Як карпатська бабуся зробила з хати музей-готель і заманює іноземців

Мальовниче село Зелене вже знають не тільки в Україні, а й за кордоном. А все завдяки 71-річній моторній бабусі, яка у маленькому селі відкрила справжній бізнес. Пані Василина створила з своєї хати музей вишивки з власних робіт, куди приїжджають туристи, аби лишень подивитись на красу та переночувати у бабці на перині за 300 гривень!

Окрім цього, ця невгамовна бабуся порає господарство, косить траву та пише книжки, які також продає своїм туристам. Такий бізнес у селі успішно працює вже 15 років, розповідає ШОТАМ.

Василина Янушевська-Шкрібляк – заслужена майстриня України
Народилася 6 січня 1948 року, в с. Жаб’є (тепер м. Верховина), на присілку Магура.

Колись її називали “медовою дівкою”, бо її батько тримав пасіку.
Вже 15 років пані Василина займається бізнесом – облаштувала у власній хаті музей, куди приїжджають туристи звідусіль.

Народилась з голкою в руках

Домівку пані Василини у Карпатському краї знає кожен, та й відрізняється вона від усіх тамтешніх своїм небесно-голубим кольором. А відкриваючи двері, туристи заглядають у скриньку української культури, де майорять кольоровою вишивкою рушники, картини, ікони, доріжки, килими та сорочки.

 

“Я у п’ять років вже вміла вишивати. Чи це в мене від Бога таке, чи що це не знаю, але це моя найлюбиміша справа. Я багато працюю по господарству, кошу, але завжди думаю – “ох як хочеться мені зараз піти повишивати!”. Так постійно”, – розказує пані Василина.

Майстриня сама вигадує малюнки та візерунки, малює їх на полотні та вишиває. У скарбниці пані Василини є 51 картина та близько 500 різних вишивок. Каже, що вже і ставити немає де, все одне на одному в маленькій хатині переплітається з особистими речами.

Серед них і фотографія з Віктором Ющенко. Він нагородив бабусю срібним орденом заслуженої майстрині України і надбавкою до пенсії.

Туристи з Африки вподобали хату-музей

До майстрині постійно приїжджають туристи вже як 15 років. Були і з Америки, із Греції, із Італії та, навіть, з Сомалі.

“Постійно приходять до мене люди, хоч я живу отут далеко в Карпатах. Але йдуть, бо хочуть подивитись на моє творіння. Ви, аби побачили мою книгу відгуків, то чудом чудувались би, звідки до мене люди приходять”, – хизується бабуся.

 

Пані Василина для своїх туристів влаштовує справжню шоу-програму: показує свої вишивки, влаштовує майстер-класи, співає пісні, читає вірші. Усіх бажаючих одягає по-гуцульськи для фотографії на пам’ятку, пригощає чаєм з карпатських трав і готує смачні гуцульські наїдки: книші, банош, вареники з бринзою та ін.

Музей як бізнес

Для туристів призначена символічна плата за огляд музею – 25 гривень з однієї людини. А якщо хтось хоче ночувати, то платять 300 гривень на добу.

 

“Нещодавно у мене була група людей цілий тиждень. Я їх вдівала по-гуцульськи, годувала, все показувала. Їх було аж 30 і я з ними дуже змучилась. Коли поїхали, то залишили 70 гривень. Було обідно, бо я напрацювалась вдосталь коло них”, – розказує пані Василина.

Бабуся розказує, що вимагати грошей від туристів їй соромно. Каже, що може хтось немає грошей, а приймає усіх.

“А ще до мене приїжджали діти багатих батьків. То їх вчителька дала мені 400 гривень, за те, що я з дітьми займалась і ще й книжку купили. А діти, коли я не бачила, то поклали мені в скриньку крадькома ще 600. Я дивом дивувалась, що такі діти. Я їм вдячна до сліз”.

Майстриня поділилась, що зараз менше приймає туристів пожити, бо складно і здоров’я вже не те. Але за час нашої розмови запросила мене в гості разів зо три.

 

“Знаєте, є люди, які слідкують за моїм розвитком і кажуть, що ця жінка створила сама себе. А тут сільські люди спочатку сміялись, що це за музей такий, хто буде приїжджати. А зараз вже ніхто не сміється, навпаки радіють за мене”.

Ціни цим вишивкам немає

Пані Василина свого часу вишивала людям на замовлення та й заробляла на цьому копійку. А зараз ця берегиня української культури каже, що вже не продає свої роботи.

“МЕНІ СКОРО ЛЕТІТИ В КОСМОС, ТОМУ ХОЧУ, ЩОБ ЦЕЙ МУЗЕЙ ЗАЛИШИВСЯ В ПАМ’ЯТІ КАРПАТ, УКРАЇНИ, ЛЮДЕЙ. НЕ ХОЧУ І ДІТЯМ СВОЇМ РОЗДАВАТИ, Я ЇМ І ТАК ПОВИШИВАЛА БАГАТО. МОЄ БАЖАННЯ, АБИ УСЕ ТО ЗАЛИШИЛОСЬ ТУТ, У МАЛЕНЬКІЙ ХАТИНІ У ЗЕЛЕНОМУ” – КАЖЕ ПАНІ ВАСИЛИНА.

Туристи, які приїжджають до майстрині хочуть і собі прикупити щось з цього вишитого скарбу. Навіть мільйонери приїжджали, аби щось придбати.

Музей треба розширювати   

“У моєму музеї людям добре спиться, кажуть, що така сильна аура. Якось приїжджала пара, яка вже кілька років не могла народити дітей. Переночували в мене біля ікон і за рік телефонують і кажуть, що народилась донечка. Така в мене в хаті хороша аура”.

Майстриня бідкається, що її єдина проблема – мало місця. Зверталась перед виборами до депутатів, але ніякої реакції.

“Я б дуже хотіла розширити свій музей. Бо у мене картини стоять одні на одній, а так не правильно. Треба, аби були бірки, назви картин, щоб людям зручно було дивитись. Поки що наша держава не може мені допомогти, бо має купу своїх проблем”.

Такій щирості та таланту бабусі можуть лише дивуватись. А у Зеленому люди жартома кажуть, що пані Василину треба занести у книгу Гіннеса, бо вона ні секунди не сидить на місці.

Цікаві місця України