Він воював за Україну з 2014-го, мріяв народити сина та зводити його на гру улюбленої футбольної команди.
Святослав Кондрат – ветеран АТО, ультрас “Прикарпаття”, співзасновник івано-франківського осередку націоналістичної організації “Карпатська Січ”. У перші дні вторгнення повернувся із-за кордону і добровольцем вступив до лав ЗСУ, до останнього воював на Бахмутському напрямку — командував відділенням мінометної батареї. Місяць вважався зниклим безвісти. Його тіло ідентифікували 17 липня 2023 року, а 20-го рідний Болехів, що на Івано-Франківщині, зустрів Героя навколішки…
25-річний Святослав за своє коротке життя мав за плечима чималий досвід та безліч яскравих сторінок. Про себе на власній сторінці у мережі Фейсбук хлопець написав: “Бо хто борець – той здобуває світ!”.
Останні його дописи датуються 13 червням 2023-го. В одному військовий закликав чоловіків вступати до лав “Карпатської Січі” та ставати на захист країни, в іншому — постив про участь 9 червня в Києві у міжнародному саміті “Україна – Життя, Гідність, Перемога”, який об’єднав різнопрофільних експертів, військових та представників влади. Він виступав від імені “Карпатської Січі” з позицією, що на війні вони воюють за свої сім’ї, за збереження національної ідентичності, за сильну та незалежну Україну, також виказував позицію, притаманну усім “правим” в Україні — проти одностатевих шлюбів.
В Ютубі також багато відео зі Святославом, його інтерв’ю. У програмі “Незламні” наприкінці травня 2023-го він розповідав про те, чому воює з 2014-го, що довелося пройти та зокрема, розказав про свій дивний позивний.
“Люди обирають собі страшні позивні, там “Головорєз”, чи ще щось, а я коли представляюся “Кишка” — усі усміхаються. Я люблю позитив, щоб люди усміхалися”, – казав Святослав.
А з походженням позивного Святослава зв’язана історія, яка трапилася на тренувальному таборі при підготовці до АТО. Якось інструктор, колишній афганець, застосував дисциплінарне покарання до хлопців — залишив без їжі на кілька днів. Наступного дня Святослав зайшов в спільну казарму і біля ліжка інструктора знайшов пачку з крекером, то забрав її, крекери роздав хлопцям та й з’їли. Інструктор як побачив, розсердився і закричав: “Що за кишка з’їла мій крекер?!” Так до нього причепився позивний “Кишка”.
Повномасштабна війна застала Святослава у Польщі. Він одразу дістався кордону та вже за деякий час став на захист країни у 206-му батальйоні київської тероборони. Спочатку їхній підрозділ тримав трасу на Гостомель: хлопці знаходили та виявляли техніку й позиції ворога, передавали артилеристам та знищували їх. Загалом за час, який випало воювати, Святослав встиг побувати на всіх найгарячіших напрямках: Київщина, Херсон, Бахмут…
“Я буду воювати доти, доки зможу”, – казав він в інтерв’ю незадовго до смерті, визнаючи, що за весь досвід повномасштабної війни, найстрашніше йому довелось бачити в Бучі:
“Коли ти бачиш десятки мертвих цивільних, які не заслужили цього, які хотіли жити: там було багато малих дітей, старших людей, мертві дівчата голі були прив’язані до стовпів по дорозі. Я в той період часу зрозумів, що воюватиму, доки зможу”.
Дуже боляче зараз згадувати слова 25-річного бійця, коли він розповідав, що мріє про сина та про те, як приведе його на футбольний стадіон до сектору ультрас.
“Коли у мене буде син, якщо дасть Бог він буде, першим ділом, що я зроблю – відведу його на сектор. Я б і зараз не відмовився забрати всіх своїх хлопців з війни сюди і подивитися матч”, – це була щира мрія Святослава, якій, на жаль, не судилося здійснитися.
20 червня 2023 року боєць загинув на Запорізькому напрямку під час контрнаступу в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району. Святослав перебував на бойовій позиції разом зі своїми бійцями, до останнього здійснював керівництво, контролював ситуацію та намагався вберегти хлопців. І таки вберіг, до кінця виконавши свій обов’язок — віддав своє життя, рятуючи цілий підрозділ!
Близько місяця вважався зниклим безвісти: військові офіційно підтвердили загибель командира штурмового відділення спецпризначення “Карпатська Січ” Святослава Кондрата лише 17 липня минулого року. До того часу тривала ідентифікація тіла загиблого.
“Він ще багато корисного міг зробити для своєї сім’ї та країни, але захищаючи її свободу і незалежність, віддав найцінніше – своє молоде життя. Рука російського окупанта забрала в батьків – сина, у молодої дівчини – нареченого, у військовослужбовців — побратима та друга, в Батьківщини – сина й воїна. 20 липня 2023 року Святослава востаннє зустрічало рідне місто. На колінах, схиливши голови, зі сльозами на очах, квітами встеляючи шлях, мешканці громади, друзі, знайомі, побратими утворили “живий коридор”, щоб віддати останню шану Героєві… Дякуємо Тобі, Воїне! За Твій подвиг. За мужність і патріотизм. За мир, який Ти виборював для усіх нас. За те, що ми живемо…”, – написали на честь Героя на сторінці Болехівської міської ради.
Святослав залишив добру славу воїна, патріота, українця. А ще – свої вірші.
Не бійся померти від вражої кулі,
Не бійся піймати ворожий снаряд.
Не страшно загинути в чистому полі,
Коли на могилі напишуть – Солдат!
А бійся померти у злиднях й невдачах,
Бійся померти в ярмі москалів.
Бійся того, що не зможеш підняти
Синьо-жовтого стяга предків своїх.
Не бійся поглянути смерті у очі,
Не бійся зажати міцно курок.
Не страшно боротись за рідную хату
Життя дало нам хороший урок.
Не бійся ставати у лави Борців!
Не бійся приймати на себе удари!
Не страшно вбивати катів-ворогів,
Коли знаєш за що воювати, Солдате.
Цей вірш він написав 23 лютого 2023-го року, коли перебував разом із підрозділом у місті-фортеці Бахмуті.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку молодшого сержанта Святослава Кондрата посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
На його честь на фасаді Болехівського ліцею № 1 “Академічний” відкрили меморіальну дошку.
20 червня 2024 року, напередодні роковин смерті Святослава у храмі святої Великомучениці Параскеви міста Болехова молитовно склали шану Герою його рідні, бойові побратими, представники влади, члени громадської організації “Карпатська Січ”, вчителі та друзі. Отці Дмитро Павлик, Руслан Зозуля, Михайло Дудар відслужили поминальну панахиду. На місці вічного спочинку Святослава відбулося покладання квітів. Пам’ять Захисника України вшанували хвилиною мовчання.
Вічна слава Герою!
