У КАЛІФОРНІЇ ЗАТРИМАЛИ СЕРІЙНОГО ВБИВЦЮ І ҐВАЛТІВНИКА, ЯКОГО РОЗШУКУВАЛИ 40 РОКІВ

З 1976 по 1986 роки цей чоловік вселяв жах в серця каліфорнійців від Сакраменто до Сан-Франциско та Лос-Анджелеса. Він вбив 12 людей, зґвалтував мінімум 45 осіб та обікрав понад 120 будинків. Всі його злочини були надзвичайно ретельно спланованими.

Він був відомим під багатьма іменами: “Golden State Killer”, “East Area Rapist”, “Diamond Knot Killer” та “Original Night Stalker”. Але тільки недавно, після детективної роботи протягом десятиріч, поліції вдалось виявити вбивцю. Ним виявився Джозеф Джеймс Деанджело (Joseph James DeAngelo).

“Національне полювання” на підозрюваного остаточно завершилось у вівторок, 12 червня, коли поліція повідомила про арешт 72-річного Деанджело. Його було визнано відповідальним за серію вбивств та зґвалтувань.

Будинок у тихому районі американського Сакраменто оточила поліція.  40 років ФБР шукало каліфорнійського вбивцю на прізвисько “Золотий кіллер штату” (Golden State Killer). І ось пошуки привели їх сюди.

Поліцейські допускали, що вбивця міг працювати у правоохоронних органах, адже йому майстерно вдавалося переховуватися. І здогади таки підтвердилися. “Ми знали, що це схоже на пошук голки в сіні, проте ми знали, що голка таки там”, – каже місцевий прокурор.

Він вривався вночі у каліфорнійські будинки. Ґвалтував жінок, іноді – на очах у зв’язаних чоловіків і дітей. Або вбивав господарів і грабував їх помешкання. Довгий час поліція не пов’язувала ці злочини між собою. Але після кожного епізоду поліцейські збирали зразки ДНК і зберігали їх роками. Саме вони й привели до злочинця.

Багаторічні підозри слідчих підтвердилися. Деанджело – колишній поліцейський. Коли його прийшли арештовувати, чоловік навіть не пручався.

У середу, 13 червня, ФБР та місцева поліція почали вилучати речі з дому Деанджело. Сусіди розповіли, що він був дуже педантичним, завжди дуже ретельно стриг свій газон, а також був дуже запальним і часто лаявся. “Йому дуже подобалося когось посилати”, – розповів один із сусідів.

Коли поліція оголосила про арешт Деанджело, детективи заявили, що дуже здивувались, дізнавшись, що справа закінчилась там, де й розпочалась. Старий мирно жив зі своєю донькою та онукою в Окленді, у Цитрус-Хайтс – місті на північний схід від Сакраменто.

Що ми знаємо про Джозефа Деанджело?

Народився “Золотий кілер” у 1946 році в місті Бат (Bath), штат Нью-Йорк. Потім разом з батьками переїхав до Каліфорнії, де родина жила у містечку Фолсом. Деанджело мешкав у Фолсомі до осені 1964 року, отже, район на схід від Сакраменто він знав добре ще з часів своєї юності.

Із жовтня 1964 року Джозеф Деанджело перебував на військовій службі. Він служив на одному з перших в американському флоті ракетних крейсерів “Канберра”. Був демобілізований у серпні 1968-го.

Після військової служби чоловік протягом двох років навчався у Сьєрра-коледжі (Sierra College – громадський коледж у Північній Каліфорнії), а потім ще 2 роки – у Каліфорнійському університеті в місті Сакраменто, де отримав ступінь бакалавра кримінального права.

Коли Деанджело було 24 роки, він закохався у Бонні Колвелл (Bonnie Jean Colwell), дівчину, що жила в Оберні. Вони обоє навчались у коледжі. Але згодом, з невідомих для нас причин, пара розпалася.

