РЕФАТ ЧУБАРОВ: “МИ НАМАГАЄМОСЯ, ЩОБ НІХТО НЕ ПОКИДАВ КРИМ”

“Ні, вам не можна їхати до Криму” – застеріг мене Рефат Чубаров наприкінці нашої з ним розмови. Після цього інтерв’ю до списку причин, чому мені краще не навiдуватися на окупований півострів, додалася ще одна – я співпрацюю з “екстремістською” (згiдно з російськими законами) організацією.

Тут, у Меджлісі кримсько-татарського народу, є привітний охоронець і гостинна адміністраторка Еміне, яка веде мене на кухню – пригостити кавою. 

На стінах розвішані картини з фотографіями кримських краєвидів. Вони зігрівають навіть мене, яка в Криму була лише туристкою. На дверях офісних кімнат вигравірувані таблички, продубльовані транслітом: “Зала засідань”, “Молитовна зала”, “Мустафа Джемілєв”, “Рефат Чубаров”… Власне, з Рефатом Чубаровим, головою Меджлісу кримськотатарського народу, ми поспілкувалися спеціально для Ukrainian People Magazine.

dav

– Пане Рефате, розкажіть будь ласка, чим є Меджліс і Курултай,  як їх обирають і з якими повноваженнями?

– У кримських татар є представницький вищий орган – Курултай. Це з’їзд 250 делегатів, які обираються під час прямих таємних виборів серед кримських татар і членів їхніх родин. І потім ці 250 делегатів на з’їзді обирають Меджліс – представницький орган кримськотатарського народу, який провадить міжнародну політику, розробляє і подає через своїх депутатів Верховної Ради законодавчі ініціативи, тощо.

– Окупанти одразу почали переслідувати кримських татар?

– У перші місяці окупації росіяни намагалися домовитися з Меджлісом. Для них було дуже важливо, щоб у тій брехливий мозаїці, яку вони малювали для західного світу, були всі пазли, і їм не вистачало кримськотатарського. Оскільки кримські татари ще напередодні захоплення Криму виступили проти будь-якого втручання у внутрішні українські справи, і тим більше, щодо зміни статусу Криму з точки зору його територіальної приналежності.

– Коли росіяни побачили, що їм не вдається заручитися підтримкою кримських татар – вони почали репресії?

– Коли їм не вдалося заплановане, за декілька місяців вони викинули мене з Криму – як голову Меджлісу. 5 липня 2014 року мені на кордоні зачитали заборону про в’їзд, як вони вважають, на територію Росії. Росіяни не змогли домовитися з іншими членами Меджлісу. Згiдно з нашим регламентом, для оголошення позачергової сесії Курултаю потрібна одна третина делегатів. Aле вони не набрали кворуму, і їхня спроба провести позачергову сесію Курултаю, щоб переобрати голову, провалилася. Тоді вони посадили Ахтема Чийгоза (заступника голови Меджлісу – ред.). Це було в січні 2015 року, а вже 2016 році прийняли рішення щодо заборони діяльності Меджлісу як “екстремістської організації”. Таким чином, як вони вважають, знищили центр напрацювання і прийняття рішень, які є важливими для кримськотатарського народу. Але їм це не вдалося, оскільки ми перемістили нашу діяльність до Києва.

– Як вдалося організувати діяльність у столиці, знайти це приміщення?

– Цей офіс зараз є нашою власністю, але нам допоміг уряд Туреччини.

– Що зараз робите на міжнародних напрямках?

– Наша діяльність є різносторонньою, ми, на жаль, не підрахували, скільки сотень візитів, зустрічей, поїздок було у нас за ці вже більше, ніж 5 років. Але я думаю, що якщо скласти візити пана Мустафи Джемілєва і його помічників, мої та моїх колег – набереться близько тисячі. Це не просто поїздки, це зустрічі з провідними політиками, з керівниками урядів, парламентів різних країн. І головною нашою темою є мобілізація міжнародної спільноти навколо України задля забезпечення територіальної цілісності і, в тому числі, деокупації Криму.

– Яким чином ви дієте стосовно  окупованого Кримського півострова?

