Сергій Притула – це сучасний феномен. Де б не з’являвся наш український гуморист – на телебаченні, у костюмі конферансьє, у “Вар’ятах” чи на передовій в АТО – він завжди приносить з собою радість і свято.
Сергій вважає, що завдяки батькам та вчителям отримав золоту медаль та 2-ге місце в Україні на захисті наукових робіт у Малій Академії Наук, які, в свою чергу, дозволили здобувати вищу освіту без вступних іспитів і хабарів та закінчити Тернопільську Академію народного господарства на посаді студентського декана.
Сергій – меломан, інтелектуал, який з оптимізмом дивиться у майбутнє української музики і шоу-бізнесу взагалі. Гуморист №1, який зі своїми “Вар’ятам” збирає по два Жовтневі палаци за один день. Ефіри національного відбору на “Євробачення” за чотири лютневих вечора збільшили аудиторію його шанувальників в декілька разів. А його гастрольний проект “Вар’яти” став не тільки сценічним, але й телевізійним шоу.
Сьогодні Сергій Притула гість часопису “Ukrainian People” (Chicago).
– Перше україномовне гумор-шоу “Вар’яти” 12 листопада в Чикаго! Не можемо дочекатися! Сергію, ми знаємо, що ви можете з легкістю зібрати два великих зали у столиці за один день. Розкажи нам трохи про це гумор-шоу: що привозите в Чикаго, де ще плануєте виступати крім Міста Вітрів, чи можна очікувати якісь сюрпризи, новинки…
– Ну, мені здається, що наш приїзд – це і так новинка, адже це наш перший візит до Чикаго, та й до Північної Америки загалом. Перший концерт в будь-якому місті, а закордоном і поготів, – це дуже хвилююча подія. Якими б здобутками вдома ми не пишались, хоч 2 концерти в один день у Києві чи Дніпрі, хоч три поспіль у Рівному, Луцьку, Івано-Франківську чи Червонограді, виступ у іншій країні – це чистий лист. І на ньому пишеться нова історія. Звичайно, що ми привеземо програму з найсильніших жартів, номерів, пісень, стендапів за останніх два роки. Концерти у США та Канаді – не місце для експериментів, тому привеземо перевірений матеріал і будемо сподіватись, що він “зайде” на тутешню публіку не гірше, аніж на наших концертах у Празі чи Лондоні.
– Новий канал. У вас на фейсбуці написано: “Веселий, оригінальний розважальний канал. Канал – антидепресант. Наші проекти відрізняються від продуктів інших українських телеканалів. Вони налаштовують глядача на позитив, додають оптимізму та багато корисних ідей!” Чи це насправді так і є? Що ви робите для того, щоб бути найкращими в Україні, дарувати радість і сміх?
– На моїй сторінці у ФБ написано: “Сергій Притула, офіційна сторінка”. Я поняття не маю, що пише на сторінці нового каналу. Але погоджуюсь із тим, що ви процитували. Новий канал, на якому я працюю ведучим, дійсно вирізняється з-поміж інших. Насамперед розважальним контентом. На каналі відсутні новини чи політичні ток-шоу, кількість програм, присвячених “соціалці”, зведена до мінімуму. Основа контенту – розважальні програми власного виробництва і серіали.
– “Comedy Club UA”: твій в’їдливий саркастичний образ, що різко висловлювався про українських знаменитостей та присутніх у залі – думаєш, саме з цього почався зліт твоєї кар’єри?
– Зліт моєї кар’єри розпочався із загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №1 у м.Збараж. Завдяки вчителям у школі і батьківському вихованню я отримав золоту медаль та мав 2-ге місце в Україні на захисті наукових робіт у Малій Академії Наук, які, в свою чергу, дозволили здобувати вищу освіту без вступних іспитів і хабарів, закінчити Академію в Тернополі на посаді студентського декана і, працюючи паралельно на 2-х роботах, відівчитись у магістратурі. Ось той фундамент, на якому потім будувались конкурси художньої самодіяльності, КВН, робота на радіо, після яких прийшли проекти на ТБ і, власне, Камеді Клаб.
– Євробачення, національний відбір – чи ти довго готувався до “розкоші прямого ефіру”?
– Не думав, що хтось у Чикаго слідкував за національним відбором на Євробачення в Україні. Підготовка мала місце у загальних рисах. Звичайно, що я вивчав самі гурти, їх музичний матеріал. Але 90% діалогів у прямому ефірі – це імпровізація. То така штука, яку не підготуєш. Просто треба бути в тонусі кожен день.
– А з чого саме, насправді, почався твій зліт на український мистецький олімп?
