НЕБОЩИК

НЕБОЩИК

Взєв флєшку, тай пішов до кума… Кум сі вкішив, накришив сала, цибулі, віпили.. І кум сі зачєв жєліти…

– Добре тобі куме Місю, маїш жінку при боці, є до кого сі притулити, ходиш нагодований,обіпраний… А я сарака один, як палец. Ні до кого заговорити, ні ским порадитисі, ади поїхала до тої Італії, шей доньку забрала. Шість рік там сидит. Може найшла собі якогос Педра… І кум, заплакав, а може то горівка.

– Йой куме! Не бануйте!Бо я деколи вам завидую, ніхто вам не їст печінку, і тачівка по ребрах не гуляя…

– Йой зразу і я кішивсі свободов, а тепер баную. Уже і просив, і молив, і погрожував. Ніц не помагая… Нє і всьо..!Я вже казав, шо дуже слабий, і шо присмерти, не реагуя… Вона точно вже Італійці там мая!

– Куме, а як думайте, як би ви дуба врізали помогло би..?

– Я думаю ,шо на похорон би приїхала!Але я жити хочу,мені вже буде до гузиці,її приїзд!

– Ціхо!До таких радикальних методів, не будем доходити.

– А до яких?

– Ми зімітуєм ваш похорон.!

– Нє ,вона подзвоне вашій Гані, чи ше комус, і всьо.
– Нє ми всьо зробим по справжному,лиш ви будите живі… Короче ,костюм на смерть маєте?
– Шлюбний піде!
– Піде!Домовини треба!
– Домовини,ше не маю!
– А єврики майте?
– Є трохи.

– План такий… Купуєм трунву, ви вбирайтесі в костюм, лігаєте, в трунву. Замовлєєм фотографа з фото студії, шоб якісні фото були. Висилаєм Гафії. Я пускаю чутку по селі. І головне, шоб хоть одно вас ввиділо в домовині, всьо Гафія дома.!Як план?

– Трохи лєчно,але я на всьо готовий..!
Процес пішов… Я змірів кума вздовж, і в поперек, поїхав в Городенку в ритуальний, купив домовину, пішов на міський цвинтарь украв три вінки, і кошичок з квітками. А на ті гроші шо мав вінки купити, купив спіртяки… З економив… Договоривсі з фотографом з студії… Трунву коло села припорпав у копици. Би в день не везти селом… Під вечір, кажу Гани..

– Іду кума провідаю,бо такий слабий,певне вмре.

– Йой!Нічо тому піякови не буде!Його ше довбнев не доб*єш..

– Ая,я рано йго видів то на мерцє скідавсі,як буде дзвонити Гафія то скажеш…

– Йой буде сі жінка гристи дурним.Покажи йому флєшку то зразу відійде.!

– Йой не гріши бабо дурна!

Прийшов я до кума, добре пом*янули його. Пішли відпорпали трунву і вінки,принесли до кума… Кум нарідивсі, вбравсі в костюм, в вішиту сорочку, в галстук, Одна біда, шо мештів не було, то був в штанах під кант і красовках Рібок… Я перезвонив Гані, шо кум дуже слабий, і я лишєюсі з ним наніч., трохи віназивала мене, але пройшло…
Ше раз пом*єнули кума, і поснули, як цицкові пацєта… В досіта встали.. Кум вмістивсі в домовину… Ви знайте!Йому навіть пасуя… Я роставив всі атрибути, вінки свічки.. І побіг до паламарє… Паламарь вже ходив по оборі..
– Васильвич, ідіт дзвоніт!
– Шо село горит?
– Та гірше, кум мій вмер!
– Як, умер?
– А так нагло, і нежданно, серце..!
– Таже позавчера,ше коло склепу мене посилав піяцюга..
– Тихо будьте, про небожчиків погане не говорі..
– А дійсно, файний був чоловік добре, шо Бог спрєтав.!
– Таже йдіт дзвоніт!
– А може би я в балію погупав тай стане йому.
– Курва нате гроші!

– О Файний був чоловік,за таким варто подзвонити..!
Вернувсі до кума, а той курва заснув в трунві… Ледве розбудив… Йой а в фіртку вже фотограв іде… Лігайте бігом не рухайтесі!Вібіг я навпроти фотографа.

– Заходьте!Прошу пана, небощик готовий чикая. Фотографуйте би натурально було, нам теба знимки в Рим відправити!Небощик за житє не був фотогігієнічний, то рот відкритий, то очи закриті на фото були, може хоть тепер файно війде.. Фотограф зайшов, перехристивсі і зачєв фотографувати… І так стане, то так, то з того боку підійде то з инчого, а нарешті каже мені…

– Пане поправте йму галстук!
І тут кум з трунви…

–  Я сам собі поправлю!і поправив… Від фотографа лишиввсі лиш фотоапарат і правий капец, він вроді навіть двері не відкривав….
– Курва куме, я не люблю як мертвец дихая!Шлягби вас трафив!Ви не можете лігти каменем… І тут я глип у вікно… А в фіртку валєт баби до мерцє…
– Куме не шевелітсі…!

Баба Касі, з ходу зачєла голосити.
– Йой, який файний чоловік був!Шеби жив, і жив!А через ту кляту горівку дуба дав. Йой чо лежиш Василю?Чо нічо не говориш?Хто мені косу віддаст?Нашо я дурна жичила, ой не ввиджу вже коси, а я нову купила, а хто мені ленчу скосе, ти горівку наперед віпивс!Ой устань, Васильку встань!Чо розлєгсі як слутван… І тут кум з трунви, як перне… Баби завмерли… А баба Касі так філософски…

– Ади дух з него війшов!Йой тепер точно не віддаст ні косу, не верне горівку.!Місю!
– Шо бабо?
– А чо на вінку пише, Штефці від колег по швейній?
– І тут кум не вітримав…
– А йдіт бабо в гузицу!
Там де сиділи баби, лишилосі штири палиці, і шлейф запаху, не дуже приємного… Не знаю чим би то сі було скінчило, але до мерцє прийшла Гані… Зайшла до хати перехристиласі помолиласі коло тіла.. Потім вітігла смартфон, включила прямий ефір з кумовов Гафієв, вітігла тачівку і зачєла робити лубок… Кум воскрес після трьох ударів, Гафія підказувала, через прямий ефір куда наносити удари.. Попри це Ганька успівала приділити увагу і мені.. Коли ми з кумом бігли селом з вінками на шиї і з свічками, в однім місци, то паламарь зачєв якраз дзвонити в дзвін….

Ади він за бабов банує!То є за чим банувати.?

НЕБОЩИКОповідки вуйка Місі. Автор  Роман Дронюк

https://www.youtube.com/channel/UC5tg-wbUeKBBAXonR_RImaA

https://www.facebook.com/groups/780134832369723/permalink/813509355698937/