Покрова – свято весіль, матері, воїнів і прощення

Покрова – свято весіль, матері, воїнів і прощення

За Володимира Великого визволення Богородицею християн Царгороду стало великим святом, а київські князі брали ікону “Покрови” у військові походи. Згодом Богородичні чудеса з’явилися і в нашій історії. Достатньо згадати, як Пречиста Діва врятувала Почаївський монастир від нападу турків. Молитовні звернення русичів до Богородиці стали особливо ревними за князя Ярослава Мудрого, який “віддав Україну під покров Пречистої Діви”

Покрова – свято весіль, матері, воїнів і прощення

Легенди, міфи, перекази
У цей день, за переказами, більше ніж 11 сторіч тому дружинники-русичі князя Аскольда ще язичниками брали штурмом православну святиню – Константинополь. Молитовне єднання греків у щирому зверненні по допомогу до Пречистої Діви Марії породило чудо: Богородиця явилася вірним з молитвою за них і накрила їх покровом (омофором) своїм, роблячи непереможними. Зло відійшло з поразкою не тільки від Божого міста, але й од русичів, яких чудо повернуло обличчям до істинного Бога. Дружинники повернулися на Русь-Україну вже християнами. Аскольд став першим руським князем-християнином, збудував церкву, й чимало русичів тоді прийняли в серце Христа й були охрещені.

Інша легенда переповідає, як у десятому столітті на Візантію напали сарацини (араби). У Влахернській церкві, на околицях Царгороду, саме відбувалась служба Божа. Прихожани почали просити в Бога допомоги, і двом з них, святим Андрію Юродивому та його учневі Єпіфанію, явилась Пречиста Марія, яка, долучившись до спільної молитви, зняла з голови покривало (омофор) і розпростерла над ними. Греки перемогли.

Після хрещення Київської Русі грецькими священиками за Володимира Великого визволення Богородицею християн Царгороду стало великим святом, а київські князі брали ікону “Покрови” у військові походи. Згодом Богородичні чудеса з’явилися і в нашій історії. Достатньо згадати, як Пречиста Діва врятувала Почаївський монастир від нападу турків. Молитовні звернення русичів до Богородиці стали особливо ревними за князя Ярослава Мудрого, який “віддав Україну під покров Пречистої Діви”.

Народні звичаї

Свято Покрови увібрало й чимало народних звичаїв. Вважається, що до Покрови слід завершити усі польові роботи, коли зібраний і засипаний у комори урожай, а поля засіяні озиминою. Учні саме тоді вперше йшли до школи, беручи горщик пшоняної каші, щоб наука не йшла в ліс”.

За станом погоди на Покрову дехто “передбачав”, якою буде зима: якщо вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня – теплою. Коли не випаде сніг, то не буде його і в листопаді, якщо журавлі ще не відлетіли у вирій, то холод притримається. Покрова багата й на прислів’я і приказки: хто лежить до Покрови, то продасть усі корови; до Покрови молока давали корови, а після Покрови пішло молоко в роги корові; хто сіє по Покрові, той буде виводити взимі по корові…

У цю пору всі масово одружувалися. Після 14 вересня починалися сватання, й після всіх обрядових дійств молоді, попросивши благословення Богородиці ставали на шлюбний рушничок. Неодружені дівчата на Покрову особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя: “Свята Мати, Покровонько, накрий мою головоньку хоч ганчіркою, аби не залишалась дівкою”, “Свята Мати, Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молодую, хустиною”. Заміжні ж просили ласки у своєї заступниці, аби подружнє життя було щасливим.

По Покрові – то і по теплові. У цей день традиційно вперше затоплювали у печі. Використовували дрова з вишні чи яблуні Водночас приказувалии “Свята Покрова, покрий нашу хату теплом, а господаря добром”.

День козацтва

Покрова – свято весіль, матері, воїнів і прощення

Не менше це свято вшановували й козаки. Певно, не випадково 14 жовтня святкують і День козацтва. У новому січовому таборі найперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи походом козаки завжди молилися своїй святій покровительці. У покровські  дні запорожці обирали нового отамана.

