Святі місця України: ТОП-7 найвеличніших католицьких храмів
Підбірка найбільш вражаючих католицьких храмів України
В нашій (в своїй більшості) православній країні католицька спадщина дуже навіть багата. В Україні дуже багато величних і красивих костьолів, робота архітекторів над якими захоплює. Кожен з костьолів має свою цікаву історичну підоснову. За часів воєн і за радянських часів з нав’язаною атеїстичною пропагандою існуванню католицьким храмів завжди загрожувала руйнація. Проте, зараз ми можемо милуватися навіть тими, які сильно натерпілися.
Костел Єльжбети. Церква Ольги та Єлизавети, 1903-1911 рр., Львів
Собор Святого Юра – багатовікова резиденція греко-католицьких архієпископів та патріархів. Він вважається найкращим бароковим храмом Львова, вершиною барокового мистецтва столиці Галичини. Будувався собор протягом двадцяти років. Ініціатором будівництва був греко-католицький митрополит Атанасій Шептицький. Атанасій Шептицький помер через два роки після початку будівництва. Всі фінансові зобов’язання лягли на плечі його племінника – нового львівського єпископа та київського митрополита Лева Шептицького. На честь небесних покровителів двох фундаторів собору із роду Шептицьких геніальний Іоан Георг Пінзель створив скульптури святих Лева та Атаназія. Вони й нині здіймаються над входом до храму. А ще він створив один з найбільших своїх шедеврів – фігуру Святого Юрія, який вдало розправляється із лиховісним змієм. 1946 року радянська влада передала головну святиню забороненої греко-католицької церкви Російській православній церкві. Повернули його греко-католикам лише у 1990 році.
Католицький храм Святого Йосипа споруджений на кошти парафіян-католиків в 1896 році за проектом архітектора Домбровського. У 1934 році костел був закритий більшовиками. У сусідній будівлі на території розміщений краєзнавчий музей – один з перших музеїв давнини на території колишньої Російської імперії (заснований в 1803 р, зібрано понад 160 тисяч експонатів: предмети античності з Ольвії, інструменти Київської Русі, зброя козацтва та ін.). З 1992 р в костелі відновлені богослужіння. Останніми роками встановлено орган, проходять концерти органної музики. На подвір’ї – колекція кам’яних баб.
Миколаївський костел – одна з найкрасивіших споруд Києва початку 20 століття, побудована в стилізованих готичних формах з високими стрілоподібними шпилями. Урочиста закладка костелу відбулася в серпні 1899 року, після того як група католиків звернулася до губернатора Києва за отриманням дозволу на будівництво костелу “в пам’ять перебування в Києві їх Імператорських Величностей” – Миколи ІІ. Храм зводили 10 років на пожертвування приватних осіб. Був оголошений конкурс на створення проекту костелу і переможцем став студент Станіслав Воловський. Оскільки молодому інженеру не вистачало практичного досвіду, доопрацювання і керівництво будівництвом доручили відомому київському архітекторові – Владиславу Городецькому. Роботи велися довго через поганий стан ґрунту, на який впливала річка Либідь, тому вперше в Києві ґрунт стали зміцнювати потужними бетонними набивними палями. За радянської влади храм був закритий для богослужіння, а після війни в ньому розмістили державний обласний архів. І в 1980 Миколаївський костел був відреставрований і відкритий як будинок органної та камерної музики.
Костьол Святого Станіслава, початок 20 ст., Чортків (Тернопільська область)
Костел Матері Божої, святого Розарія і святого Станіслава (саме таку повну назву має храм) вперше зведено 1610 року для монастиря домініканців. Костел і сьогодні виглядає як оборонний, а в давні часи ще й був оточений високими оборонними мурами з баштами, залишки яких і досі збереглися з тильного боку храму. То ж під час численних нападів татар за храмовими мурами переховувалося місцеве населення. Наприкінці 19 століття костел вже не вміщував усіх парафіян, кількість яких постійно зростала. Тому старий костел з частиною мурів частково розібрали, а на його місці стараннями Яна Саса-Зубжинського, польського архітектора, постав новий величний храм у стилі надвіслянської готики, який прикрашали скульптури святих. У 1914 році російські війська зняли та вивезли дзвони. Залишився лише один, найбільший, який окупанти не змогли зняти. Але і його через 3 роки вивезли німці, розбивши на частини і знявши. За два роки дзвони повернулися на своє місце. У 1941 році перед наступом німців костел і монастир підпалили, а майже всіх отців і монахів-домініканців замордували на околиці Чорткова. До 1946 року костел ще певний час належав римо-католикам. У 1947 році його передали православним, а у 1959 році перетворили на склад міськторгу. Наприкінці 80-х років храм повернули домініканцям.
Воскресенський собор (колишній костьол єзуїтів), 1753-1763 рр., Івано-Франківськ
Воскресенський собор, який колись був костелом єзуїтів, побудований в стилі австро-баварського бароко із верхами веж дзвіниць, запозиченими у гуцульських дерев’яних храмів, з елементами класицизму. Будівництво тривало десять років і закінчилось лише у 1763-му, а вже наступного року, під час облоги міста росіянами, була зруйнована вежа церкви. 1773 рік став останнім для єзуїтів у Австро-Угорщині – влада скасувала орден. Храм закрили й він почав занепадати. У 1849 році його передали греко-католикам і він став Свято-Воскресенським собором. А пізніше у місто повернулися єзуїти, орден яких відновили у 1814 році. Вони дуже хотіли повернути розкішний бароковий костел, але їм дозволили лише збудувати новий. І тоді вони спорудили костел Станіслава Костки. Нині Свято-Воскресенський собор є найбільшим храмом Івано-Франківська і продовжує залишатись греко-католицькою святинею.