Кажуть, що 29 лютого народжуються особливі люди. Саме такою була українська американка Маруся (Мері) Бек, котра народилася 1908 року у Форд-Сіті (штат Пенсільванія). В історію США вона увійшла як перша жінка, котра змогла побудувати успішну політичну кар’єру в Детройті, а також стала відомою державною та громадською діячкою, доктором права. А ще Мері була першою українкою, котра працювала адвокатом та журналістом. Її визнали однією з найвидатніших жінок штату Мічиґан.
Батьки Марусі походили з Лемківщини. І хоч довелося міґрувати до США, вони підтримували українські традиції на новій батьківщині, розмовляли з дітьми українською мовою, навчали їх поезії Тараса Шевченка. Потім, у поважному (за 90 років) віці, Мері вражатиме своїм знанням напам’ять поем Кобзаря, вільно декламуючи їх на українських зібраннях.
Коли Марії виповнилося 13 років, батьки відправили її й молодшого сина Івана до України для здобуття освіти. Діти поїхали в Коломию. Там Марія ходила до гімназії. Вступила до «Пласту», в 13 курінь ім. Орисі Завісної. Дівчинка навчалася у гуртку народних танців відомого хореографа Василя Авраменка, котрого згодом у діаспорі назвали «батьком українського танцю». 1925-го діти повернулися до США. Марія навчалася в Пітсбурзькому університеті, де здобула ступінь доктора юриспруденції.
1949 року Мері Бек була обрана до міської ради Детройту. Уперше за 250 літ існування міського самоврядування в Детройті до Ради увійшла жінка. Впродовж 20 років вона керувала містом Детройт — центром машинобудування у США. Марія активно виступала за права жінок і проти расизму — вперше призначила афро-американську жінку у Раду наглядачів Детройта (це у 1950-ті рр., ще за десятиліття до руху Мартіна Лютера Кінґа). Вона дбала і про екологію міста, особливо про чистоту питної води; оберігала пам’ятки архітектури; допомагала малозабезпеченим; розвивала молодіжний спорт, аби зменшити кількість малолітніх правопорушень у місті.
Маруся ніколи не забувала й про своє коріння — завжди згадувала в своїх виступах про тяжке становище України, яка на той момент потерпала від тоталітарного режиму СРСР. Публікувала власні дописи під псевдонімом Маруся Синенька. Була надзвичайно активною в жіночому русі: організувала відділи Союзу українок Америки в різних містах, заснувала перше Українсько-американське жіноче товариство, діячка Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО).
Тож не дивно, що така активність та стійка громадянська позиція принесли їй славу та визнання. Із 85-літтям Марію вітали чотири американські президенти. 2003-го, під час Світового конґресу українців в Києві її нагородили орденом Святого Володимира.
Маруся Бек відійшла у засвіти на 97-му році життя. Похована на українському цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерзі). Українська діаспора в США зберігає добру пам’ять про неї як про активну учасницю громади, щиру патріотку та надзвичайно обдаровану людину. Маруся Бек заснувала Літературний конкурс СФУЖО, який очолювала з 1959-го по 2005 рік і який згодом назвали її іменем. 1993-го в конкурсі брали участь вже й діти Незалежної України.
Джерело: meest-online.com
