Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

Яскрава та неординарна, креативна та вразлива, цілеспрямована та сильна характером українка Тіана Подпора побувала вже у 25 країнах світу. В цій статті вона розповість про свої враження від атмосферної та казкової Ісландії. Я розпитала про флору і фауну Ісландії, які вони – тамтешнi люди i як це – спокійно та розмірено жити. Та в чому ж, врешті-решт, секрет ісландського щастя?

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

– Тіано, ти – музикант, культуролог, блогер, художник, модель і мандрівниця. Одного разу написала мені, що ти не живеш у будинку на колесах і не подорожуєш 365 днів на рік і додала… Поки що. Тож хочеться спитати, чи справді ти так закохана у подорожі? І звідки ця любов до нових емоцій, знайомств, країн?

  Все почалося з дитинства. Коли я переглядала програми про мандрівників, мене захоплював Жак-Ів Кусто. Пiсля закінчення програми мені було важко повертатися в реальність. Я наче була із головними героями: їздила з ними, літала, пірнала… Мене цікавив увесь світ! Мій дід додавав смаку до незвіданих країн, бо сам у молодості об’їздив майже весь Радянський Союз і жив тривалий час біля тайги та китайського кордону. Він часто розповідав  різні історії. Колись, думала я, буду розповідати свої.

Ось, власне, знайшлася гарна нагода = читачам буде цікаво!

–  СподіваюсяJ. Вперше далеко від дому я поїхала до Польщі, в дитячий табір. Мені було всього 9 років,  і за місяць я повернулася іншою. Це відчули мої батьки і бабуся. Мій світ перевернувся від всього побаченого, почутого, спробуваного. Я розкривала у собі нові якості: самостійність, талант до мов, цікавість і любов до інших культур, традицій, нових знайомств. Друга поїздка, яка перевернула мій світ і змінила мене зсередини через багато років (а саме, навесні 2018-го) – це Ісландія.

Я не вірю у випадковості і у те, що все відбувається без сенсу. Люди не зустрічаються просто так і все, що трапляється, має стосунок до тебе.  Ти можеш змінитися за дуже короткий час, наприклад, за одну подорож.  Їдеш кудись і повертаєшся зовсім іншою, безповоротно.

– Чому саме Ісландія? Чому ця досить холодна, хоч не менш красива, частина планети?

 Все почалося задовго до поїздки. Можливо, 9 років тому, коли почала слухати Sigur Rós та Olafur’a Arnalds’a, чи коли читала скандинавську міфологію та “Старшу Едду” Сноррі Стурлусона. Чи, може, коли рік тому захистила диплом про ельфо-туризм?

– Ельфо-туризм… Гм, цікаво. Хотілося б про це дізнатися детальніше.

–  Я розповім трошки згодом, тому що йду за потоком своїх думок. Отож, Ісландія. Довгий час відкладала кошти та в один день зважилася і купила квиток в один бiк до Кефлавіку. При цьому до кінця не вірила в реальність моїх дій.

Ісландія  – країна льоду, озер, річок і гейзерів, водоспадів і вулканів, моху і каміння, тиші і вітру. Далека, незнана, холодна, різна, мінлива. Коли ти вивчаєш географію цього острова, приходить питання: навіщо подорожувати по цілому світу, щоб побачити все? Можна ж приїхати в одну країну і знайти це тут! Мене манила не тільки унікальна природа, але й багатолітня історія, неповторна міфологія, мова, культура, скандинавська північна екзотика,  люди. Я хотіла багато спитати в місцевих, як-от: “А чи правда, що..? ”

Опинившись майже на кінці світу… Далеко від всього знайомого і так близько біля природи, в дотику від неї, наче на її долоні – я давно не почувала себе в такій гармонії з собою.

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

Природа стає наче дзеркалом, що відображає людські почуття. Дощ споглядаєш, як сум, меланхолію і сльози хмар. Сніг – як на нову сторінку життя, сонце – як благодать, якої буквально чекаєш і мрієш про неї.

 –  Дуже атмосферно. Ти, мабуть, стала іншою, змінювалася, поки там була? 

   Авжеж. Коли потрапляєш туди, починаєш думати інакше, дивитися по-іншому на світ. Погода змінюється так швидко, як кадри в кінофільмах. Ця мінливість присутня і у характері ісландців. Вони дуже часто змінюють свою точку зору чи рішення. Але про це – знову ж таки, згодом.

Ісландія –  це єдина країна, де я бачила первинність, чистоту кольорів, поєднання таких відтінків. Хотілося задокументувати все на камеру й телефон, але я здалася і просто дивилася “на повні очі” і дихала на повні груди, щоб запам’ятати все назавжди. Мої знання скандинавської міфології та, до того ж, яскрава фантазія, часом влаштовували зі мною жарти. Бо я в кожній скелі бачила обриси чудернацьких облич тролів, а незвичний спів пташок, яких ніколи не було видно, теж сприймався як щось позаземне.

