Коли я кажу “маю намір щось змінювати”, то маю на увазі – хочу взяти процес життєвих змін у свої руки. Маю намір змінюватися усвідомлено, управляти змінами, а не варитися у них, дивуючись, чому ні на що не вистачає сил і енергії.
Стагнація, тобто стан, коли здається, що нічого не відбувається, – найбільша ілюзія. Стагнації не існує так само, як і так званого “плато” – коли життя вийшло на рівну ділянку без очевидних зрушень. Це самообман. Час йде завжди, незалежно від того бадьоро ти крокуєш чи вирішив перепочити. Зупинок не буває. Процес ніколи не зупиняється. Ти або йдеш вгору, або вниз. Або ростеш, або деградуєш. Чи можна цим управляти?
Одне з найпоширеніших явищ нашого часу – дорослі діти, а точніше, дитячі дорослі. Це, коли грайливою безпосередністю і не пахне, натомість є: відсутність відповідальності за своє життя (в усьому винні обставини), образи (мені всі щось винні), вимагання любові (якщо він мене любить – тоді і я його). І головна ознака того, що у людини виросло тільки тіло, а не свідомість – це безкінечний, пронизливий і всепроникаючий жаль до себе з приводу і без. Бо для дорослої людини навіть реальний привід – ще не привід себе жаліти.
Хороша новина: можливість помітити за собою цю болючу дитячість – перша ознака усвідомленості. Без неї потяг не рушить. Я починав саме з цього.
Якщо ти дістався-таки до цього розділу свого життя, коли пора створити себе заново – робити те, що подобається, з тим, з ким хочеться, а головне, бути щасливим – то є сенс поставити собі три ключові питання на старті до усвідомлених змін: де, що і навіщо.
Перше питання до себе: ДЕ?
Де ти зараз є? Хто ти у цю хвилину і що у тебе в багажі життєвого досвіду? – щодо всіх ключових життєвих сфер: тіло (фізична форма, самопочуття, здоров’я), душа (відносини з самим собою), справа (робота, гроші), відносини (любов, сім’я і все коло спілкування).
Це позначення своєї точки на системі координат. Однак, вкрай мало людей здатні окреслити себе більш-менш об’єктивно, без ілюзій та самообману.
Щоб прокласти маршрут туди, куди ти хочеш потрапити, спочатку треба зрозуміти, де ти є зараз.
– Де ти щодо свого рівня фінансової свободи?
– Де ти у стосунках з близькими людьми?
– Де ти у своєму фізичному розвитку?
– Де ти стосовно душевної гармонії та миру з самим собою?
Не бійся жорстоких відповідей, нулів, мінусів. Не шкодуй себе. Подивися правді в очі.
Не думай наразі про те, чого ти хочеш. Йдеться про поточний стан справ. Тут і зараз. Жодних діагнозів та вердиктів – лише факти.
Які у тебе проблеми конкретно зараз? Як давно вони не вирішуються? Яке питання “висить” у проекті вже 5-10 років? Які проблеми повторюються? Які твої “головні граблі”?
Які труднощі? Які радості? Як часто собі дорікаєш? Чи відчуваєш щастя і радість щодня?
Хто ти за характером тут і зараз?
Дорослішати – це не вішати ярлики “добре” чи “погано” – це можливість поглянути на ситуацію тверезо: без соплів, рожевих окулярів або збільшувального скла.
Два наступні дуже важливі питання на шляху створення свого життя заново – це що і навіщо.
Друге питання до себе: ЩО?
– Що привело мене туди, де я є зараз?
Це ключове питання. Просто сакральне. Не легковаж. Зупинися.
Ще раз:
– Що привело мене туди, де я є зараз?
Якщо перше питання Де? розкриває в тобі чесність з самим собою, то питання Що? зачіпає найголовніший аспект будь-якого зростання, без цього створити себе заново, на жаль, неможливо. Це твоя особиста відповідальність за все, що з тобою відбувалося, відбувається і буде відбуватися.
