Чарльстон – на хвилях мiста-танцю

Чи не про кожен бiльш-менш значний населений пункт американського Пiвдня можна сказати, що “чарiвливий”, “теплий до новоприбулих”, “має багату iсторiю”. До Чарльстона усi цi епiтети застосовнi на 200%, але з суттєвим додатком – це також i гонорове мiсто, що вмiє захищати власне минуле. Надто, якщо хтось називатиме його суперечливим” i ризикне повчати чарльстонцiв, кого та як їм поважати. Ця перлина бiля моря”, що пережила урагани, землетруси, повенi, загарбання пiратами та армiями не потребує чужих пiдказок – бо сама свята. Офiцiйно. Адже друга назва Чарльстона – Святе Мiсто.

Трагедія та надiї

…Келих доброго “шардоне” на терасi ресторану з видом на океан, що того  дня був лiниво-спокiйним, спонукав до такого ж лiнивого споглядання: невеликої зграї чайок, якi iз завзяттям наших депутатiв бiля трибуни “дерибанили” покинутий кимось пакетик крекерiв, неквапного натовпу перехожих на вулицi i сонця, що збиралося закотитися за обрiй. Пiвдень, релакс, iдилiя i… “Якого бiса цi лицемiри будуть нам вказувати, кого скидати, а кого – нi?!” Останнє – з уст поважного сивого джентльмена за сусiднiм столиком, вiн щось темпераментно доводив трохи молодшому на вигляд спiврозмовниковi. Помiтивши здивованi погляди у свiй бiк, старший поспiшив вибачитись i продовжував, уже пiвголосом. Та менi все одно чутно – тим бiльше, що послухати було що:

– Ти менi скажи – що кому Калхун зараз винен?! Добре, висловлювався на пiдтримку рабства, але хто тодi не висловлювався? Чому заодно не кажуть, скiльки для Америки зробив? I його тепер – на смiтник?! Зате генерал-“м’ясник” Шерман для них –“герой” !А що Лiнкольн звiльнених чорних збирався на кораблях назад до Африки вiдправити – навiть не згадують. Гарне собi “торжество справедливостi”!

Та про все за порядком: джентльмен обурювався з приводу кампанiї, що прокотилася США в останнi роки – боротьби зi спадщиною рабовлавласницького минулого. Не обiйшлося без масових протестiв “за” i “проти”, втручань полiцiї та арештiв. Тим не менш, активiсти домоглися знесення понад сотнi пам’ятникiв конфедератам, воякам армiї Пiвдня в громадянськiй вiйнi в США. Серед них – i генераловi “пiвденцiв” Роберту Лi в Новому Орлеанi. Монумент мав  неабияку художню цiннiсть, адже його автор – знаний скульптор Александр Дойл. Однак сучасних борцiв з конфедератами це не зупинило, генерала скинули з постаменту.

Вiдтак дiйшла черга й до Чарльстона. A саме, до його відомої площі Марiон, де на високiй колонi стоїть собi в задумi харизматичний i настільки ж неоднозначний сенатор, вiце-президент i держсекретар Джон Калхун. I якого збиралися, було, опустити на грiшну землю – в усiх вiдношеннях. Та ба, на захист пам’ятника рiшуче виступили чиновники з мерiї, краєзнавцi та звичайнi мiстяни –i Калхуновi, принаймнi, наразi – дали спокiй. Може, й тому, що вiдомий не лише як адвокат рабства, але й один з батькiв американської економiки – зокрема, i завдяки йому було запроваджено спецiальний тариф для захисту вiтчизняного виробника, створено нацiональний банк та видiлялися федеральнi субсидiї для будiвництва дорiг та iнфраструктури. Тобто “трьох китiв”, завдяки яким Америка й стала Америкою. Врештi, не тiльки цьому – саме Калхуну належить пропозицiя, згодом названа “теорiєю анулювання”, що влада штату має право невиконувати федеральний закон, якщо вважає його антиконституцiйним.

А щодо Лiнкольна, про якого теж згадував голосний пан з ресторану на набережнiй, то, до речi – правда. Вчорашнiх рабiв батько їхньої свободи планував переселити – кого за океан, до новоствореної на африканському континентi Лiберiї, а кого – до Центральної Америки, щоб освоювали для Штатiв новi територiї. Те, що самi темношкiрi були проти такої “мiграцiї” i вважали себе громадянами США, Лiнкольна не бентежило. Все ж таки, нiхто не святий в американськiй iсторiї…

Чарльстон же – навпаки i це – офiцiйно. Його друга назва – Святе Мiсто (Holy City). Здобута завдяки толерантностi до всiх релiгiй i мiжконфесiйному вмiнню порозумiтися ще в тi часи, коли в Старому Свiтi християни не на життя, а на смерть чубилися “за вiру”. Чи з такoю ж метою влаштовували єврейськi погроми. Зате в Чарльстонi понад три сторiччя тому французькi гугеноти та шотландськi пресвiтерiанцi заснували Кругову Конгрегацiйну Церкву, якiй судилося стати найстарiшою на Пiвднi. А мiгранти-ашкеназi, що прибули з Польщi, Прусiї та Литви, трохи згодом – свою синагогу Брiт Шалом Бет Iзраел. На додачу до тiєї, що вже була тут ранiше, об’єднуючи євреїв-сефардiв. Так само непогано почувалися й гнанi на свой iсторичнiй батькiвщинi квакери, баптисти чи католики. В Європi про подiбне мирне спiвiснування на той час можна було хiба-що мрiяти.