– Ми максимально намагаємося опікувати тих людей, які проживають в тимчасово окупованому Криму. Взагалі, позиція Меджлісу і позиція народу звучить таким чином “Къырымда яша!” – “живи в Криму!” Ми намагаємося, щоб ніхто не покидав Крим – за будь-яких причин, умов. B той же час, не можемо забороняти людям, якщо вони відчувають якусь небезпеку. Але в Криму засуджують тих людей, які виїхали з його території в часи окупації. Пояснення, що там – окупанти, не приймаються. У нас кажуть, що окупанти прийдуть і підуть, а ти маєш бути на своїй землі. Це – позиція.

– Як ви інтегровані в українське законодавство? На що буде скерована діяльність новообраних народних депутатів?

– Цього скликання народних депутатів кримських татар, є троє: пан Мустафа Джемілєв, пан Ахтем Чийгоз і Рустем Умеров. Ми підготували пакет законопроектів ще за часів попереднього президента, це – продукт діяльності робочої групи, яка була створена в надрах Конституційної комісії. Один законопроект – щодо внесення змін до Конституції України в частині, що стосується Автономної республіки Крим, ми там уточнюємо змінами сутність Кримської автономії.

– У чому полягає Кримська автономія у вашому баченні?

– Це практично реальне рівноправ’я кримськотатарського народу, української і російської етнічних спільнот. Тобто ми визначаємо, що джерелом кримської автономії є право корінного народу на самовизначення в складі Української держави. Ми пропонуємо встановити чіткі правові механізми щодо створення представницького органу Кримської автономії, ми говоримо про принципи створення виконавчої влади в Криму.

-Чого очікуєте від нової влади? Чи буде можливість прийняти ці законопроекти та завершити розслідування репресій та геноциду кримськотатарського народу?

– Ми з паном Мустафою Джемілєвим мали всього одну зустріч з паном президентом, це було в серпні. Він сказав тоді, що він не уявляє собі, щоб його діяльність була антикримською. Отже, ми чекаємо від нової влади якихось таких дій, які би були скеровані на відновлення територіальної цілісності. Або Україна відновлює свою територіальну цілісність, і вона тоді зберігається як держава, або кримські татари підпадають під абсолютний гніт Російської Федерації. А тоді їхня доля вже заздалегідь відома – росіяни зроблять все для того, щоб витіснити і вичавити кримських татар з Криму.

– Доктор юридичних наук Борис Бабін висловив думку, що наразі в Криму окупаційна влада навмисне переводить активність кримськотатарського руху з національно-визвольного у релігійно-опозиційний формат. Ви згодні?

– Росіяни пильно слідкують за світовими тенденціями, процесами, і якщо зараз вони вважають, що питання, пов’язані з тероризмом, екстремізмом, релігійною нетерпимістю, особливо, ісламським екстремізмом – вони є в тренді, то в Москвi намагаються максимально це використовувати. Ми це бачили, коли вони завойовували Чечню – намагалися показати і першу, і другу війну, як боротьбу держави з ісламістами, які з усього світу стеклися до Ічкерії. Те саме зараз намагаються зробити з Кримом, переконати західну думку, що вони не проти кримських татар, а проти “поганих” кримських татар – проти ісламістів.

Є якийсь пул організацій, які від імені кримськотатарського народу висловлюють їм підтримку?

– Коли росіяни окупували Крим, вони одразу ж поставили вимогу до всіх організацій перереєструватися відповідно до законів Російської Федерації. І оця перереєстрація мала на метi не лише просто ввести їх в правове поле країни-окупанта, але і вичистити тих, які були б небажаними. Не зумівши перетягти на свій бік Меджліс, вони поставили завдання створити організації, які на себе перетягнули би де-факто представництво кримських татар. Окупанти їх створили, але народ за ними не пішов. Та це не заважає російській пропаганді представляти ці організації такими, що нібито презентують інтереси кимськотатаського народу.

Але там якийсь час ще залишалися ваші медіа…

– У нас було два кримськотатарських ЗМІ – ATR і Кримська агенція новин. Ми робили все, щоб вони залишилися в Криму – для нас було дуже важливо, щоб наші журналісти працювали там – але окупанти не надали їм ліцензії, більше того – почали їх переслідувати, аж настільки, що ЗМІ були вимушені евакуюватися в Київ. Росiяни не дали можливості зареєструватися Українській православній церкві, католицьким організаціям.

