ІВАН МАЗЕПА. “Від Богдана до Івана не було гетьмана”

Мазепа Іван Степанович – неординарна постать, тонкий дипломат, ерудований і грамотний політик, гарний психолог; генеральний осавул Війська Запорозького (Запорізька Січ) (1682-1687 pp.), гетьман Лівобережної України (1687-1709 pp.).

Точної дати народження Івана Мазепи ніхто не знає (згадуються 1629, 1633, 1639, 1644 роки). Проте Вікіпедія стверджує, що народився майбутній гетьман 20 березня 1639 року у с. Мазепинці на Київщині у сім’ї українського шляхтича.

 

Рід Мазеп-Калединських мав власний герб (Корч, за іншими даними – Курч). 1592 року король Сигізмунд II Август за певні заслуги дарував шляхтичеві Михайлові Мазепі-Калединському з роду Курчів маєток. Його нащадок Стефан-Адам Мазепа, батько Івана, в часи Хмельниччини, 1654 року, став Білоцерківським отаманом, дипломатом.

Мати Марина походила з дому Мокієвських, чий старовинний шляхетський рід мав землі на Волині. Батько та брат були полковниками у війську Богдана Хмеля.

Для сина-одинака батько бажав успішної кар’єри, тому спрямував увагу на виховання Івана, його освіту. Мати Мазепи здобула гарну освіту, що дозволило їй займатися домашнім навчанням сина Івана та доньки Олександри. Малий Мазепа був худорлявим хлопчиком із дуже білою шкірою і тонкою кісткою, але дужим і спритним, добре їздив верхи, фехтував. Розповіді матері про пращурів так надихали сина, що Іван ріс гоноровим, його навіть називали поляком; пізніше при дворі польського короля Мазепу вважали справжнім козаком. “Для матері я ні лях, ні козак, я – виродок”, – зітхав Іван Мазепа й боявся матері все своє життя, хоч радився з нею постійно.

Після домашньої науки мати відправила Івана на навчання до Києво-Могилянської колегії, де він три роки вивчав риторику. Здібний учень захопився вивченням мов, протягом життя опанував низку чужих мов: грецьку, італійську, латину, німецьку, польську, російську, татарську, турецьку, французьку, церковнослов’янську. Мазепа гарно грав на торбані, бандурі, писав пісні, думи, прекрасно співав.

Батько мріяв про успішну кар’єру для сина, тож наступним етапом стала освіта в Польщі. Варшавська єзуїтська школа та Краківська академія дали ґрунтовні знання, проте не могли навчити гідно триматись у товаристві, набути світських манер, завести потрібні знайомства. Саме за цим відправив сина Степан Мазепа  до двору польського короля Яна II Казимира.

Юний Іван Мазепа – високий, ставний, русявий красень – став королівським пажем, зумів швидко завоювати прихильність короля вишуканими й елегантними світськими манерами. При дворі вирувало безтурботне життя у розкошах:

І од зорі і до зорі
При королівському дворі
Танки й музики без перерви…
Там очі хвилюють нерви…
І під крилами віт густих
У тьмі алей цілунки й сміх.

          (Володимир Сосюра)

 

 

Ян II Казимир був у близьких взаєминах із західними монаршими дворами, щороку висилав за кордон трьох талановитих юнаків шляхетського походження для покращення освіти. Мазепа теж став одним із трьох і відвідав Німеччину, Францію, Італію, Австрію у складі дипломатичної місії козаків. Є документ, згідно з яким Іван у 1657 році вивчав артилерійську справу в голландському місті Девентер; прослухав філософський курс у Франції. У листопаді 1659 року Париж святкував закінчення війни з Іспанією. На честь цієї події юнак разом з польськими урядовцями “був на прийнятті в Луврі”, “відвідав…південну Францію”.

Після цього король Ян-Казимир доручав Мазепі кілька різних дипломатичних місій в Україні, Туреччині, Московії. Так, навесні 1663 року Іван Мазепа як королівський покоєвий приніс послання гетьманові Павлу Тетері у козацький табір. У жовтні 1659 року Іван Мазепа був посланцем Яна Казимира до гетьмана Івана Виговського. Як бачимо, високоосвічений інтелектуал, поліглот став тонким дипломатом, який добре орієнтувався у перипетіях політичного життя Європи, завів потрібні знайомства.

У Варшаві розпочалася для Мазепи слава першого коханця Європи. Молодий красень запав у душу королеві-француженці Марії Луїзі Гонзага де Невер, яка взяла і вже більше не позбавляла його своєї опіки і ласки. Звісно, де успіх, там і заздрість, підступність. Іван Мазепа не виняток: конфлікт із шляхтичем Яном-Хризостомом Пасеком ледве не закінчився дуеллю в королівських палатах. Так Мазепа втратив прихильність Яна II Казимира і змушений був повернутися до України. А з легкої руки Яна-Хризостома Пасека світом розповзлася чутка про магната Речі Посполитої Фальбовського, дружину якого спокусив Іван Мазепа. Чоловік відстежив коханця, прив’язав голого Мазепу до коня і пустив у чисте поле. Його дивом врятували українські козаки. Ця романтична історія з усіма подробицями уквітчала Івана Мазепу лаврами найпалкішого коханця. Знамениті митці Європи та Америки зробили його найвідомішим гетьманом України. Йому присвятили 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур.

