. А також вже другий рік поспіль видають освітній етнокалендар “Українська Спадщина”. Ці проєкти стали надзвичайно відомими, набувши великого резонансу як у медіа, так і серед українців усього світу. 14-го листопада 2021 року українська громадська організація “Ukrainian San Antonio” (місто Сан-Антоніо, штат Техас) запрошує всіх охочих на презентацію Етнокалендаря-2022 “Українська Спадщина”.

Мета – у календарі популяризувати українську культуру, через правильно зібраний і поданий аудиторії комплект автентичного вбрання відповідного регіону та періоду. Ми прагнули відтворити живі образи українців дорадянського періоду. Проєкт покликаний нагадати минуле наших славетних бабусь та дідусів, продемонструвати наш культурний код та не дати молодому поколінню українців, народжених у діаспорі, розчинитися у всесвіті, втративши своє коріння і приналежність. А навпаки, знати та шанувати свою культурну спадщину, свій бренд. Наша місія – популяризувати українську культуру, поширити знання про Україну в усьому світі. Будучи діаспорівською організацією, маємо більше можливостей, щоб донести інформацію про українську традицію, а також розширити аудиторію серед американців, європейців та інших народів!

“Особисто для мене календар несе в собі подвійне свідчення про українську культуру. Звичайно, старовинні українські строї на сторінках видання – це символ невичерпного багатства та різноманіття української спадщини. А ще календар – також свідчення про українську завзятість, працьовитість і товаришування. Календар розпочав своє існування з ідеї, яку втілила в життя наша команда неймовірно талановитих жінок: Вікторія Ландблейд, Наталка Стурджілл, Альона Гарсія та Оленка Браво. Як одна з його засновниць я на власному досвіді побачила і відчула, як українські завзяття та працьовитість були ключовими складовими нашого успіху. Ні в кого з нас не було досвіду в галузі етнографії, однак, разом ми знайшли рішення усіх завдань і проблем. Протягом усього проєкту членкині нашої команди допомагали одна одній. Любов до України і української культури спонукала і об’єднала нас навколо створення календаря. Але український характер – це саме те, що допомогло нам досягнути успіху. У цьому році мої рідні вперше брали участь у зйомках етнокалендаря як моделі. І це була незабутня подія. Моя сім’я родом з Вінниччини, з берегів Південного Бугу і пагорбів Поділля. Тому для мене було дуже важливо, щоб моя родина представила саме цей регіон України. Строї Поділля, які надала приватна колекціонерка Наталка Стурджілл, вразили мене своєю майстерністю і детальністю вишивки. На жаль, у моїй родині не залишилось старовинних сорочок. Маю лише світлини моїх бабусь і дідусів у сорочках. Коли побачила свого сина у сорочці, в конопляних штанах, підперезаним червоним поясом, то побачила свого дідуся зі світлин, коли він був ще маленьким, і моє серце переповнилось щастям. Відчула незламний зв’язок з моєю культурною спадщиною.” – стверджує Олена Христюк, співорганізаторка та модель проєкту.

Живучи за кордом, втілювати у життя омріяні етнопроєкти – важке, й інколи неосяжне, завдання.  Зібрати правильний стрій з одного регіону, починаючи з головного убору, закінчуючи взуттям, відшукувати по експедиціях такі найдрібніші елементи, як намисто, гердани, сережки, буває досить важко. А ще важче робити це на відстані. Переслати одяг, не спати ночами, і нервувати. чи доїде безцінна посилка до місця призначення. З цим дорученням вміло справляється Наталка Стурджілл, колишня киянка, яка вже 15 років проживає у США, і вже понад 8 років збирає старовинний одяг. В її колекції більше, ніж 300 сорочок, і представлені експонати з 20 різних областей України. Наразі у збірці не вистачає дуже рідкісних регіонів, які важко знайти навіть у національних музеях України, як приклад, одяг з тимчасово окупованої території Кримського півострова.  Пані Наталя вже не вперше долучається до етнопроєктів громадської організації “Ukrainian San Antonio”, і ми безмежно тому раді. Цього року в проєкті дебютували Альона Гарсія з колекцією старовинного одягу “Збираниця” та Оленка Браво.

“Як свідчить наш особистий досвід, на превеликий жаль, багато українців не знають, як виглядає справжній народний одяг. Тому такі інтерактивні моменти, як одягання, залучення до зйомок, відчуття українського одягу на дотик, дають швидше і легше сприйняття інформації та бажання занурюватися у коріння свого роду і для дітей, і для дорослих.”  – зазначає Оленка Браво, одна з засновниць етнокалендаря. А коли ти своїми очима бачиш різноманіття сорочок від області до області, від села до села, то люди дивуються, наскільки вони схожі, але й такі різні, українські вишиті сорочки. Бо раніше сорочка виконувала не лише функцію одягу, а слугувала оберегом. Сорочка– це український генетичний код. “Я живу етнопроєктами уже майже 2 роки. За цей час познайомилися з багатьма людьми, для яких ці проєкти змінюють розуміння хто вони є, і хто такі українці. – продовжує Оленка – І чому стільки років нам пропонували іншу версію нашої історії, нашої культури. Неймовірне відчуття, що те, що ми робимо, приносить колосальну користь усім нам– і українцям на батьківщині, і нашій місцевій громаді. Для мене цей проєкт дав великий поштовх, бо цього року до моїх функцій однієї з засновниць додався новий рід діяльності. Я взяла у руки камеру і стала фотографинею календаря. Те, що цей проєкт красивий, – це тільки маленька візуальна складова, ціль є набагато глибшою та визначальною – згадати наші витоки.”

