Washington Island
Я теж могла б проводити кожен день в іншому місті, як мріяв один з американських мандрівників-письменників Білл Брайсон, але мене потягнуло в ліс. Ну, не в простий ліс, а острівний, повний цікавих місцинок, історичних реліквій та захоплюючих історій.
Карта лягла так, що в кінці вересня ми вкинули до багажника нашого позашляховика свої нашвидкоруч зібрані речі, декілька канапок, помідори та яблука (щоб не вмерти з голоду до першого пристойного закладу громадського харчування) і вирушили на північний схід в напрямку Дор Каунті (Door County).
Ще до того часу, коли попри дорогу з’явиться простий, невибагливий напис “Вісконсин”, ви носом почуєте: незабаром “молочна ферма Америки”. Потрапляючи на територію сусідів, якось одразу забуваєш про швидкісні траси, вічні корки на дорогах, хмарочоси і шалений ритм сучасного мегаполісу.
Низкою тягнулись доглянуті ферми з невеликими стадами чорно-білих корів голштинської породи. Гордо стояли старі двоповерхові будинки фермерів, а поруч – корівники з червоними двосхилими дахами.
Великі ділянки жовтої кукурудзи чергувалися з неосяжними зеленими просторами. На кожному сільському перехресті – магазини, антикварні крамниці, закусочні. Яблука були вже зібрані. Біля дверей невеликих будиночків височіли високі акуратні дровітні з нарубаними дровами.
Небо було чисте і прозоре, яскраво світило сонце, і тінь падала на поля, від чого вони ставали схожі на ковдри з різнокольорових клаптиків.
Перш ніж вступити у осінь, ми вирішили побувати на знаменитому острові і на цьому високому акорді завершити літо.
Подорожі навчають більше, ніж будь-що інше. Іноді один день, проведений в інших місцях, залишає кращі спогади, ніж десять років, проведені вдома.
Дор Каунті – це півострів шириною в 3 милі, який виступає майже на 80 миль від північно-східної частини штату в озеро Мічиган. Така собі природна перлинка. Найбільший наплив туристів тут з червня по вересень, коли гаряче, але не спекотно, приваблюють пісчані шовкові пляжі, прозора синьо-зелена вода та чисте сухе повітря.
В жовтні сюди з’їжджаються романтики, щоб помилуватися неймовірно захоплюючими осінніми краєвидами мішаних лісів. Але у вересні це теж казкове місце, температура повітря сягає 70 градусів за Фаренгейтом (21 за Цельсієм), вода ще тепла, а ціни значно нижчі – майже на 40 відсотків.
Скрізь багато квітів, ресторанчиків, мотелів та курортів; на березі радують око пришвартовані яхти та катери. Чудово оформлені базари, ярмарки, суботні виставки старовинних машин та винні погреби, які пропусти було б невиправною дурницею.
Ми й не пропускали. Зупинялись, фотографували, щось купували, а щось й смакували. Вино взяли з собою. Про всякий випадок.
Рівнесенька (хоч яйце коти) дорога весело петляла залитою сонцем рівниною, даруючи передчуття цікавих пригод. Проте, коли перед нами несподівано вигулькнула безкрайня смарагдова поверхня озера Мічиган, нам на мить аж дух перехопило. Широчінь водяної поверхні, в якій віддзеркалилось глибоко-синє чисте небо, заворожувала. Ми швидко долали милю за милею. Швидкісна траса номер 43 вела нас по східному узбережжю Дор Каунті до нашої кінцевої мети.
Мета називалась “Острів Вашингтона”.
Ви не можете недооцінювати цей острів. Можливо, це найкраще місце в цілому Вісконсині. Розташований всього в 7 милях на північний схід від краю Дор Каунті, острів приваблює туристів не тільки з усього Середнього Заходу, а й з інших країн (як ті австралійські льотчики, що зробили нам декілька досить вдалих світлин).
Дещо про острів.
Навіть якщо ви проживете тут цілісіньке літо (чи осінь), вас не називатимуть “островитянин”. Ця назва зарезервована виключно для 600 постійних жителів острова. Остров’яни дійсно пишаються своєю домівкою і своїм способом життя. Вони дуже щирі, відкриті для туристів, які підтримують їх засоби до існування. Вони насправді настільки привітні, що неможливо пройти в будь-якому місці, щоб вас хтось не запитав, чи вам потрібна допомога, або неможливо проїхати по вулиці, щоб вам хтось із перехожих не помахав рукою. Жителі гордяться своїм скандинавським корінням і своїм островом з феноменальними пляжами, місцями для рибалки та байдарок, а також музеями, історичними місцями та унікальними будівлями.
Ми провели тут всього дві доби, але встигли прив’язатися до острова і до його доброго народу. Цей час насправді виявився одним з найбільш спокійних, цікавих, “смачних”, веселих і найбільш пам’ятних за минуле літо.