З 1663 року Іван Мазепа жив у родовому маєтку в селі Мазепинці; після смерті батька успадкував посаду чернігівського підчашого. Розсудливий та набожний (попри все) Іван Мазепа розумів, що для успішної кар’єри потрібні й родинні зв’язки в найвищих колах. От і прийняв молодий прагматик зважене рішення й 1668 (або ж 1669) року одружився зі старшою роками Ганною Фридрикевич, вдовою полковника, матір’ю двох дітей, дочкою впливового козацького старшини Семена Половця. 35 років прожив Мазепа з дружиною, мали вони дочку, яка померла немовлям. Колишній палкий коханець став добропорядним чоловіком. Багато часу віддавав збиранню книг, читанню, колекціонуванню зброї. Пилип Орлик згадував побачене у палаці свого кума: Незабутня для мене й досі величезна бібліотека небіжчика Мазепи. Дорогоцінні оправи з гетьманським гербом, найкращі київські видання, німецькі й латинські інкунабули, багато ілюстровані стародавні рукописи. Не без зітхання згадую в теперішній моїй мізерії всі книжкові багатства, рівних яким не було в Україні.

Серед рідкісних книг у бібліотеці Мазепи – “Апостол” 1695 року, де було зазначено, що видання книги За Щасливого Владіння Їх Царського Пресвітлого Величества обох сторон Дніпра Войск Запорожских Гетьмана, Благородного Івана Стефановича Мазепи друком новим відбулося.

Зберігалося в книгозбірні гетьмана і “Пересопницьке Євангеліє”, викуплене у католиків. 17 квітня 1701 року гетьман України Іван Мазепа цю пам’ятку віддав у дар Переяславському кафедральному собору. З 1799 р. вона зберігалася в бібліотеці Переяславської семінарії, згодом – у Полтавській семінарії, в Полтавському історико-краєзнавчому музеї, в заповіднику “Києво-Печерська лавра”. Нині на “Пересопницькому Євангелії” складають присягу Президенти України.

Прекрасний музикант і непересічний поет свої роздуми про долю України виливав у піснях:

Тремтить у творчій він тривозі…
“Та біда тій чайці, чаєчці-небозі,
Що вивела чаєнят при битій дорозі…”

На спів нанизує слова
Він про далеку Україну,
І пісня та крізь вічність лине,
Як завжди, юна і нова.

(Сосюра В. М., Іван Мазепа)

Після смерті дружини Іван Степанович опікувався долею пасербів. Пасинок Криштоф став сотником Седнівським, отримав від вітчима кілька сіл. Пасербиці Марії добрав вигідну партію – сина білоцерківського полковника Михайла Громики. Коли 1706 року Василь Громика помер, Марія отримала гетьманський універсал на чоловікові маєтності. Та спокійне життя тривало недовго – після 1709 року Марію з дітьми відправили на заслання.

Упродовж п’яти років Іван Мазепа служив ротмістром надвірної корогви, а потім виконував обов’язки генерального осавула у гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка. Брав участь у війні Дорошенка як союзника Туреччини проти Польщі (похід у Галичину 1672 року). Дорошенко оцінив “росторопності й цікавості” (за словами С. Величка) Мазепи, доручав важливі дипломатичні місії, що збагатило життєвий, політичний досвід майбутнього лідера Гетьманщини. Потім служив у гетьмана Лівобережної України Івана Самойловича.

25 липня 1687 року сталась доленосна для Мазепи подія – на військовій раді його обрано гетьманом України. Мав він тоді 50 років, за плечима – величезний життєвий і політичний досвід. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву майже 22 роки – 8081 день. Брав безпосередню участь у здобутті фортеці Азов (1696 рік). У 1702 році окупував Правобережжя, об’єднав обидві частини Наддніпрянської України.

Гетьман Іван Мазепа проявив себе не лише як відмінний політик, хоробрий полководець, талановитий дипломат, а й як тонкий психолог. Він знав, як привернути людей до себе. Його однодумці Михайло Вуяхевич, Яків та Юхим Лизогуби, Михайло Миклашевський, Дмитро Чечель зайняли провідні урядові посади та допомагали гетьману в усіх задумах. Висуванці гетьмана А. Гамалія, М. Гамалія (сини Андрія Гамалії), Д. Горленко, І. Ломиковський, К. Мокієвський, Д. Нестеренко, Д. Чечель разом із родичами залишилися вірними мазепинцями та через 20 років вирушили супроти Петра І.