Чи не більшість церков у козацькій державі зводили на честь Богородиці. Їх будували у селах, на слободах, у центрах паланок, на всіх річках. Навіть в урочищі Кагальник, де Дон упадає в Азовське море, була похідна церква Покрови. Звичайно, що все робилося руками й коштами козаків: теслярські й малярські роботи дорогоцінні ризи, ікони, бані й дзвони. Зодчі церков мали найбільшу шану в січовому товаристві, вирізняючись побожністю й мудрістю.

Січові церкви підпорядковувалися тільки Києво-Межигірському Спасо-Преображенському монастиреві, який “постачав” козакам духівників, натомість вояки, доживши до старості, заповідали своє добро монастирю, а самі часто йшли туди послушниками.

Цього дня ми також відзначаємо День українського козацтва, який приурочений до свята Покрови Пресвятої Богородиці. Згідно з указом Президента, з 2015 року 14 жовтня став ще й офіційним вихідним в честь святкування Дня захисника України.

Як провести цей день? Бажано всією родиною піти до церкви, поставити свічки, помолитися і попросити Богородицю про заступництво.

Незаміжні дівчата ставлять свічки і моляться перед іконою Покрова Богородиці, щоб Господь послав їм гарних наречених.

В цей же день перших холодів пекли млинці, що було знаком “утеплення” оселі. Перед тим, як сісти за трапезу, господиня обходить всі кути будинку з приготованою стравою, при цьому читаючи молитву Пресвятій Богородиці.

Що не можна робити цього дня?

На Покрову Пресвятої Богородиці не можна робити серйозну господарську роботу. Наприклад, будувати, копати, прибирати, прати, шити, в’язати, прасувати.

На свято Покрови не можна лаятися з людьми, вживати алкoгольні напої, бажано навіть не готувати щось серйозне до пізнього вечора.

Вважається, що на Покровуне можна позичати гроші, а ще не можна відмовляти сватам– по прикметі, дівчина, яка відмовила сватам на Покрову, ще роки три не буде ніким просватаною.

Святкування потрібно було провести весело і яскраво, щоб весь рік був таким же насиченим. У народі з Покрови починають грати весілля.

“Покрова накриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах до цього часу дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. До Покрови завершувався період сватання і приготування до весіль, який починався після першої Пречистої.

У Карпатській Україні до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин і завершували останню мандрівку чумаки.

В цей день кожен віруючий повинен звернутися з молитвою до Пресвятої Богородиці, просячи у неї міцного здоров’я, допомоги, підтримки і захисту, а також сприяння в сімейному житті і, звичайно ж, кохання. Прийнято вважати, що протягом усього року Богородиця оберігає прохача, покриваючи його безпосередньо своїм покровом.

Прийде Покрова – зареве дівка, як корова

Вважалося, що оселя, утеплена до Покрови, краще зберігатиме тепло взимку. Тому господині до свята підмазували та підбілювали свої хати, а вдосвіта робили перше пропалювання печі, бо тоді протягом холодів тепло буде добре триматися в печі оселі. Щоб хата не була вогкою, то в ночі ритуально спалювали кізяка, а по кутках горища клали шматки дернини (вирізаної трави з землею) корінням догори. З тих же мотивів, щоб Покрова опікувалася домом, в цей день освячували оселі свяченою водою та празниковою свічкою, а також вселялися в нову хату й справляли новосілля.

Для того, щоб усі домочадці були протягом року здоровими, старша господиня брала вишитого рушника з-над Богородичної ікони й розвішувала його над вхідними дверима.

Тоді як попередній період від Пречистої до Покрови був часом сватання, то з 14 жовтня наставала весільна пора. В народі жартували: “Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста, а прийде Покрова – зареве дівка, як корова”. Пора одружень в українських селах тривала практично аж до початку Різдвяного посту.

Як вороги колись палили
Константинополя жита —
Покрови хусткою накрила
Всіх Богородиця свята.
Коли навколо царство змови
Марнує прожиті літа,
Накриє хусткою Покрови
Нас Богородиця свята.
Молитва з Богом є розмова,
І часто подумки без слів,
А Бога Матері Покрова
Хай вбереже від ворогів.
Від сил кривавих і ворожих,
Що нашу землю гнітять знов,
Хай буде завжди на сторожі
Від Богородиці Покров.

Покрова – свято весіль, матері, воїнів і прощення

Джерело: Релігія в Україні