ЧИКАГО ВШАНОВУЄ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

6IMG_7543Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у наших справах і в нашій пам’яті.

Житимуть Вічно.

20 лютого 2016 року Україна відзначила День Героїв Небесної Сотні. Це був День вшанування подвигу учасників Революції гідності. Це був День увічнення пам’яті усіх загиблих за волю України, нашу свободу та гідне майбутнє для наших дітей.

Саме в цей день два роки тому злочинці, які ховали свої обличчя за шоломами та чорними масками, убили найбільше беззахисних людей.

У роковини розстрілу Майдану українська діаспора теж вшановувала Героїв Небесної Сотні. Перегляди документальних стрічок, покладення вінків, мітинги та панахиди зібрали разом українців у різних куточках світу.

28 лютого Український Конгресовий Комітет відділу Іллінойсу запросив українську громаду нашого штату на День Героїв Небесної Сотні. В Українській православній катедрі Св. Андрія Первозванного, що у місті Блумінгдейл поблизу Чикаго, відправили панахиду за загиблими Героями. Після цього відбулося урочисте покладання квітів до першого у США пам’ятника “Небесній Сотні та Героям України”, який був відкритий у вересні минулого року.

Зі словами щирої подяки Героям, які загинули під час Революції гідності, до присутніх звернулися голова Українського Конгресового Комітету Америки (відділ Іллінойс) Олесь Стрільчук, Генеральний консул України в Чикаго Лариса Герасько та голова парафіяльної управи УПК Св. Андрія Первозванного Іван Яресько.

Присутні мали змогу ще раз пережити трагічні події 18-22 лютого 2014 року при перегляді документального фільму “Воля або Смерть” режисера Дем’яна Колодія. Знову ми дивилися у очі студентів та домогосподарок, робітників та артистів на Майдані незалежності, відчували їхню щиру біль щодо подій в Україні та готовність стояти на смерть.

А потім ми бачили саму смерть, кров на тротуарах та прощання із загиблими, і по нашим щокам знову котилися сльози – саме у ці дні масово почали вбивати цивільних.

Прийде весна, знову оживе земля і ми готуватимемося до Великодніх свят. Час не стоїть на місці: будуть, як звичайно, одружуватись закохані, народжуватись діти та радітимуть онукам бабусі. Над нами світитиме сонце, вітер буде гнати по небу табуни норовистих хмар і зеленітиме трава.

Задивившись у захмарене небо над пам’ятником Героям Небесної Сотні, я раптом усвідомила, що Вони вже ніколи не зможуть побачити цієї краси. Над їхніми могилами схилятимуться в нестримному плачі матері, дружини і діти, звучатиме молитва, їм проноситимуть квіти, але їх вже не буде з нами.

Жорстоко обірвані безцінні ниточки життя.

Не забуваймо їх. Вони загинули за Україну. Вони загинули за нас.

Вічная Пам’ять Героям.

 

Все летить шкереберть,

вкотре “воля чи смерть” –

терезів безупинне гойдання.

Захлинається кат

в океані проклять,

що на нього летять

із Майдану.

 

Сто життів – нанівець,

швидше б кату – кінець

і початок новий Україні.

Без вагань і прикрас

хтось вмирає за нас,

а точніше – за наше прозріння.

 

Там, де мир і тепло,

їм би краще було,

але доля героїв така є:

вмить усе – шкереберть,

перемога чи смерть.

Бо ж –

до раю рабів не пускають.

Анна Багряна (21.02.2014)

March 2016