При цьому гетьман до останнього носив усі плани у собі. Єдиною довіреною особою, другом незрадливим був кум Пилип Орлик, у якого гетьман хрестив сина Григора, майбутнього генерал-поручника французької армії.

Не варто забувати, що Мазепа був одним із найбагатших людей у всій Європі. Французький монах допоміг йому розробити таємні рудники із золотою та срібною рудою на Полтавщині. Є відомості, що за часів Мазепи козаки у Корсуні видобували срібло та карбували гроші. Мав Іван Степанович монархів-боржників, серед яких – король Швеції. Свої скарби Мазепа вкладав у розвиток державності України. Щоб успішно протистояти турецькій армії, гетьман створив перший український флот. Його власним коштом було споруджено 600 човнів і понад 100 стругів. Збудував південні фортеці на річці Самарі – Ново-Сергіївську та Новобогородицьку.

За гетьманування Мазепи почалося українське відродження, яке охопило архітектуру, живопис, літературу, мистецтво, філософію; виник новий напрям у мистецтві – українське, або мазепинське бароко; видавалися твори українською мовою, розвивалася освіта. За його сприяння  1696 року у Ніжині відкрилася школа для навчання дітей грецькому і слов’янському письму. У 1700 році завдяки допомозі гетьмана, виділеній на будівництво навчального корпусу, дзвіниці, трапезної, допоміжних службових приміщень та папірні для друкарні, з’явився у Чернігові перший на Лівобережжі вищий навчальний заклад – Чернігівський колегіум. Щорічно давав із військового скарбу по 1000 золотих на потреби спудеїв.

1701 року заходами Івана Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії (на той час відомої як “Могило-Мазепинська”). Завдяки матеріальній підтримці гетьмана було споруджено нові корпуси, збільшено кількість спудеїв до 2 тисяч.

Іван Мазепа був найщедрішим меценатом в історії України: надав кошти на будівництво в усій Гетьманщині низки церков, зведених у стилі українського бароко; спонсорував Києво-Печерську лавру на спорудження паркану, а також Економічної та Святої брами, зображених на купюрі номіналом у 10 гривень. Його коштом збудовано 12 нових та відреставровано 20 храмів. За часів Рафаїла Зборовського Мазепа звів дзвіницю Софійського собору за свої гроші.

Іван Степанович постійно дбав про незалежність України. Після об’єднання Лівобережної та Правобережної України почав шукати антимосковського союзника, мав перемовини з королем Речі Посполитої. Весь біль за неньку-Україну виливався на папір поетичними рядками:

Гей, панове єнерали,
Чому ж єсте так оспали?
І ви, панство
полковники,
Без жадної політики
Озметеся всі за руки

Не допустіть гіркой муки
Матці своїй більш терпіти,
Нуте врагів, нуте бити.
Самопали набивайте!
Острих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте
І вольностей бороніте,
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблю маєм права.

                   (Іван Мазепа, Дума)

Нарешті 70-річний гетьман уклав із 27-річним королем Швеції Карлом угоду, де була умова: Україна обох сторін Дніпра має бути вічними часами вільна від усякого чужого володіння. На жаль, героїзм війська Мазепи здолав підступ російської імперії:

През незгоду всі пропали.

Самі себе звоювали.

                   (Іван Мазепа, Дума)

Московське військо зруйнувало Запорізьку Січ, знищило гетьманську столицю – місто Батурин, жорстоко розтерзали його мешканців. Українці, які підтримували Мазепу, знищувалися.

Гетьман був оголошений зрадником, Петро І наказав виготовити для Мазепи іменний орден Іуди. У всіх церквах за наказом царя Мазепу проклинали.

Та ім’я Івана Мазепи знає світ. Лишень у США чотири населені пункти у штатах Міннесота, Пенсильванія, Північна Кароліна і Південна Дакота носять його ім’я. Навіть у ПАР є населений пункт під назвою Мазепа Бей.

“Від Богдана до Івана не було гетьмана” – так казали українці ще за життя Мазепи. Ця приказка на підтвердження історичного масштабу його постаті актуальна й сьогодні. Ми переконані, що доля подарувала Україні Івана Мазепу у складний для неї час, щоб саме він став справжнім очільником української самостійної держави.


Ганна Черкаська – нащадок козаків. Народилася й прожила в Запоріжжі. За фахом учитель української мови та літератури.

У місцевій пресі першою опублікувала розвідку про перебування в Запоріжжі січових стрільців Вільгельма фон Габсбурга (Василя Вишиваного).

Перша в області автор і ведуча українських програм на ФМ-радіо: “Історичний календар”, “Дорога болю”, “Вітальня пані Ганни”, “Шибеник” (дитяча).

Веде блог “UAHistory”. Увійшла до ста відомих в Україні блогерів.

Famous Ukrainians