Давай, я полегшу тобі завдання. І відповім на наступне питання:
– Хто привів мене туди, де я зараз є?
Ти. Ти сам. Лише ти. Жодних інших варіантів. Ні батьки, ні країна, ні сусіди, ні твій роботодавець, ні друзі, ні партнери, навіть якщо вони тебе кинули. Ти. Тільки ти привів себе туди, де ти зараз перебуваєш.
А тепер заглибимося. Наступне питання: Що?
– Що привело мене туди, де я перебуваю зараз?
Бери всі свої відповіді з розділу Де? Проте у питаннях “закупорок” або так званих життєвих граблів – треба копати глибше.
– Що привело мене до того, що я заробляю … на місяць (суму напиши сам)?
Як стати мільйонером? Потрібно протягом 4-х тисяч років працювати сторожем і нічого не їсти.
Або 55 років працювати менеджером в іноземній компанії. І теж нічого не їсти.
– Що привело мене до того, що я встаю о 7 ранку і не хочу цього робити?
Або
– Що привело мене до того, що я встаю о 6 ранку і мені це подобається?
(моя відповідь: пробіжки о 7 ранку)
– Що привело мене до того, що я став сумніватися у справі, яку обрав?
– Що привело мене до того, що у мене є все, чого я хотів, крім драйву і щастя?
– Що привело мене до того, що у мене зайві кілограми?
– Що привело мене до того, що мені ліньки?
– Що привело мене до того, що я не можу себе організувати?
– Що привело мене до того, що я неправильно харчуюся? І т.д. і т.п.
Це лише загальні варіанти, найгостріші я навіть не виголошую. Нехай кожен копає сам.
Якщо хтось думає, що це питання про самобичування, мовляв, “хто тут найгірший, що стільки жере? – то знову пройди у розділ про жалість до себе і повертайся, якщо таки маєш намір дорослішати по-справжньому.
Причина не в тому, що ти поганий. Тому що (я сподіваюся тебе це не здивує), ти – хороший.
Причина у тому, що ти сам себе не розумієш. Десь не розчув поклику власної душі (інтуїції, внутрішнього голосу, сумління…). І тільки ти сам здатний його почути.
Якщо серйозно підійдеш до цього етапу, то над деякими питаннями будеш “зависати” днями. Просто став їх собі знову і знову. Якщо відповідь не приходить, “носи” питання з собою, пиши на папірцях, повторюй про себе. Рано чи пізно відповідь прийде, якщо ти маєш намір її почути. Деякі відповіді будуть “боліти”. Ти вірив в одне, а тут виявляється, що спливає інше … Це важко. Знаю. Але це треба пройти. Це і називається “особиста відповідальність за своє життя”.
Суть роботи з другим питанням Що? – це зрозуміти:
Які твої думки і установки сприяли тим діям, що привели тебе в поточну точку.
Наприклад, які думки, установки і дії допомогли тобі досягти певних висот: кар’єра, бізнес, успіхи в спорті, хороші відносини (вибирай те, чим ти пишаєшся).
І які думки, установки, дії призводять до невдач або заважають реалізувати те, чого ти хочеш: розбагатіти, кинути палити, розпочати власний бізнес і т.п. Це стосується всього.
Цей процес як клубок, який треба розкручувати. Це капуста, у якій знімаєш шар за шаром, допоки не докопаєшся до найглибших думок і установок.
Навіщо мені створювати себе заново?
- Людина – це чистий аркуш, перша частина життя якого була написана не нею.
Ми приходимо у цей світ з абсолютно білим аркушем власної життєвої історії, яка описує не тільки наш досвід (що ми робимо), але і те, ким ми є (що відчуваємо, думаємо і на що спираємося, приймаючи рішення). Наші найперші записи ведуться батьками, вчителями, друзями – усім навколишнім оточенням і нашим дитячим, ще зовсім неусвідомленим Я.
