Українські Американські Ветерани, пост 32 (Чикаго)

На сторожі миру, світла і добра

У 2015 році я вперше побачила наших українців, ветеранів збройних сил США, на військовому параді у Чикаго. Вони несли українські та американські знамена центральною вулицею Міста Вітрів і чітко карбували крок. Не передати словами почуття радості і гордості, яке переповнювало мене: “Наші, рідні…”.

З представниками неприбуткової організації “Українські Американські Ветерани” я часто зустрічаюся на урочистих і святкових заходах української діаспори. Вони завжди присутні на Святі Героїв, піднімають наш синьо-жовтий прапор на центральній площі Чикаго у День незалежності та віддають шану жертвам Голодомору. Вони – у перших лавах на відзначенні Дня захисника України та у День Пам’яті… І щоразу мені хотілося знайти час, щоб розпитати більше про їхню організацію та благодійні проекти.

11 листопада у США урочисто відзначатимуть одне із національних свят – День ветеранів. Саме цього дня рівно 100 років тому було підписано Комп’єнське перемир’я, яке офіційно завершило Першу світову війну. У Чикаго, як й по інших містах, у цей день проводитимуться зустрічі ветеранів та відзначення їхніх заслуг перед країною. У лавах тисяч американських ветеранів будуть і ті, хто має українське коріння.

Саме про них сьогодні – наша розповідь.

20 років тому почесно звільнені ветерани збройних сил Сполучених Штатів Америки, які мешкають в Іллінойсі, вирішили об’єднатися в організацію “Українські Американські Ветерани” (УАВ).  Їх метою стало “об’єднання, посилення та забезпечення побратимства всіх американських ветеранів українського походження, допомога побратимам у біді, а також вдовам та сиротам полеглих товаришів”.

Нещодавно мені випала чудова нагода поспілкуватися із двома представниками чиказького посту №32 Петром Бенцаком та Богданом Дудичем. Їх легко можна назвати воїнами благочинності. Адже навіть незважаючи на свій солідний вік, ці хлопці (назвати їх пенсіонерами язик не повернеться!) завжди готові допомагати і творити добро.

“Нашу організацію у Чикаго створено у 1988 році, але національна спілка “Українські Американські Ветерани” офіційно бере свій початок ще з далекого 1948-го. Тоді, більш ніж півстоліття тому, у Філадельфії 55 делегатів з Нью-Йорка, Кліфтона, Байонна та інших міст зібралися для участі у першому Національному З’їзді, де було затверджено установчу угоду та Статут організації, вибрано Національного Командира та Національну Виконавчу Раду для очолювання УАВ. Також тоді було вирішено, що наступні з’їзди проводитимуться на щорічній основі”, – говорить засновник і перший Національний Командир чиказького осередку УАВ Петро Бенцак.

Цікаво, що на момент створення Посту 32 у Чикаго до його складу входило близько 12 осіб.

“Тепер же ми маємо 63-х членів! Це тільки ті, хто у Чикаго, і ті, які хочуть входити до лав нашої організації. Бо є ветерани, які приходять до нас, кажуть, що служили у американському війську, але не мають часу займатися справами організації, бо, наприклад, працюють. Вони нас підтримують, але не хочуть вступати… Один навіть казав: “Я мушу у жінки спитати”, – посміхається пан Петро.

“Щоб зрозуміти нашу мету, треба почати з того, що ми всі виросли в українській громаді, а багато з нас в Околиці (Український район у Чикаго – Ред.). Ми ходили хто до церкви Миколая, хто до Володимира і Ольги, ще інші – до церкви святого Йосипа чи в Палатайні. Тому, коли ми вийшли на пенсію, нам, ветеранам американських збройних сил не хотілося сидіти вдома і “палити люльку”. Ми хотіли допомогти чимось своїй громаді і тим, хто потребує”, – розповідає Богдан Дудич, офіцер відділу інформування та у зв’язках із пресою (Publications/PR Officer).

Як же їм вдалося йти у перших лавах серед усіх ветеранів Іллінойсу?

“Ще за мера Річарда Дейлі наш приятель Іван Городекі, знаний у владних колах та шанований елітою розповідав їм про нашу організацію… Так нам вдалося переміститися майже з кінця колони на 32 місце параду (наш Пост №32). На першому параді, до речі, було нас близько двадцяти ветеранів, які пройшли з українськими прапорами”, – пояснює Богдан Дудич.

Та «Українські Американські Ветерани» не лише організовують й беруть участь у різноманітних патріотичних церемоніях і парадах. Їхні погляди й діяння набагато ґрунтовніші. Зокрема, вони допомагають своїм побратимам у біді, а також вдовам та сиротам полеглих товаришів.

“Ми маємо помагати один одному. Ветерани то є брати! Ми не влізаємо в політику чи релігійні справи, як деякі інші організації… Нам найголовніше, аби ми трималися разом, допомагати ветеранам, у тому числі й тим, які воювали на Донбасі”, – наголошують мої співрозмовники.

Однією з важливих здобутків УАВ стало виділення коштів на лікування у США українських військових, поранених  у боях з ворогом. Уповноважені особи були делеговані до американського сенату, щоб розповісти політикам про потреби української армії, яка воює за свободу і цілісність своїх територій.