У вiцi 21-му чарльстонську вiротерпимiсть пiддали нелюдському тестовi. В червнi 2015-го Святе Мiсто, a за нимi решта країни здригнулися: 21-рiчний расист Дiлан Руф вчинив те, що згодом назвали Charleston mаssacre, стрiлянина в Чарльстонi. Просто посеред богослужiння в Африканськiй Методистськiй Єпископальнiй церквi Емануель вбивця розстрiляв девятьох парафiян, трьох поранив. Наймолодшому було 26, найстаршому – 87. Злочинцевi вiдтак присудили довiчне увязнення.

Наступного року по тому – невипадково – розпочалася всеамериканська вiйна з конфедератськими пам’ятниками. Зняття прапора “пiвденцiв” з флагштока будинку уряду в Чарльстонi вiтав, серед iнших, тогочасний президент Б.Обама. Усiх, для кого конфедератське знамено було символом бойової звитяги (прикладiв останньої було чимало) i хай безнадiйної, та все ж боротьби за цiнностi Пiвдня, котрi – не лише рабство, – без зайвих церемонiй та роздумiв записували в “расисти”.

За сварками з приводу якось забалакали важливе. Бо ставитися до прапора, звичайно, можна по-рiзному – тим не менш, не забуваючи, що вбивають не символи, а зброя. В липнi 2016-го афро-американцi, що вижили пiд час стрiлянини у церквi, позвали до суду ФБР – за те, що, на переконання постраждалих, полiтика цiєї органiзацiї уможливила придбання Руфом зброї. Тому продали пiстолета, незважаючи, що було вiдомо про його попереднi проблеми з наркотиками. Федеральний суддя у задоволеннi усiх 16-ти позовiв вiдмовив. ФБР зобов’язалося “бiльш ретельно перевiряти тих, хто купуватиме зброю”. Гнiв громадськостi, тим часом, спритно скерували в iнше русло – змагань з минулим.

Цього року, 17 червня – дата трагедiї – як i завжди вiд недавна, до дверей церкви Емануель знову приноситимуть квiти – пам’ятi загиблих.

Скульптура Джона Калхуна залишається там, де була – на площi Марiон.

Пiрати проти аристократiв

Є i бiльш “прагматична” версiя “святостi” назви: високий шпиль протестантського собору святого Михайла було видно далеко в морi, вiн слугував орiєнтиром для кораблiв, що заблукали.

I тих, що приблудилися – незлiченнi розбiйники та iншi завойовники не раз випробували на мiцнiсть укрiплення Чарльстона, ласого шматка для найрiзноманiтнiшої наволочi. Бо нiщо так не вабить пролетарiат, в тому числi морський – пiратiв – як шанс поживитися за рахунок шляхти. Ще й втоптати останню в багнюку – хоч би й ту, що розтяглася на багато кiлометрiв непросихаючих болiт (iз змiями та крокодилами!) вздовж берегової лiнiї.

Географiчний ландшафт – то така собi матерiальна алегорiя iсторiї мiста. Вишуканiсть i розкiш чарльстонських пляжiв, що зовсiм поруч з небезпечними болотами –як наочна iлюстрацiя постiйної боротьби вродженого чарльстонського аристократизму iз захланнiстю зайд з моря.

Про вроджений аристократизм – нiяке не перебiльшення. Бо засновники Чарльстона – Charle’sTown, буквально “iменi короля Карла II” – восьмеро вiрних згаданому британському правителевi лордiв-власникiв. Шляхетнiстю свого походження могли змагатися i з монархом також. Самi лише iмена чого вартi: герцог Елбермарл, сер Вiльям Берклiчи ерл Кларендон.1670-го року вiсiмка заснувала нове мiсто на березi океану. Ставати мешканцем якого було вигiдно: по-перше, лорди гарантували свободу вiросповiдування (не вiтали хiба-що атеїстiв), по-друге, давали великi земельнi надiли кожному членовi сiм’ї поселенцiв, по-третє – в першi роки звiльняли громадян вiд податкiв. Живи та радiй.

Якби ж то. Найвiдомiша облога з перших десятирiч iснування Чарльстона–та, що бандою “Чорної Бороди”, вiн же – Едвард Тiч. В 1718-му його пiрати захопили заручникiв, а як викуп вимагали… скриню з медикаментами. Згодом з’ясувалося, що грабiжники потребували лiкiв вiд сифiлiсу.

Та незважаючи на вiзити непроханих гостей – як-от iспанцiв, французiв, напади мiсцевих iндiанських племен – мiсто все одно багатiло й розросталося. Настiльки, що вже наприкiнцi 18-го сторiччя стало четвертим найважливiшим портом Америки – пiсля Нью-Йорка, Бостона та Фiладельфiї.