Я так розумію, що у вас не було можливості вийти на прямий контакт з Москвою під час перших окупаційних днів? Щоб якось домовитися без посередництва української влади, тим більше, що тоді і влади, як такої, не було. Чи були такі спроби?

– Така можливість була, і я її не відкидав, але я не приймав умови, якими обставили можливу зустріч. Останнього разу мені її пропонували напередодні 9 травня, і буквально 7 травня тогочасний так званий представник Росії в Криму, був такий Бєлавінцев, сказав, що ми ввечері вилітаємо до Москви. Мовляв, полетимо вдвох, та я назвав групу людей, з якими хотів би летіти і запитав, які будуть обговорюватися питання. Він сказав, що питання будуть озвучені на місці, і я відмовився.

Тривалий час була повна товарна блокада Криму, також і зараз є обмеження щодо ввезення товарів, постачань електрики та води на окупований півострів. Як до цього ставляться кримчани, чи не почувають себе покинутими в клітці з диким звіром?

– Кримські татари це сприйняли не лише спокійно, але й зі схваленням. Вони розуміють, чому на це потрібно було піти, що окупант повинен нести якесь певне навантаження. Для того, щоб якомога скоріше їм довелося розлучитися з цією територією. Потрібно пояснювати людям, що ніхто не здійснює цих кроків, щоб додатково ускладнити життя в Криму. Саме ця громадська блокада підтримала людей, які очікують на повернення України – вони побачили, що не все втрачено.

Чи є надії на повернення Криму, і чи не зменшується кількість людей, які у це вірять? Адже багато хто навіть в Україні говорить про Крим, як про втрачену територію.

– Час у нашому випадку не виліковує, а додатково ускладнює життя – підростають діти, їм треба отримати вищу освіту. Вони не всі можуть виїжджати на материкову Україну, їдуть в російські вишi. Деякі виїжджають за кордон і більше не повертаються. Або хлопці підростають, і їх забирають до російської армії, і, зазвичай, відправляють за межі Криму – подалі, щоб вони теж не поверталися. Виникає дуже багато питань, пов’язаних з власністю, люди все більше пов’язуються такими певними обставинами.

Час грає проти нас.

Кримські політв’язні не потрапили до спискiв обміну і далі залишаються заручниками. Наскільки ви обізнані з ситуацією щодо їх утримання в РФ?

– Із всіх тих, хто зараз сидять, не знаю жодного, який би зламався десь на суді, а потім “прокинувся” і просив пробачення. Всі вони виявилися достойними людьми. Жоден з них не давав показів брехливих, неправдивих, чи щоб “потопити” іншого. Вороги утримують таких людей, бо вони не йдуть на співпрацю з окупаційним слідством.

Але є жахливі ситуації, скажімо, братів Тимура й Узеіра Абдуллаєвих, у них на двох – 30 років ув’язнення. Це – спортсмени, чудові дитячі тренери. Або Сервер Мустафаєв – він був дуже активним у розбудові правозахисного руху “Кримська солідарність”, опікувався кримськими політв’язнями. Його затримали в Криму в травні 2018 року за підозрою в тероризмі, і наразі етапували в Росію. Будь-яка людина, яка працює чи співпрацює з “Кримською солідарністю” – над нею висить загроза.

Ми знаємо, що у кримськотатарського народу своєї армії хоч і нема, але герої є. Кого ви можете назвати серед героїв сучасної війни з Росією?

– У нас є організація кримських учасників АТО, її очолює Іса Акаєв (командир батальйону “Крим” – авт.).

Одним з таких цікавих хлопців-добровольців я можу назвати Енвера Віліляєва. Та, зазвичай, у бійців є рідні в Криму, і називати імена небезпечно.

Різні є люди, деякі з достатньо складними біографіями, але вони щирі в тому, чому захищають Донбас – для них шлях додому йде через звільнення всієї України. Ці хлопці просто знають, що іншої дороги нема.

November 2019