– Що в міфології є такого незвичного, цікавого, чим вона так тебе привабила?

– По-перше, кожна історія і міфологія відображає світобачення людей, котрі її творять, їхні страхи, розуміння світу, навколишнього середовища, сил природи і сили богів. Це не просто байки і вигадані казки для дітей, які треба читати на ніч, це – щось більш цінне і глибоке. В школі ми вивчали грецьку міфологію, а вона просякнута наскрізь сонцем, теплом, вона пахне морем. Це південь, він таким і є.

З ісландською я познайомилася через своє зацікавлення північчю. Природа і погода мають великий вплив на світосприйняття. Скандинавська міфологія –  жорстока, пронизана фатумом, безповоротністю подій, силою, величчю, мудрістю, хитрістю. Вона безкомпромісна, загадкова і дуже символічна. Коли я познайомилася з текстами Сноррі Стурлусона, який описував ісландську міфологію, я просто впала в неї  як – Аліса з країни чудес в нору.

Тут – віра людей в таких створінь як драуги, тролі, духи гір, карлики, прихований народ та ельфи. І якщо на перший погляд здасться, що розумієте, про кого йдеться – адже всі ми знаємо, хто такі ельфи і як вони виглядають – то ви помилитеся. Наприклад, ісландські тролі –  це потужні та сильні чарівники. Ельфи та прихований народ – створіння, дуже подібні до людей, що живуть у паралельному світі і навідуються час від часу до острів’ян. Абсолютно все пов’язане з природою: опади, вітри, дощі, землетруси. Неповага до неї призводить до катаклізмів і бід. Можливо, тому ісландці досі вірять у ельфів, для них це, перш за все, шана природі, історії та предкам.

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

– Це ж ти розповіла про ельфо-туризм! Розкажи, будь ласка, з якими проблемами стикалася в Ісландії, з якими людьми познайомилася.

– Я прилетіла туди навесні. У мене не було знайомих, тільки контакт до хоста, у якого я мала зупинитися і жити та працювати як волонтер. Мене мали забрати з аеропорту вночі, і я переймалася, як дістанусь до  ферми. А до неї треба було ще їхати кілька годин автом. Олі (ісландець за листуванням) переконував, що все буде добре. Хоча в останній момент повідомив, що не приїде за мною, бо йому дуже болить спина, і він пришле за мною своїх кузенів. Роздрукує моє фото і дасть їм, тоді вони без проблем знайдуть мене у натовпі. Кузени, в свою чергу, написали, що не приїдуть, бо втомилися і чекатимуть на мене в Рейкявіку, а не в Кефлавіку (де міжнародний аеропорт), до котрого треба було їхати ще годину.

  Нічого собі пригоди! Що ж було далі?

–   Мені поталанило. Уяви: ніч, я розгублена, везу велику валізу із теплими речами. І ось надходить смс, що “можливо, ми-таки приїдемо в аеропорт”. Тоді я зрозуміла, що в ісландців дуже мінливих характер. Вони не говорять нічого стверджувального, а ще в них – специфічне почуття гумору.

Мене зустріли, допомогли з речами, і саме з цього моменту почалася моя історія. Я поселилася за 12 кілометрів від маленького містечка Селфос. Моїм домом став будинок, в якому жили 3 кузени з Ісландії, 4 волонтери з різних країн – ні, ще не все. Три собаки, один кіт і туристи з усіх куточків планети, що приїжджали на ночівлю. Ми здавали кімнати airbnb, волонтери їх обслуговували і займалися підтримуванням чистоти у домі.

Наш будинок не виглядав простою фермою, бо більше нагадував хостел або гостьовий дім. Там не було овець, коней та іншої живності, за винятком кота Рози, собак Тіто, Емми і Буї. Та все ж “ферма” була в назві –  “Byli Andans/Spirit Farm” (“духовна” ферма) . Вже пізніше я зрозуміла, чому. Адже саме сюди приїжджали різні викладачі йоги, її чи шанувальники любителі цигун,  хіппі, хіпстери –  всі, хто шукав себе в житті. І я зрозуміла, чому туди потрапила… Бо шукала того ж.

Вода. Виявляється, вона буває блакитною і чистою, її можна пити з водоспаду і джерел, що повсюди.

 Небо. Воно синє і безмежне. Сонце майже не сідає за обрій навіть вночі.

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

–  Оце круто! Не можу стримати емоцій, тому що ти розповідаєш, а я ніби уявляю себе в Ісландії. До речі, яка тоді була погода? Вона ж докорінно відрізняється від української, правда ж?

  Мені телефонували з дому: Україна повільно смажилася під сонцем у травні. Я ж сиділа у теплому светрі, штанях, шапці, і мені було комфортно та свіжо. За вікном було заледве кілька градусів. Град, сніг, дощ, град, сніг… І все це – за 15 хвилин, по черзі. Вітер – це єдине явище, яке було завжди. Він завивав, стихав, свистів, дув, здував, холодив, літав, нашіптував.

