Льотчик є одним із Героїв збірного образу “Привида Києва”
У перші дні березня 2022 року над столицею відбувся історичний для української авіації бій. Два льотчики й побратими 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ – полковник В’ячеслав Єрко та полковник Валентин Коренчук з позивним “Бджоляр” піднялися в небо над Києвом, щоб протистояти одразу 7 російським літакам. Агресори мали намір завдати ракетно-бомбового удару по центру столиці.
Нападники розділилися. Почали маневрувати, а далі – переслідувати групу штурмовиків Су-25. Валентин Коренчук максимально використав свій професіоналізм, досвід та можливості винищувача Міг-29, щоб зблизитися із супротивником у так званому “собачому двобої”.
Ворог спробував ухилитися і втекти на малій висоті, але не впорався з керуванням і врізався в землю. Таким чином, вперше в історії України, у контактному бою без застосування зброї було знищено ворожий бойовий літак.
Полковник В’ячеслав Єрко загинув в одному з наступних боїв, і йому було присвоєно звання Герой України. А от “Бджоляр” продовжив бойовий шлях. За час повномасштабної агресії він здійснив понад 80 літаковильотів, провівши у небі близько 300 годин.
18 червня 2024 року у столиці попрощалися з одним із “Привидів Києва” – легендарним бойовим льотчиком і героїчним захисником України Валентином Коренчуком на позивний “Бджоляр”, який загинув у квітні цього року, виконуючи бойове завдання.
Публічна частина церемонії прощання відбулася у Михайлівському золотоверхому монастирі. Після літургії процесія спустилася до Майдану Незалежності. Поховали льотчика на Алеї героїв Лукʼянівського військового кладовища.
– Валентин назавжди для нас є прикладом гідності, світлості, героїзму та патріотизму. На жаль, сьогодні, під час війни, Україна хоронить кращих синів своєї батьківщини. Але маємо битися, здобути перемогу. В пам’ять про наших захисників. Валентин був гарним керівником. Вів нашого ще одного легендарного пілота “Джуса”, який просував отримання Україною винищувачів F-16, – прокоментувала журналістам начальниця служби зв’язків з громадськістю Повітряного командування “Центр”, полковник Любов Киналь.
За її словами, він загинув “як пілот” – у небі. А ще вона нагадала, що Валентин був батьком трьох дітей.
– Полковник Валентин Коренчук був одним із тих на аеродромі, який бачив, як падала L-ка, на задньому сидінні якої сидів Андрій Пільщиков (легендарний пілот “Джус” – ред.). Він був першим військовим Повітряних Сил, який набрав мене і підтвердив те, що сталось. За годину після загибелі до мене вже почали доходити чутки, але я не вірила, допоки не почула в телефоні глибоке зітхання і фразу: “Меланіє, він не мучився”, – згадує дівчина “Джуса” Меланія Подоляк. – Далі все як в тумані, але я добре пам’ятаю всі дзвінки Валентина Івановича у ті тижні. Добрий, спокійний, сильно надтріснутий голос. Тільки такий, який може бути в комески (командира ескадрильї – ред.), чий льотчик падав у нього на очах.
Трагедія в тім, що два місяці потому Валентин Іванович теж загинув. Розповісти про це можна тільки зараз, оскільки обставини загибелі були непрості і документальне підтвердження отримали, фактично, кілька днів тому… Він був чудовим командиром і неймовірним льотчиком.
Валентин Коренчук був одним із тих, хто з перших хвилин став на захист українського неба, зокрема, столиці, – зазначили в Київській міській державній адміністрації.
– У ті дні вирішувалася доля держави, ворог мав сучасніші літаки та прагнув перетворити Київ на руїни. Завдяки, зокрема, “Бджоляру”, ворог не зміг опанувати повітряного простору та був розгромлений на підступах до столиці, – сказав перший заступник голови КМДА Микола Поворозник.