У той час як автомобілі вітаються на острові Вашингтона (на відміну від острова Макінак) – свою автівку можна перевезти на поромі – тридцять квадратних миль і дороги з твердим покриттям також ідеально підходять для їзди на велосипеді. Жителі кажуть, що у розпал туристичного сезону, ви зустрінете тут більше велосипедистів, ніж автомобілістів. Велосипеди також можна перевезти на поромі або взяти напрокат на острові.
Якщо ви приїхали на острів в пошуках цивілізації, то спочатку візьміть курс по головній дорозі (Main Road). Тут ви знайдете головні продуктові та сувенірні магазини, кав’ярні, бари та мотелі. Ви не захочете пропустити Sunset Resort, який пропонує номери з розкішним видом на озеро, феноменальні заходи сонця, а також власний ресторан, який спеціалізується на норвезькій кухні. І, звичайно, поїздка на острів не буде повною без зупинки у місцевому ресторанчику The Fiddler’s Green, який пропонує вина і пиво місцевого виробництва та різноманітне меню: від смачних канапок, супів і закусок до серйозних других страв, таких як стейки з печеною картоплею і грибами.
Ціни теж вас приємно вразять своєю делікатністю, а два долари за пиво місцевого виробництва просто збили мене з ніг (теж досить оригінальне за смаком). Все це ви будете споживати в майже домашньому середовищі, де вас познайомлять з власниками закладу й усіма сусідами, а якщо вам пощастить, то ввечері ви зможете послухати живу музику у виконанні місцевого “бенду” і навіть потанцювати.
У той час як люди і бізнеси пропонують цікавий та змістовний відпочинок, реальна причина для поїздки на острів Вашингтон – спокій, тиша та привабливість навколишніх місць. Природна краса острова безмежна і захоплює дух. Кожна крива дороги може привести вас в абсолютно іншу місцевість – від берегових ліній, де прозора вода змінює колір в залежності від “вбрання” оточуючих дерев, до густих лісів, великих відкритих полів та стрімких навколоводних урвищ.
Народний парк (People’s Park) виявився ідеальним місцем для пікніка із захоплюючим видом на озеро Мічиган (ось де стала в пригоді плящина вина з придорожнього винного погребу). Знаменитий пляж Скулхаус Біч (Schoolhouse Beach), хоч і майже порожній у цю пору року, дійсно був покритий абсолютно гладкими білими каменями, як нас і попереджали друзі з учорашнього місцевого бару, а вода мала такий приголомшливий відтінок синього, що ми забули в той момент, що не в тропіках.
Досліджуючи острів ми натрапили на унікальний “Музей Якобсена” (The Jacobsen Museum), розташований на південному березі озера. Він відомий своєю видатною регіональною колекцією природних та історичних артефактів. Людиною, яка зберегла залишки поселення індіанців Потаватомі, що колись щасливо проживали у цьому північно-західному куті острова Вашингтон, був датчанин Дженс Якобсен (Jens Jacobsen). Допитливий чоловік почав знаходити артефакти в 1930 році і 
виявив, що деякі реліквії були неймовірно рідкісними. Вважаючи, що неодмінно мусить зберегти їх на острові, Дженс побудував звичайну дерев’яну хижу, де зібрав усі артефакти і назвав це місце “Музеєм Якобсена” (таким чином назавжди залишивши свій слід в історії штату). До речі, Якобсон сам по собі був цікавою фігурою: після передчасної смерті дружини Олів, яка залишила у нього на руках 4-х малолітніх дітей, він сам порався на фермі і по господарству, доглядав за місцевим маяком, був локальним політиком та страховим агентом.
Треба погодитись, що колекція музею насправді повна “скарбів і сюрпризів”.
Незалежно від того, як і де (і з ким) ви ночуєте на острові Вашингтон, пізно ввечері обов’язково вийдіть надвір і подивіться вгору. У ясну ніч зірки тут неймовірно яскраві на глибокому оксамиті неба. Постійте декілька хвилин і прислухайтесь: ви почуєте таємничий шелест острівних дерев, шум прибою і запах озера, а якщо пощастить, то й сріблястий сміх місцевих русалок. Тоді вже, щоб чарівниці не забрали вас з собою, треба швидко утікати в будинок і міцно замкнути за собою двері.
Як потрапити на острів Вашингтона
Ви можете їхати на північ від Чикаго по Interstate 94 в напрямку Мілуокі, а потім по Interstate 43 в напрямку Грін-Бей. З’їжджаєте на виході 185 на WI54/57 в напрямку Стиржен Бей і безпосередньо на State Route 57. Продовжуємо по 42-й до Норспорт Пір до станції паромів.
Driving directions from Chicago: Head north on I-94 toward Milwaukee. Continue on I-43N towards Green Bay, Exit 185 to merge onto WI54/57 toward Sturgeon Bay, WI. Continue on WI-42 to Northport Pier for Car and Passenger traffic and Gills Rock, WI for passenger only Ferry.
Jacobsen Museum (Washington Island, WI):
2150 Little Lake Rd, Washington, WI 54246
Phone: (920) 847-2213
