Як син українських емігрантів врятував тисячі життів у Чилі

Історію Роберто Козака вважають однією з найважливіших нерозказаних історій XX століття
1 roberto-kozak_plyima20161215_0043_5

Історії відомий один чоловік, який врятував тисячі людей від жорстокого терору генерала Аугусто Піночета в Чилі. Він мав українське коріння і носив прізвище “Козак”. А цього року ще й став володарем престижної відзнаки у Польщі. Як він це зробив? Про це пише СвітUA.

Цього року під час урочистості з нагоди Європейського дня справедливих у Музеї історії польських євреїв POLIN у Варшаві було оголошено прізвища осіб, які отримали титул Справедливих 2017. Це російська поетеса й дисидентка Наталія Горбанєвська, чеський пастор Ян Єлінек і аргентинський дипломат українського походження Роберто Козак. На даний момент Роберто Козак другий (після Петра Григоренка) лауреат українського походження цієї престижної відзнаки. Запрошуємо ознайомитися з історією видатного аргентинського дипломата з українським прізвищем Козак, якого британське видання «The Guardian» назвало «забутим героєм» XX століття.

Роберто Козак (1942–2015) – це аргентинський дипломат, який із 70-х років, за часів диктатури Августо Піночета аж до своєї смерті допомагав репресованим громадянам Чилі. Вважають, що Роберто Козак допоміг 25–35 тисячам мешканців Чилі врятуватися від репресій та емігрувати. Серед них – чинна президент Чилі Мішель Бачелет, перша в історії цієї країни жінка, обрана на посаду глави держави.

Як і німецький підприємець Оскар Шиндлер, який врятував 1 200 євреїв у Польщі в часи Другої світової війни, Роберто Козак використовував своє службове становище, щоб рятувати чилійців від переслідувань і репресій. Саме тому його часто називають «латиноамериканським Шиндлером».

Роберто Козак народився 1942 року в південно-східній частині Аргентини. Його батько емігрував з України до Аргентини в кінці 1880-х років. Мама Роберто теж мала українське походження, походила з української діаспори Буенос Айреса. Власне тут, в бідній дільниці цього міста, минуло дитинство маленького Козака. Він був талановитим… самоуком. Ще малим, підпрацьовуючи в книгарні, Роберто використовував кожну вільну хвилину, коли не було клієнтів, і читав усе підряд: від книжок про механіку, інженерні науки аж до праць на тему міжнародної політики. Саме це допомогло Роберто розвинути ерудицію та здобути знання практично з усіх сфер життя, що пізніше стало йому в нагоді, коли він почав працювати в Комітеті європейської міграції (зараз Міжнародна організація з міграції) в Чилі, інших країнах та розвивав кар’єрну стежку у сфері дипломатії.

Час для цього заняття був дуже непростий. Після військового перевороту в 1973 році та захоплення влади Августо Піночетом буквально з перших днів нової влади розпочалися масові репресії як проти безпосередніх противників нової влади, так і «підозрюваних» у підривній діяльності – представників інтелігенції, священників, дипломатів, журналістів, музикантів, політичних діячів. За кілька років у країні налічувалися тисячі вбитих і заарештованих, розпочалася масова еміграція. Працюючи в Комітеті європейської міграції у Чилі в той час, Роберто Козак через різноманітні міграційні програми допомагав чилійцям робити візи та емігрувати. Він встановлював і розвивав дипломатичні контакти з послами різних країн, представниками міжнародних організацій, правозахисниками, які допомагали йому створити мережу порятунку чилійців від режиму Піночета.

Роберто підтримував тісні контакти з представниками чилійської секретної поліції, запрошував їх на прийоми та вечірки у своїй резиденції, на яких усіма правдами й неправдами вивідував потрібну для себе інформацію та використовував її пізніше для порятунку переслідуваних. Він мав сміливість і нахабство запрошувати до себе на вечірки секретну поліцію в той час, коли в тому ж будинку переховував «ворогів режиму».

Очевидці, яким пощастило бути особисто знайомими із цим латиноамериканським Шиндлером, згадують його працелюбність, шарм, ерудицію, впевненість у собі й неймовірну відданість справі – порятунку людських життів.

Він настільки законспірував свою діяльність, що навіть його син Ніколай взнав, чим займався його батько, лише згодом: на відкритті Музею прав людини в Сантьяго в 2010 році. У 1992 році Роберто Козак отримав найвищу відзнаку Чилі – Орден Бернардо О’Хіггінса, а згодом і чилійське громадянство, яким надзвичайно пишався. Історія аргентинського Козака, за версією британської газети «The Guardian», вважається однією з найважливіших «нерозказаних» історій XX століття.

5 червня відбудеться церемонія посадження дерева пам’яті Роберто Козак у Саду Справедливих у Варщаві.

Цікаві Новини