Ми з самого початку, не усвідомлюючи, починаємо транслювати образ того, як нас бачать навколишні, через призму власного, спочатку дитячого, розуміння. І ми стаємо тими, ким нас бачать навколишні, через призму власного розуміння.
Це свого роду правила гри. Ми приходимо сюди неусвідомленими дітьми, і наше завдання в розвитку: почати дорослішати і розумнішати.
Ми створюємо себе і свій досвід щодня, і навіть, правильніше буде сказати, щомиті.
Не тільки тоді, коли вирішили прописати наші життєві цілі на рік, і не тільки тоді, коли докорінно змінили вид діяльності або країну. Не тоді, коли прийшли (або не прийшли) в спорт, не тоді, коли народили дитину. А завжди. Щомиті.
Ми створюємо себе не з 18 років, коли офіційно стали дорослими, і не з 25 років, коли порозумнішали. Створюємо себе з 15 років (згадай свої комплекси), з 7 років (згадай свої страхи), з 3 років (згадай себе). Ми безперервно створюємо себе з … самого початку. І настворювали вже багато чого, велика частина якого покірно зберігається в нашій підсвідомості і проявляється залежно від ситуації. Звідси і “вселенські граблі”, коли якась проблема прокручується у нашому житті знову і знову, а ми все не можемо зрозуміти: чому? Чому, хай їм грець, знову те ж саме?
Чи повинні ми грати на кнопці “повтор” знову і знову і щоразу відтворювати залишкові явища свого минулого чи, може, час почати програвати нову платівку свого життя?
- Навіть подорослішавши, ми продовжуємо уздовж і поперек списувати наш аркуш минулим досвідом і нинішнім оточенням.
Якщо ти не створюєш себе усвідомлено, це буде відбуватися на підсвідомому рівні. Наше оточення впливає на нас більше, ніж можна уявити, щомиті вганяючи у нашу підсвідомість деталі: хто я, що я, чому так, а не інакше.
Допоки живеш тільки похвалою або критикою інших людей, ти приречений на вічну тривогу.
Допоки рівень усвідомленості і здатності самому виносити вердикти “правильно-неправильно”, “добре-погано” не дійде до керованого рівня, легко і весело у житті не стане.
- Олівець у наших руках так само, як і чистий аркуш.
Ми не тільки чистий аркуш, а й рука з олівцем, яка там малює. Ми самі створюємо свій досвід, хочемо цього чи ні, до того ж на всіх рівнях і у всіх ситуаціях.
Дорослішати – це не просто віддаватися на розпис своєму зовнішньому оточенню, а й намацати-таки олівець, вигадати історію і почати її записувати, розуміючи, що у будь-якому романі мало сказати “Частина 1. Був теплий сонячний ранок”. Треба продовжувати, щодня складаючи повість свого власного життя. Щоразу переписуючи ті абзаци, яким давно вже пора залишитися у розділі “Дитинство”, а не копіювати їх в “Сьогодні мого життя”.
Тому, коли я кажу “заново”, то маю на увазі, що поточну главу можна запросто переписати. Почати спочатку. Кажуть, що Хемінгуей переписував кінцівку “По кому подзвін” 40 разів. А ти що, декілька разів розділ “мені 28 років” не можеш перекроїти?
Чистий аркуш перед нами щодня, а точніше – щомиті, варто просто перестати переписувати минулий досвід (хто я, що я можу, що я відчуваю, чого я хочу).
- Зміни – безперервне явище
Повернуся до формулювання “Навіщо щось змінювати?”. Воно і так змінюється, з нами чи без нас. Постійно і безперервно. Подивися у дзеркало, коли ця людина виросла? В який саме день або годину? Або, може, цей процес відбувається щохвилини і навіть зараз?
Отож, зміни неминучі. Се ля ві. І формулювання “навіщо щось змінювати” не зовсім доречне. Правильніше запитати:
– Для чого мені підніматися вище?
Нехай кожен вирішить сам.
