Росія має програти

Зустріч міністрів оборони 43 країн на американській військовій базі Рамштайн стала, можна сказати, переломним моментом у ставленні Заходу до війни, яку росія веде проти України. По-перше, Сполучені Штати продемонстрували, що можуть зібрати союзників із усіх регіонів світу, щоб спільно протистояти російській агресії, – приїхали навіть керівники військових відомств тих країн, які зазвичай займають обережну позицію щодо кремля. По-друге, з’явився символ нової антигітлерівської коаліції нашого часу. Стало зрозуміло, що проти путіна виступає весь цивілізований світ, до того ж не лише на рівні економічних санкцій, а й на рівні військової відповіді. Тому що це все ж таки була зустріч міністрів оборони, а не фінансів.

Саме на цій зустрічі ми вперше почули найжорсткіші заяви за період війни. Міністр оборони Сполучених Штатів Ллойд Остін, який перед зустріччю керівників військових відомств побував разом із державним секретарем США Ентоні Блінкеном у Києві і зустрічався із президентом Володимиром Зеленським та іншими українськими керівниками, зазначив, що мета США – послабити військовий потенціал росії. “Ми хочемо, щоб росія була ослаблена настільки, щоб вона не могла більше робити те, що вона зробила під час вторгнення в Україну. Вони вже втратили багато військового потенціалу, і ми хочемо, щоб у них не було можливості дуже швидко відтворити цей потенціал” – сказав Остін після зустрічі у Києві. Після переговорів на базі Рамштайн американський міністр оборони пообіцяв, що “сьогоднішня зустріч стане щомісячною контактною групою з самооборони України, а контактна група стане засобом для народів доброї волі активізувати наші зусилля і координувати нашу на перемозі в сьогоднішній боротьбі”. На зустрічі міністрів йшлося насамперед про необхідність розширити постачання зброї Україні, серед якої згадувалися і важкі озброєння.

Це був той самий перелом, після якого голос колективного Заходу зазвучав інакше. Стратегічні цілі були визначені у виступі міністерки закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс на великодньому бенкеті у резиденції лорд-мера лондонського Сіті. “Війна в Україні – це наша війна. Це спільна війна, оскільки перемога України – це стратегічний імператив для нас усіх” – зазначила Трасс – “інакше ми більше ніколи не відчуватимемо себе у безпеці”. “Ми більше не почуватимемося у безпеці, тому ми маємо бути готові до затяжної війни і подвоїти нашу підтримку України”. “Важкі озброєння, танки, літаки – треба зазирнути глибше у наші запаси, треба посилити виробництво. Все це нам необхідно зробити”.

Але найголовніше, що сказала Трасс у цій своїй промові – російські війська мають бути вигнані з усієї окупованої ними території України, зокрема з Криму. Нагадаю, що навіть у Києві президент Володимир Зеленський на першому етапі переговорів російської та української делегацій вважав успіхом повернення російських військ на позиції до 24 лютого 2022 року. Зазначу, втім, що вважаю цю позицію українського президента абсолютною утопією. володимир путін або залишиться на всій території, яку контролюють його війська, або буде змушений залишити всю міжнародно визнану територію України. Тому позиція очільниці британського зовнішньополітичного відомства видається мені більш реалістичною.

У такому ж тоні, як і Ліз Трасс, висловилася і заступниця державного секретаря США Вікторія Нуланд, яка дала інтерв’ю російському опозиційному виданню “Медуза”. Нуланд виступала вже після того, як американський конгрес переважною більшістю голосів ухвалив закон про ленд-ліз, який значно спростить отримання Україною зброї зі Сполучених Штатів. “Ми надзвичайно задоволені тим, що ця тема хвилює всю Америку. Вона дійсно об’єднала обидві партії, а президент щойно запросив у Конгресу ще 33 мільярди доларів з бюджету на підтримку України на фінансування гуманітарних програм, забезпечення продовольчої безпеки і на вирішення інших проблем, породжених цією війною. Ми бачимо підтримку конгресу, вона відображає єдність американців у прагненні допомогти відважному народу України, який протистоїть російській агресії” – зазначила пані Нуланд. А на питання про цілі американського керівництва висловилася так само, як і Ліз Трасс: “Наша мета— домогтися, щоб ця війна завершилася стратегічною поразкою для володимира путіна. Ми хочемо, щоб ця військова авантюра коштувала йому і його режиму надмірно дорого. І, звичайно, ми хочемо, щоб Україна не тільки вижила, але і процвітала як демократична незалежна держава, яка зміцнює свої добросусідські відносини і з Європою, і з російським народом”.

У цьому інтерв’ю Вікторії Нуланд був до того ж надісланий дуже важливий сигнал російському керівництву, яке зараз мало не в щоденному режимі лякає Україну та світ можливим застосуванням ядерної зброї у разі, якщо путіну не вдасться досягти своєї мети. Якщо путін застосує ядерну зброю – зазначила Нуланд – то “це буде військовий злочин таких масштабів, від наслідків якого ні сам, ні росія вже ніколи не оговтаються. Точно не за нашого з вами життя”.

Хотілося б, звичайно, щоб цю американську позицію зрозуміли у кремлі. Потрібно пояснити, що російські військові доктрини й насправді “розділяють” застосування стратегічної та тактичної ядерної зброї. І якщо щодо стратегічної ядерної зброї є розуміння, що її застосування загрожує зникненням самої цивілізації – ну і росії разом із нею – застосування тактичної ядерної зброї сприймається як аргумент, який має паралізувати волю ворога до опору. Я маю великі сумніви щодо логічності такого підходу: після Бучі, після Маріуполя ще один військовий злочин путіна може лише ще більше розізлити українців, а не перелякати їх. Але найважливішим є те, що для країн цивілізованого світу жодного водорозділу між стратегічною і тактичною ядерною зброєю немає. Застосування будь-якої ядерної зброї означатиме, що путін оголосив війну всьому цивілізованому світу – це саме те, що намагалася пояснити Вікторія Нуланд. І це саме те, що нагадує: російське вторгнення в Україну загрожує не тільки самим українцям, а й усім, хто хоче жити у передбачуваному демократичному світі без воєн. Те, що могло ще кілька місяців тому здаватися комусь “локальним конфліктом”, виявилося справжнім зіткненням цивілізацій, боротьбою демократій з огидною цинічною тиранією. Тому має рацію глава британського зовнішньополітичного відомства, коли попереджає співвітчизників: якщо росії вдасться перемогти в такій війні – нехай навіть йтиметься про частковий успіх, про імітацію успіху – ніхто у світі не почуватиметься в безпеці, бо замість миру права та торжества справедливості це вже буде світ права сильного.

Саме тому Україна просто зобов’язана перемогти, а росія – програти. Причому програти так, щоб у самих росіян не залишалося жодних сумнівів у своїй поразці у цій підлій війні. Щоб і самі росіяни зрозуміли всю безперспективність бажань нав’язати свою волю й своє бачення світу іншим за допомогою танків та балістичних ракет. Щоб було чітке розуміння: ані сусіди росії, ані світ з цим ніколи не погодяться, й ця бандитська поведінка буде призводити тільки до нових й нових поразок москви.