Проєкт залучає представників місцевої української діаспори до когорти моделей. Люди мають унікальну можливість позувати у старовинних українських строях.  Неймовірний відгук від Лалєти Лутаєнко, яка мешкає у Сан-Антоніо: “Для мене речі, зроблені та передані нам попередніми поколіннями, то посилання від них крізь віки: “Дивись, дитино, як я вмів працювати! То знай, дитино, ти можеш краще, бо талант, який я передаю тобі, ти помножиш на свої обдарування і перевершиш мене і всіх нас разом взятих!”. Багато років зберігала бабуся моїх дітей для своїх дітей та майбутніх онуків, як сімейний скарб, зібрані протягом щонайменше трьох поколінь вишиті рушники, фіранки, сорочки та шиті вручну керсетки. І мені було так спокійно, бо я знала, що мої діти матимуть перед очима щаблину майстерності, до якої будуть тягнутися, щоб перевищити її. Але сталося лихо – страшна пожежа знищила безцінний той скарб, залишивши тільки шматочок сорочки, який потримати у руках ще можна було, а от приміряти вже ніяк. Такою болісною була та втрата, ніби обірвався зв’язок поколінь, і пращурів було позбавлено можливості передати іскру божу своїм нащадкам. І причаїлася з тих пір у душі моїй мрія, знайти можливість саме через старовинний одяг показати дітям безмежність таланту і можливостей їхнього роду, і всього нашого народу, і них самих. Етнографічні та краєзнавчі музеї, різноманітні виставки народної творчості, разом зі студією прикладного мистецтва, де діти розвивали їхні кебети, потроху робили свою справу. Але ж роздивлятися експонати музеїв, то одне, а зовсім інша справа узяти зроблену понад сто років тому річ у свої руки, відчути у долонях вагу часу і вантаж історії, та ще й приміряти все це на себе. І всесвіт відгукнувся мені такою неочікуваною пропозицією від громади Ukrainian San Antonio минулого року взяти участь у першому проєкті 2021UkrainianHeritageCalendar! Я погодилась, не вагаючись ні хвилини, тільки попросила, щоб моделями взяли не нас з чоловіком, а саме наших дітей. Цей проєкт круто розвернув погляд дітей на життя українців у Сполучених Штатах. Він показав, як багато можна зробити задля популяризації своєї Батьківщини, перебуваючи від неї на відстані десяти тисяч кілометрів. Він допоміг їм відчути себе частиною однієї великої справи – збереження найціннішого для кожного українця – духу нації! До того ж, етнічне вбрання, зроблене руками чужих предків у купі зі шматочком вишиваної сорочки, зробленим руками їхньої пра-прабабці, довів їм силу їхнього власного таланту! Цього року нам знову надійшла пропозиція від громади Ukrainian San Antonio продовжити започаткований минулого року проєкт. І тепер вже ми з чоловіком, не маючи жодного досвіду у позуванні для студійної зйомки, стали моделями для 2022_Ukrainian_Heritage_Calendar. Немає сенсу приховувати, що першою реакцією був страх, бо і літа молодії минули давно, і справа така для нас  цілком невідома. Але нестримне бажання доторкнутися до історії, до традицій, про які мені особисто довелося тільки чути від бабуні, а їй  своєю чергою від її мами, тому, що ми з родини, яку було переселено з рідного краю на Кубань. Тож ми пересилили усі страхи та сумніви. Ці кілька годин у старовинному одязі стали для нас справжньою машиною часу, що переносила нас з місця на місце, з одного періоду у інший. Хвилі емоцій вирували у душі. Думки про жінок, які створили цей унікальний одяг, та чоловіків, що пошили взуття, про їхні долі, про почуття та емоції, що супроводжували їх у роботі, про їхні руки, очі, голос примушували то плакати, то сміятися. Хочу вірити, що давні майстрині та майстри були щасливими, що вони співали пісень під час роботи, сидячи у теплих, чистесеньких, прикрашених вишиваними рушниками та фіранками оселях, може колишучи немовлятко, може посміхаючись діткам, що бавились навколо, лагідно відповідаючи їхнім мамам та татам, які поралися по господарству. Бо такі тонкі та легкі на вигляд, але міцні на століття, речі могли створити руки, які творять лише добро! Затишком віє від старовинного українського одягу та щастям, яке, я вірю, передалося і нам, і нашим дітям! Щира моя подяка тим, хто створив цей проєкт – дівчатам громади Ukrainian San Antonio! Мені здається, що вони й самі до кінця не усвідомлюють, як багато вони роблять і для нас, і для наших дітей, лише діють за покликом, сповненого любові до своєї Батьківщини, серця. Але ж, допоки у нас живе пам’ять про наших пращурів, живе і сила роду, і дух народу!”

Усю інформацію, як придбати Етнокалендар 2022, можна знайти на офіційному сайті Ukrainian San Antonio: www.ukrainiansanantonio.com

або на офіційній Фейсбук сторінці організації: UkrainianSanAntoniononprofitorg.

Instagram: ukrainian_san_antonio

Оленка Браво

ART & Music