ТОНЯ МАТВІЄНКО: Я вдячна, що в мене є свій слухач, якого я ціную та обожнюю

Тоня Матвієнко – заслужена артистка, співачка у третьому поколінні. Народилася у сім’ї Героя України Ніни Матвієнко та художника Петра Гончара – сина відомого етнографа Івана Гончара. Здобувала музичну освіту у київській школі-інтернаті ім. Лисенка, а згодом в інституті культури та мистецтв. У десятирічному віці вирушила у свої перші гастролі до США разом з мамою Ніною Матвієнко. А 11 років заспівала Гімн України на Майдані Незалежності у Києві. З 2006 року була солісткою ансамблю “Київська камерата”, упродовж 2010 року грала в експериментальному театрі “LA MAMA” у виставі “Скіфські камені”, режисер Вірляна Ткач. Вистави відбувалися в Україні, США та Киргизії. У 2011 році взяла участь у шоу “Голос Країни”, в якому посіла друге місце. З того часу активно гастролює Україною та країнами світу, співпрацює з відомими музикантами, зокрема LAMA, Tapolsky & VovKING, Романом Скорпіоном. Бере активну участь у благодійних заходах. Заміжня за співаком Арсеном Мірзояном, виховує двох доньок – 23 річну Уляну та 5 річну Ніну. Яка вона, ця тендітна артистична красива дівчина цікавляться в діаспорі? Сьогодні нам випала унікальна нагода дізнатись більше про Тоню Матвієнко.

 

– Тоню, сьогодні ти знаменита, відома всім українцям у світі співачка. В одному з інтерв’ю ти сказала: “У кожного є свій орієнтир, зразковий артист. Мій – це Ніна Матвієнко. Просто так збіглося, що це ще й моя мама. Так відчувати пісню, так її виконувати… Вона могла вийти на сцену й акапельно співати дві години, утримуючи увагу залу. Це феномен. Я б хотіла навчитися такому ж”. А як насправді будувати свою творчість під крилом такої надзвичайно талановитої мами? Мабуть, важкувато?

Під маминим крилом я була, коли починала свої перші творчі кроки. Вона була наставницею. Бажання стати артисткою – цілком моє свідоме та доросле рішення. Кожен артист, який шукає свій творчий шлях – проходить школу переспівування пісень інших артистів. У моєму випадку – це були пісні моєї мами, яка славиться на весь світ виконанням української народної пісні. Якщо я й повертаюся до народних пісень – це експериментальні роботи з елементами електронної музики. Інколи залюбки співаю класичні твори з “Київською камератою”. Якщо казати про мою творчість – здебільшого це “поп-музика”. Проте хочу продовжувати співати пісні з репертуару мами. А “під крилом” мами я завжди буду залишатися як її дитина (усміхається).

– Розкажи нам про Antonina Project – як усе починалось і які твої найулюбленіші моменти?
– Неймовірний проєкт. Колись мій чоловік, Арсен Мірзоян, зайшов до мами в кімнату й побачив платівку “Співає Антоніна Матвієнко” – це моя бабуся, на честь якої мене назвали. І виникла ідея зробити “дует” (бабусі не стало у 1991 році, – прикл. ред.). Довго не могла знайти однодумця, з яким би втілила задум, десь років зо два шукала. А потім доля познайомила мене із Сашком Шульгою, саундпродюсером. Цей проєкт – просто відрив (усміхається). Дуже пишаюся, що нам вдалося реалізувати цю ідею.

Колись наші бабусі, мами, родичі і сусіди постійно співали. Ми виростали на українських піснях – колискових, весільних, журливих, жартівливих, козацьких і піснях прощання з тими, хто відійшов у Вічність. Діаспоряни й досі аж підстрибують, коли чують нашу пісню. А чим є для тебе народна пісня?
– Це глибина та наша історія. Вона буде завжди актуальна незалежно від часу. Це моя нація, наш народ, мої батьки, мої дідусь і бабуся. У народній пісні – вся історія України. В календарних піснях – всі обряди. Це одна з традицій, яка робить нас людьми. Саме цим ми відрізняємося у всьому світі: своєю піснею, своєю культурою, духовним надбанням, а саме пісня є носієм цього всього найкращого.

– Сьогодні виконавцям зрідка вдається намацати правильну стежку і створювати “справжню” музику, яка зворушуватиме серця й розбурхуватиме ангелів. Як тобі це вдається?
– Дякую за таке визнання! Треба пропускати музику через своє серце, відчувати її й розуміти, про що співається. Але, на мою думку, не лише справа в словах та музиці, а й в її подачі та голосі.

– В яких країнах світу ти виступала з концертами? Які міста стали улюбленими? Де не сподобалося?
– Географія виступів велика. У Європі це Португалія, Польща, Великобританія, Іспанія, Голландія, Кіпр, Італія тощо. З найбільш екзотичних країн – виступ у Сінгапурі та Ливані. А найчастіше закордоном гастролювала містами Сполучених Штатах та Канади. Де б я не була – це відкриття нових горизонтів. З кожної поїздки я повертаюся наповнена емоціями та враженнями. Мені всюди добре, де є мій слухач!

– Часто, на якомусь відрізку свого життя, відомі співаки або музиканти вважають, що досягли абсолютних висот вокальності та музицизму. Вважаєш, що вже навчилась усьому, чому варто було й тепер лиш справа за новими записами? Чи, однак, потрібно ставити собі запитання, які вестимуть тебе уперед?
– Якщо подивитися в минуле – можу сказати, що співати я стала краще, ніж, наприклад, 5–10 років тому. Це називається майстерність володіння вокалом. Але це ще не кінець. Зараз у мене є бажання сісти за музичний інструмент, бо в минулому я піаністка. Але вже понад 20 років не сідала за фортепіано як музикант. Можливо, у найближчому майбутньому я вийду на сцену та буду акомпанувати собі.