“Тоді український уряд просив у сенаторів близько 300 мільйонів на озброєння, а ті хотіли спочатку виділити 150, та все ж дали 200 мільйонів… Але наша організація не має нічого спільного зі зброєю. Ми, перш за все, хочемо допомогти пораненим, які потребують реабілітації. Тому звернулися до сенаторів, аби вони допомогли виділили частину з тієї суми на лікування українських вояків. І гроші були виділені”, – розповідає пан Петро.

Звучить дещо дивно, але кошти (а це шість мільйонів доларів), виділені сенатом і конгресом на терапію і лікування українських військових, нині лежать без діла. Тому що для лікування українських ветеранів у Штатах необхідно, щоб українські чиновники надіслали принаймні списки поранених вояків. Але й навіть цього зроблено поки що не було… Одним словом, владні структури із України мають трохи прикласти зусиль задля того, щоб військові, які потребують реабілітації, отримали гідну допомогу і змогли повернутися до нормального життя.

У серпні чиказька організація УАВ отримала запрошення від уряду України на участь у відзначенні Дня Незалежності. Після урочистостей ветеранам вдалося завітати у декілька військових лікарень, щоб на власні очі побачити, яку допомогу потребують поранені. Виявилось – обладнання для реабілітаційних центрів. А по поверненні до США вони вирішили допомагати своїм побратимам.

Сьогодні організація “Українські Американські Ветерани” проводить збір коштів, на які закуповуються і відправляються в Україну найпотрібніші речі для військових. Посилки відправляються через компанію “Міст”, яка запропонувала для благодійної організації спеціальні ціни на пересилку. Будь-хто небайдужий може пожертвувати кошти, які стовідсотково підуть на благе діло.

“Люди жертвують на допомогу українським військовим хто скільки може. Одного разу ми отримали лист від незнайомої жінки, яка перечислила на потреби потребуючих тисячу доларів! При цьому ми жодного центу не кладемо собі у кишеню. З тієї суми навіть не беремо на якісь адміністративні витрати: бензин, канцелярію тощо”, – зауважують Петро і Богдан.

За гроші, зібрані ветеранами і небайдужими представниками діаспори, в Україну було вже відправлено дві партії інвалідних візків для військових, які не можуть самостійно пересуватися. Завдяки цим подарункам від представників УАВ поранені українські військові, серед яких немало молодих людей, отримали надію та можливість пересуватися, а не бути прикутими до ліжок у своїх палатах чи квартирах. А зараз проводиться збір коштів на те, аби облаштувати кімнати для реабілітації у госпіталях, які в Україні теж, м’яко кажучи, у не зовсім задовільному стані: старі матраци для фізичних вправ, не має спортивного обладнання, у багатьох госпіталях навіть відсутні спеціальні поручні, які б допомагали пораненим бійцям пересуватися…

“У нас є знайомий бізнесмен. Він каже, що готовий подвоювати зібрану нами для українських військових суму. Тобто, якщо ми зберемо 10 тисяч, то він дасть інші 10. У нашій організації по усій країні близько 500 членів. Якщо кожен дасть по 20 доларів – справа буде зроблена. Це ж не така велика сума. Але то не дуже просто організувати… Ми мали збори ветеранів, і я розповів їм історію, яку колись почув від священика. Він казав: “Якщо церкві потрібен новий дах, то уся паства згуртовується, влаштовує забави, продає печиво чи вареники, люди працюють, як один організм, і тоді церква жива. Коли ж усіх все влаштовує, то цей організм – інертний, і з часом він розпадається, гине”. Тоді я сказав до побратимів: “Люди! Нам потрібен новий дах!”, – говорить пан Богдан і додає, що ця промова дала свої плоди.

Наостанок нашої розмови Петро Бенцак та Богдан Дудич зізналися, що їхню організацію неодноразово намагалися використати у своїх інтересах різноманітні політикани. Але вони не “ведуться” на маніпуляції.

“Ми – не республіканці, не демократи, не ще хтось там… Ми – Українські Американські Ветерани. Наша сила – в єдності і взаємодопомозі. І ми безмежно горді тим, що маємо українське коріння”, – наголошують ветерани.

Я знаю, що наступного параду до Дня Пам’яті наші Українські Американські Ветерани знову пронесуть українські прапори вулицями Чикаго. І знову чиказьці та гості міста зустрічатимуть їх аплодисментами. І знову лунатимуть вигуки “Ukraine!”, а ветерани у відповідь гордо скандуватимуть “Слава Україні!”.

Навіть заради цього варто ходити на паради.

Усі бажаючі також можуть приєднатися до благочинної місії УАВ Чикаго і перерахувати у фонд на допомогу українським військовим будь-яку суму.

Це можна зробити трьома способами:

– Через фонд Go-Fund-Me (www.gofundme.com/wounded-ukrainian-warriors-rehab

Перерахувавши кошти на рахунок в кредитівці:

UAV Humanitarian Fund, ac #168319.10

Selfreliance Federal Credit Union

або виславши чек на адресу:

UAV Humanitarian Fund

Bohdan Dudycz

Publications/PR Officer

8433 N Clifton Ave.,

Niles, IL 60714

Щиро дякуємо нашим дорогим ветеранам посту №32 за служіння українській громаді, за їхні благодійні акції та допомогу українським пораненим.

Дай Боже здоров’я, сил та натхнення, щоб продовжувати їхню доброчинну діяльність!

Сподіваюся, що уся наша громада приєднається до цих важливих проектів.

Милосердя – воістину велика річ, це дар Господа, котрий, якщо його правильно використати, уподібнює нас самому Богу, наскільки це взагалі можливо… (Іван Золотоуст)

Articles