Ось як сам Валентин Коренчук розповідав у програмі “Хоробрі серця” про унікальний бій з російським бомбардувальником, який знищили, не застосовуючи озброєння:
– Я візуально побачив, як, притиснувшись до правого берега Дніпра, йшла пара Су-25. Вони летіли в 50 метрах над землею і практично по руслу, щоб не потрапити в зону роботи наших радіолокаційних станцій та зенітно-ракетних комплексів. Їхньою основною задачею було знищення мостів через Дніпро в Києві та робота по Урядовому кварталу. Тому що вони йшли саме в той район. Якби вони виконали свої задачі, це дуже ускладнило б оборону Києва.
Я своєму ведучому сказав: “Бачу противника зліва знизу”. Він дав команду, що мій літак лівий, а його літак правий. Його противник пішов уверх, у хмари, став розвертатися і летіти в бік Іванкова на Білорусь. Славік (командир авіаційної ескадрильї 40 БрТА, Герой України (посмертно), загинув 24 лютого 2022), пустив ракету, догнав його. Нам потім хлопці з ССО сказали, що літак було знищено, він упав перед Іванковом.
Інший противник став маневрувати дуже близько над землею. Ракетами над будинками працювати було неможливо. Можливість його атакувати з’явилася десь біля Вишгорода, коли ми вже були над лісовою смугою та полями. Я побачив у дзеркалі, як по мені з землі пустили ракету, і вона йшла в точку, куди повинен був підійти мій літак і противник. І я встиг зманеврувати вправо, й ракета пройшла вверх. І коли я знову заходив до нього для атаки, після того, як пішла ракета, він почав маневрувати, не впорався з керуванням і просто врізався в землю. Тобто, навіть не використовуючи озброєння, я противника знищив.
Саме після славетних перемог перших днів повномасштабної війни серед українців і народився міф про “Привида Києва”. “Бджоляр” розповідав про це в одному зі своїх інтерв’ю:
– “Привид Києва” – це збірний образ. Звідки він взявся? Засоби масової інформації противника сказали, що вони знищили всю систему керування України. І якщо вони все знищили, по всіх каналах кажуть, що авіації немає, зенітно-ракетні війська знищені, то чому як тільки хтось підходить до столиці – його одразу вбивають? Такий термін вигадали кияни, адже там кажуть, що нас знищили, але хтось їх таки вбиває – то, мабуть, привид якийсь. “Привид Києва”.
Льотчик з перших днів повномасштабної війни захищав небо України: спочатку над Києвом, пізніше виконував бойові завдання на південному та східному напрямках, прикривав повітряний простір центру України. “Бджоляр” був одним з перших пілотів, який почав міжнародну публічну кампанію щодо надання Україні сучасних літаків F-16 та модернізації української бойової авіації в цілому.
Серед здобутків Валентина Коренчука – збитий російський штурмовик біля Києва, за що його відзначили державним орденом “За мужність” III ступеня. Саме на основі його польотів, а також польотів інших його побратимів із 40-ї бригади тактичної авіації Повітряного командування “Центр” Повітряних сил Збройних сил України, в Україні народилась легенда про “Привида Києва”. “Привид” – це Герой російсько-української війни й пілот-ас на МіГ-29, який за перші 30 годин російського вторгнення в Україну самотужки здобув 6 повітряних перемог у небі над Києвом.
Побратими й командування 40-ї бригади тактичної авіації Повітряних сил ЗСУ подали до Офісу Президента України електронну петицію щодо присвоєння звання Герой України (посмертно) льотчику Валентинові Коренчуку: https://petition.president.gov.ua/petition/231616
Сьогодні кожен українець своїм голосом може підтримати захисника неба, вшанувати його подвиг та подякувати за врятовані життя, проголосувавши за петицію.
Він оберігав наше небо, тепер оберігатиме нас із Неба…
Шана і слава Герою!
За матеріалами українських газет
