“Так сталося, що вчора холодної дощової днини опинився в Сокалі – чистому, охайному містечку над розлогим Західним Бугом. І відвідав колишній бернардинський монастир на Забужжі.
Ну, як відвідав – підійшов якнайближче, бо це досі закрита зона. В прямому розумінні цього слова.
Неймовірної краси будівля. Була. До пожежі 2012-го року. Монастир було зведено у 1604-1619 роках. Справжня окраса краю. Називали його руською Ченстоховою…
Тепер час і негода обгризають чорними зубами його стіни. І я подумав собі – у нас в кожній області є свій Нотр-Дам.
А на Західній Україні – в кожному районі. І, так виходить, що нема в нас ні гідних людей, ні амбітних чиновників, ні заможних патріотів, які б спробували врятувати цю красу.
Втрачаємо пам’ять, культуру і гідність. А потім дивуємось результатам виборів. Бо нове покоління не може пишатись руїнами, не може тішитись тим, чого не знає, не вірить палким словам, коли бачить отаке…”
Автор: Богдан Марциняк Волошин
Джерело: lviv1256.com