1776-го мирне життя порушила Американська революцiя. Мiстяни замальовували шпилi найвищих соборiв чорною фарбою – щоб вони зливалися з кольором нiчного неба i були непомiтними з моря для британських кораблiв.

Та найбiльших руйнувань Чарльстон зазнав саме пiд час громадянської вiйни. Першi залпи якої пролунали саме звiдси. Армiя Пiвночi, захопивши порт в 1865-му, залишила по собi лиху славу i майже суцiльно знищене мiсто. За це генерала Шермана, чиїм iменем згодом назвали кращий американський танк, тут досi згадують аж нiяк не тихим i вiдверто злим словом.

Натомiсть пишаються власним вiйськовим винаходом, як на тi часи – справдi унiкальним та новаторським. Йдеться про першого у свiтiпiдводного човна “Ханлi”. Того самого, якому вдалося успiшно потопити ворожий корабель “Х’юзатонiк”–торпедою! Та ще й повiдомити про це з борту своїх на березi – хоч за вiкном, чи то пак, iлюмiнатором, нагадаю, був 19-ий вiк. Конфедерати розклали бiля моря багаття, щоб вказувати пiдводникам дорогу назад, але “Ханлi” так нiколи й не повернувся додому… Над загадкою його зникнення досi б’ються iсторики й балiсти, мiж собою змагаються автори рiзних теорiй. Рештки “Ханлi” вдалося пiдняти з морського дна в 2000-му роцi, тепер корабель – гордiсть Музею субмарини в Чарльстонi.

Та не вiйнами єдиними жива пам’ять мiста. Бо ж для багатьох у свiтi й досi бiльше вiдомий танець, анiж воно саме – з хiтом 1920-х Чарльстон подiлився свом iменем, “король нiчних клубiв” народився тут. Мелодiя Джеймса Джонсона – така виклично-безтурботна, а танок – щиро легковажний, наче й нiчого складного на перший погляд. Знай iмiтуй собi то правою, то лiвою ногою – як, даруйте, корова крутить хвостом. Але в професiоналiв недарма вважається хореографiчно одним з найвимогливiших, бо “хоче” бездоганної постави горiшньої половини тiла i дуже швидких нiг. Як навчали на YouTube’ i:“в чарльстонi будьте аристократом вгорi i бешкетником нижче колiн”. Чи не найбiльш влучна характеристика й самого мiста – шляхетного але геть позбавленого пафосу. В iншому мiстi танець чарльстон просто не мав права народитися.

Як, до речi, i голiвудська зiрка Бiлл Мюррей (“Тутсi”, “День ховраха”, “Фантастичний мiстер Фокс” та ще кiлька десяткiв улюблених поколiннями фiльмiв) – теж родом з Чарльстона.

Як насолоджуватись Чарльстоном?

Окраса Пiвденної Каролiни вмiє насолоджуватися життям. Тут вирощують соковитi персики i є своя чайна плантацiя. Що гордо повiдомляє вивiскою-дороговказом: до найближчої “cусiдньої” плантацiї з чаєм – в Кенiї, Китаї чи Iндiї – стiльки-то тисяч миль.

Столиця несамовито смачної кухнi – сплаву європейської та  карибської. I обов’язково дуже калорiйної, щедро присмаченої прянощами, та ще й дуже “недитячими” порцiями – вона змушує відступити будь-яку дiєту. Ресторани навiть у центрi мiста не “кусаються” цiнами, тож гостевi легко й незчутися, як замовить ще одну порцiю устриць чи “пiратськиx” креветок.

Але зайвими сантиметрами на талiї хто би переймався, якщо зовсiм поруч – море, в якому можна купатися аж до кiнця жовтня, або й пiзнiше – курортний сезон у Чарльстонi не затихає довго. До того ж, вiдчутно дешевший серед на тлi собi подiбних у Флоридi чи Калiфонiї.

Набридне плавати чи спостерiгати за дельфiнами, що виринають помiж хвиль – пройдiться набережною i центром. Не поспiшаючи! Адже то вам – не Нью-Йорк чи Вашингтон з їхнiми вiчними гонитвами, це – класичний врiвноважений Пiвдень. Тож дозвольте собi неквапно милуватися старовинною архiтектурою, парками й монументами. Якi в Чарльстонi, як вiдомо, берегти вмiють – бо для Святого Мiстаcвята насамперед його пам’ять.

Що вiдвiдати?

В’язницю (1802-1939) з привидами, Haunted Jail tour, 18 Anson Street. Привиди зачинених надовго чарльстонцiв, кримiнальних та не дуже, тепер лякають туристiв – але не страшно.

Морський музей, Patriots Point Naval and Maritime Museum, 40 Patriots Point Rd, Mt Pleasant, SC 29464

Ринок iсторичний, Historic Charleston City Market 188 Meeting St, Charleston.

Плантацiю магнолiй, Magnolia Plantation and Gardens, 3550 Ashley River Rd, Charleston.

July 2019