У 1973 році Деанджело, якому було вже 27 років, одружився із 20-річною Шарон Хаддл (Sharon Huddle), що жила у Цитрус-Хайтс. Її брат, Джеймс Хаддл (James Huddle) повідомив, що пара виростила трьох дочок, але розійшлась. Хаддл заявив, що його приголомшив арешт Деанджело. Він також згадав, що Деанджело одного разу зачепив тему про “Golden State Killer”.

З 1973 по 1976 рік Діанджело проходив службу в лавах управління поліції міста Ексетер в центральній частині Каліфорнії (це приблизно 320 км на південний схід від Сакраменто). З 1976 по 1979 рік працював у поліції невеликого містечка Оберн (Auburn), що за  45 км на північний схід від Сакраменто.

Перші 15 нападів відбулися у районі Сакраменто, у тому числі чотири – у Цитрус-Хайтс. Лише до 1978 року принаймні 30 нападів були скоєні за межами цієї території.

“Golden State Killer” зазвичай діяв уночі. Він заздалегідь планував все до найменших деталей: вивчав розклад своїх жертв, вламувався до їхніх будинків та відкривав вікна, або виймав скло для того, щоб пізніше повернутись. Злочинець вимикав світло на веранді і ховав шнурки та канати, щоб пізніше зв’язати своїх жертв.

Під час одного з нападів Деанджело сховався у шафі сімейної пари, зачекав поки вони заснуть, а потім вийшов і почав світити ліхтариком в їхні обличчя. Коли чоловік кинувся до рушниці біля ліжка, злочинець посвітив на кулі в своїй руці: він вже розрядив зброю.

Його терпіння, розвідка, здатність тікати від погоні та знання складних вузлів призвели до того, що детективи почали підозрювати, що нападник служив в армії або правоохоронних органах.

Саме так і було.

У 1976 році, у той же рік, коли відбулась перша атака, Деанджело приєднався до відділу поліції Оберна, приблизно за 20 миль на північний схід від Сакраменто. Ніколас Віллік (Nicholas Willick) був патрульним сержантом у поліції Оберна, коли Деанджело приєднався до відділку. Віллік згадав, що тоді у відділку було близько 17 співробітників, які розслідували, в основному, майнові злочини.

Це був час підвищеної тривоги у Північній Каліфорнії, тому що в регіоні відбулась серія жорстоких вбивств. Проте Віллік ніколи не підозрював, що Деанджело винний у цих вбивствах. Все, що Віллік пам’ятає про нього, це невелика деталь – той втратив частину пальця у В’єтнамі. Деанджело був схожим на інших офіцерів, і навіть провів неофіційну екскурсію своїм новим будинком для колег. “Він був звичайним чоловіком, звичайним Джо”.

Для всіх він був саме таким. До тих пір, поки 20 липня 1979 року Діанджело був спійманий на місці злочину при спробі крадіжки із магазину. Невеликий проступок, але недопустимий для поліцейського. Тоді Віллік вже став начальником поліції Оберна. “Я його звільнив”, – пояснив він. – “Він порушив закон”.

Після цього поліцейська кар’єра Деанджело закінчилась. З тих пір Віллік ніколи його не бачив – доки його ім’я та обличчя не з’явилися у новинах про “Golden State Killer”. Сидячи у білому плетеному кріслі, пан Віллік заявив репортерам, що він теж шокований тим, що Деанджело вдалось так довго залишатись на свободі. Він впевнений, що нічого не міг зробити для його арешту.

Ще на початковому етапі розслідування, у другій половині 1970-х років детективи неодноразово висловлювали підозри про можливу належність нападника до правоохоронних органів. Проводилась велика перевірка особового складу, шукали осіб, що відповідали певним наборам пошукових ознак. Нікого тоді не знайшли і тепер стає ясно чому – поліція Оберна не мала відношення до Сакраменто, місто перебувало на території сусіднього округу Плейсер (Placer), а там особовий склад не перевірявся.