– Те, чим я займаюсь, важко назвати мистецтвом. Мистецтво – це Іван Марчук, ансамбль ім. Вірського чи творчість Жадана. Я працюю в сегменті масової культури, або, як це ще примітивно називають, попси. Тому я б хотів просто скромно постояти збоку коло мистецького олімпу.
– Твоя волонтерська, громадська діяльність… Як вона змінила тебе самого?
– А чому вона мала мене міняти? Тобто я був собі такий-сякий, раптом почалась війна і я, зайнявшись волонтерством, раптом помінявся? Коли почав заробляти нормальні гроші, почав допомагати дитячим будинкам. Десь у 2007-му, якщо не помиляюсь. Так тривало до 2013. Коли почалась революція, довелось більше коштів спрямовувати на потреби Майдану. Потім війна. На дитбудинки коштів практично не залишається, але все ж пару разів на рік щось “викружую”: то в Карпати дітей воїнів АТО відправлю, то в дитбудинок щось цінне купую. Крім цього, за кошт “Вар’яти-шоу” утримується реабілітаційний центр для ветеранів АТО. Ну і щороку ми відкладаємо з концертів приблизно мільйон гривень на потреби бійців на фронті.
– Майже як у фільмі “Форрест Гамп”: “Форресте, ти вже знаєш, ким станеш, коли виростеш? А хіба я не буду самим собою?” Можна запитати, скільки грошей тобі вдалося зібрати для АТО? Ми чули про більш ніж мільйон доларів.
– 5,5 млн грн у 2014-му, коли курс долара за рік виріс з 10 грн до 16 грн, по 7,5 млн грн у 2015 і 2016 роках за середнього курсу 25 грн. Цього року вже зібрано та освоєно близько 6 млн грн. Можете порахувати, скільки це в доларах.
– “Народний герой України” – як ти вважаєш: за що ти отримав цей орден? Ти пишаєшся цим?
– Наскільки мені відомо, то нагороджувальна комісія нагородила мене цим недержавним орденом за волонтерську діяльність. Якщо у вас є альтернативна версія, то або перепитайте у комісії, або озвучте ваш варіант. Чи я пишаюсь нагородою? Ну, не соромно – це як мінімум.
– Чи були в твоїй професійній діяльності моменти, за які тобі досі соромно?
– Ні.
– Чи були моменти гордості, про які ти будеш розповідати дітям (а колись – онукам та правнукам)?
– Я, скромний парубок зі Збаража, даю інтерв’ю Ukrainian People USA – чим не момент, про який можна буде розказати онукам?
– Що ти будеш робити, коли твоя турбіна сили перестане продукувати енергію для натхнення у цій галузі, де ти твориш зараз? Чи ти маєш запасний варіант? Чи ти готовий до тієї думки, що життя – це не тільки сходинки вгору, але й часом (нехай Бог боронить) і втрати, і падіння?
– Так, ви праві. Життя – це не тільки сходинки вгору, але й часом (нехай Бог боронить) і втрати, і падіння. Але я готовий до цієї думки. І коли моя турбіна перестане робити те, про що ви написали, то… у мене є запасний варіант!
– Коли ти вже 100-відсотково зрозумів, що у тебе неймовірно потужне почуття гумору?
– Коли мені про це сказав Джиммі Фелон на корпоративі в Анталії.
– Якби ти міг прожити до 120 років і в останні 60 років зберегти або розум, або тіло 30-річного хлопця, що б ти вибрав?
– Я б вибрав “працюючу турбіну сили”!
– Книга, яка дуууже вплинула на тебе?
– Трудова книжка!
– Тебе турбує, що кажуть про тебе люди, публіка (які плітки циркулюють в повітрі)?
– Вже давно ні. Мені важливо, що про мене думає моя сім’я і друзі.
– Що найбільше цінуєш в людях?
– Вміння людиною тримати слово.
– Українська діаспора… Що ти думаєш про людей, які живуть далеко від батьківщини і, можливо, ніколи не бачили ні “Камеді Клаб”, ні твої програми, ні “Новий канал”? Що б ти хотів побажати чиказькій діаспорі?
– Думка про людину не формується крізь призму критерії “Чи дивився ти Новий канал”? Люди живуть далеко від Батьківщини? Для мене це не проблема. Це оцінка дій всіх президентів, урядів і парламентів за 26 років Незалежності. Я – артист, моя справа – приїхати і привезти до земляків ковток свіжого повітря з Батьківщини у вигляді 2-годинного концерту сучасного українського гумору. А чиказькій діаспорі я хочу побажати міцного здоров’я і подякувати за допомогу українській Армії у найважчі для неї часи! До зустрічі на концерті!
З Сергієм Притулою бесідувала Ольга Руда