– Якщо коротко підсумувати пройдений шлях, то що для тебе стало найціннішим у творчості? Які результати насправді тішать і надихають?
– Завжди слухалася свого серця та не сприймала порад. Якщо в мене є ідея – я її втілюю й цьому бачу свій шлях. Радують люди, які запрошують на концерти, глядачі у залі – це й надихає на майбутні досягнення.

– Ти вже досягла неабиякого успіху, то чи мрієш зараз про подібне світове визнання? Як думаєш, що для цього потрібно – везіння чи немилосердно важка праця?

– Звичайно, хотілося б, що всім подобалися мої пісні, але ж людей не змусиш. Я вдячна, що в мене є свій слухач, якого я ціную та обожнюю. А важка праця обов’язково дасть свої плоди – Боженька все бачить. Оцінений труд завжди призведе до удачі.

– Чи є в тебе улюблена музика з власного доробку? Що твої композиції говорять про тебе?
– Кожна пісня з мого репертуару – улюблена. Бо вони про мене, про історії, які відбувалися у моєму житті. Цьогоріч я відсвяткувала ювілей і напередодні згадувала, чого саме наразі досягла, та зробила деякий підсумок також у творчості. У процесі цього самоаналізу, згадалися пісні, які були непочуті. Хочеться виділити дует з мамою – пісню “Роса”. Цими записами вирішила ділитися у своїх соцмережах.

– Якби ти могла відвідати шоу будь-якого митця світу, живого чи мертвого, хто б це мав бути?
– Я зростала на піснях гурту АВВА. До речі, вони нещодавно воз’єдналися та дуже сподіваюся, що буде можливість побачити їхнє голографічне шоу, яке активно промотується у світі.

– Що було найбільшою проблемою, яку тобі довелося подолати?
– Найбільша проблема для людей, не для мене особисто, що я донька Ніни Матвієнко (усміхається). Мені потрібно було зрозуміти, чому існує цей навязаний стереотип, що в людей у головах і чого вони хочуть від мене. Інколи люди принижували мене, намагалися знищити та зламати як творчу особистість. А зараз мені байдуже, завдяки цьому досвіду я стала сильнішою і далі йду до своєї мети.

– Що тебе турбує найбільше в тому, що ти знаменита?
– Пошук нового матеріалу та чим дивувати своїх прихильників.

– Що тебе турбує в подіях, які відбуваються в Україні?
– Звичайно, війна на Сході країни. Також турбує пенсійний стан наших громадян. Обурює, що є люди, які не поважають української мови. І, звісно, проблема, яка сколихнула всю Планету – коронавірус. Люди збентежені, багато хто залишився без роботи й не знають, як далі виживати. Ситуація з артистами взагалі – біда. Ніби діячі мистецтва стали непотрібні суспільству. Майже рік я була без концертів.

– Які твої п’ять улюблених альбомів усіх часів?
– Madonna – Take a Bow, ABBA – Gold, George Michael – Older, Adriano Celentano – Per sempre, Enigma – The Cross of Changes.

– Любов – це почуття, що надихає нас, змушує ставати кращими й духовнішими. А що тобі особисто дало кохання? Чи змінило воно тебе?
– Є чудовий вислів “море по коліна”. Коли я закохана – я дуже смілива дівчина. Кохання мене надихає і оберігає від хейту (усміхається).

– Чим би ти займалась зараз, якби не твоя музична кар’єра?
– У свій час я зробила все для того, щоби співати, йшла до цього все своє життя, часом ризикувала, можливо, цим боляче робила близьким. Тому навіть страшно думати про будь-які альтернативи.

– Над чим ти працюєш зараз?
– Найбільше мені хочеться показати Україні програму, яка була створена до мого 40-го ювілею: міні оркестр з 12 музикантів, нові аранжування пісень, деякі з яких отримали незвичне звучання тощо. У травні презентували цю програму для київської публіки та отримала багато схвальних відгуків. Тому зараз працюємо над тим, щоб гастролювати з програмою містами країни. Також є декілька пісень, які наразі в роботі. Сподіваюсь, що найближчим часом будемо думати і про новий кліп.
– Чи плануєш концерти в діаспорі Північної Америки?
– Залюбки завітаю до вас, як тільки ситуація у світі стане стабільною. Завжди рада зустрічі!

– Що хотіла б побажати діаспорянам США?
– “Ой, роду наш красний, роду наш прекрасний! Не цураймося, признаваймося, бо багацько нас є!”. Люблю вас, Слава Україні!

Бліц:

– Чого ти найбільше боялася в дитинстві?

– Не скласти екзамену з фортепіано.

– “Не вірте всьому, що вам говорять”, – казав Будда. Ти віриш людям?

– Вірю тільки своєму серцю.

– Місце у світі, де ти почуваєшся найкраще.

– Головне не місце, а мій стан спокою та щастя.

– Твоє повсякденне життя – що найважлівіше у ньому?

– Всюди встигнути та щоб усі були здорові.

– Один факт, якого люди не знають про тебе?

– Я боюся висоти.

– Секрет виховання дитини…

– Кожна дитина вже народжується особистістю. Просто оберігайте її, любіть та поясніть різницю між добром і злом
– Щастя – це…

– Гармонія із собою
– Улюблена страва…

– Голубці
– Твій життєвий девіз…

– “На чужий роток не накинеш платок”.

Ольга Руда

October 2021