У період з 1990 по літо 2017 року Деанджело працював у мережі продуктових магазинів “Save Mart”. Останнім місцем його роботи був магазин у Роузвіллі, порівняно недалеко від місць нападів  в 1976-1977 роках. Дивно, але злочинець навіть не виїхав з району Сакраменто. Невже він так був упевнений у безкарності? Але ж він повинен був знати, що в 2004 році був прийнятий закон про обов’язкове порівняння ДНК-профілів, і він також знав, що його ДНК є у розпорядженні правоохоронних органів. На що він сподівався? Незрозуміло, адже ця людина була недурною, з юридичною освітою і досвідом поліцейської роботи. Ось у кого ілюзій щодо того, як працює правоохоронна система, не повинно було бути!

Як викрили серійного вбивцю

Ситуація, пов’язана з раптовим викриттям серійного вбивці Джозефа Деанджело, стала збігом випадкових обставин. Це стало несподіванкою навіть для співробітників служби шерифа округу Сакраменто і відділення ФБР у Сакраменто, зайнятих розшуком злочинця. Все вирішилося буквально протягом одного тижня з моменту отримання першого “сигналу”.

Що, власне, сталося? Якийсь родич злочинця, умовно назвемо його “Онук”, намірився відстежити свій генеалогічний ланцюжок. Відшукати, так би мовити, рідню і коріння. Він замовив професійне генеалогічне дослідження, яке передбачало в т.ч. і виявлення потенційних родичів за ДНК. “Онук” заплатив гроші й здав кров в одній із 4-х приватних компаній, що спеціалізуються на створенні ДНК-профілів. Там провели необхідну роботу, отримали “генетичний профіль” і порівняли його з ДНК-профілем серійного вбивці.

Чому порівняли? Та тому, що з 2004 року в Каліфорнії діє закон штату, який зобов’язував порівнювати всі людські ДНК, що виділяються в Каліфорнії при будь-яких дослідженнях, з ДНК “Золотого кілера”. Тобто всі особи, що потрапляють до в’язниць, поступають на держслужбу, обстежуються на спадкові захворювання та ін., повинні проходити порівняння на відповідність з “профілем” вбивці. Свого часу цей закон був прийнятий під тиском жертв “Golden State Killer” та їх родичів (до речі, існувала велика опозиція щодо його прийняття, оскільки його реалізація надзвичайно дорога).

Загалом, “генетичний профіль” умовного “Онука” показав дивовижний збіг з ДНК насильника зі східного Сакраменто. При цьому було зрозуміло, що сам “Онук” злочинцем бути не міг – просто за віком не підходив. Було очевидно, що вбивцею є хтось із його найближчих родичів. І ось на цьому етапі до розслідування підключилися ФБР і служба шерифа. Усе інше було лише справою техніки.

Таким чином, обережний вбивця, який протягом багатьох десятиліть ховався, всіляко маскувався, уникав медичних процедур, пов’язаних зі здачею крові, і якого не зуміли відшукати навіть недурні детективи, став жертвою допитливого молодого чоловіка, якому забаглося познайомитися із незнайомою ріднею. Результатом його допитливості стала подорож “Діда” за грати.

Тест ДНК дозволив пов’язати всі злочини і призвів до арешту Деанджело. Це була ДНК, яка вивела детективів на слід вбивці. Детективи прослідкували за ним і таємно зібрали зразки його ДНК із двох предметів, які він викинув.

Результати співпали з ДНК “Golden State Killer”. Після цього його остаточно заарештували.

Наскільки відомо, поки що Деанджело зберігає мовчання. Злочинець вважає за краще “грати дурня”: не бачить, не чує і не розуміє того, що відбувається навколо. Ноги у нього, начебто, не ходять, такий собі немічний інвалід на візку, хоча на роботу він ходив до літа 2017-го і навіть ще цієї весни досить бадьоро порався коло хати.

Сотні жертв тепер звернуться до прокурорів, щоб справедливість, яка колись здавалася неможливою, перемогла.

“Я не хочу, щоб він загинув”, – сказала ФБР анонімна жінка, що була першою жертвою насилля, – “тому що це буде найлегшим виходом для нього”.

Crime