Зелені, навiть у травнi, звісно, не чекайте, але тут є інші красоти. Я, наприклад, вподобала сірий колір каміння, коричневий, зелений і білий колір гір, синю воду, жовту траву і оливковий мох.

У мене було багато ситуацій, коли я питала про якихось зірок, співаків чи професорів, а мені відповідали: О, ну звісно, його знає мій тато/мама/брат/ або це – мій кузен.

Ісландське село. Чим воно відрізняється від інших європейських?

–  По-перше, чи знали ви, що на самому острові мешкає близько 300 тисяч осіб? Із них 90 % – в столиці,  Рейк’явіку, решта живуть у маленьких містечках і селах, де часом населення – 100 і менше осіб. Звичайно, за таких обставин всі знають один одного. Потім мене це перестало дивувати.

Ісландське село – це ферми, які, до речі , фарбують у два кольори: білий будинок, а черепиця червона. Зелений колір символізує, що це чиєсь помешкання. Часто ферми перетворюються у міні-заводи з виробництва чи переробки, наприклад, молока, вовни. Мені зробили екскурсію на одну ферму корів, при ній був міні-завод з виготовлення морозива і ресторан із більшістю м’ясних страв. Саме в кафе я пішла і була у захопленні!

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

–   Де-де, як не в Ісландії поширений туризм!

–   Так. До того часу, коли туризм на острові став найважливішою інфраструктурою, ісландці займалися рибною та сільськогосподарською промисловістю. Зараз вони заробляють, повсюди влаштовуючи екскурсії. Це зрозуміло, адже на острові такі природні умови, що важко вирощувати будь-що. А якщо це вдається, то ціни в супермаркеті на овочі та фрукти –  космічні, навіть на іспанські помідори будуть в рази дешевші.

З кожним роком збільшується кількість готелів і хостелів, популярним стає здавання кімнат на airbnb, а також будинків, навіть приміщень на фермах. Ісландці заробляють на всьому. Будуються музеї, SPA-салони, кафе. Хочете почухати коника за вухом? Ймовірно, ви теж мусите за це заплатити, а, можливо вас вмовлять купити екскурсію, щоб покататися на них. Скажу по-секрету: ті коні – неймовірні!

–  Цікаво, невже коники в Ісландії й справді відрізняються від українських?

  Так, вони особливі. Ісландські скакуни – найприязніші світу. До речі, “ісландська порода” понад 1000 років не змішується з іншими  через острівну ізоляцію. І вони були завезені ще вікінгами. Трохи волохаті, з неймовірно красивою гривою різного кольору, маленького зросту, добрі і милі! Мені пощастило відвідати табун коней, які жили по сусідству! Вони одразу оточили мене і дозволили себе погладити. Я була така щаслива!

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

  А окрім красенів-скакунів, яких тварин ти зустрічала, і які найбільше запам’яталися?

–   Ісландія – напевно, єдина країна, де на одного жителя припадає 5 і більше овечок. Їх тут багато, дуже багато, але вони мешкають на фермах. Час, коли ви зможете їх побачити – це зима і весна. В травні овечки народжуються. Потім починають ходити, такі малесенькі і кволенькі пухнастики, яких одразу хочеться притулити!

Коли я шукала собі волонтерство в Ісландії, найбільше оголошень було на ферми овечок, де потребували людей для допомоги. Оголошення, переважно, починалося з таких слів “приїжджайте побачити таїнство народження ісландських овечок”.

Ще я досі не можу забути свого знайомства із океаном. Перше враження від нього – захопило дух. Не від величі, а від вітру, який просто не дозволяв дихати. Я не могла дивитися прямо, змушена була ховати обличчя.

  Тобі, як емоційній творчій особистості, мабуть, дуже хвилююче було вперше його побачити. Якими були твої рефлексії?

–  Я сміялася, бо цей холод змушував повертатися і ще раз дивитися вперед! “Це – наше море”  сказав ісландець Хаукур. “Море? Не океан? ” – спитала я. – “Море і океан – для нас це майже те саме”. Я поверталася сюди кілька разів. Хвилі були неспокійні і викидали на берег багато чого різного. Саме там  я знайшла великі мушлі і забрала собі на згадку. Більшість пляжів і берегів в Ісландії –  чорного кольору, від вулканічних порід, а вода, що піниться, здається білою. Цей чорно-білий контраст неймовірно вражає і заспокоює.

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

– Що ще тебе вразило у цій країні контрастів і дивовиж?

–  Вулканічні джерела. У часи вікінгів в Ісландії було дуже популярно купатися на відкритому повітрі у гарячих вулканічних джерелах. Не всі вони збереглися до наших днів, але деякі стали візитною карткою Ісландії. Безумовно, дуже приємно поніжитися в такій собі “джакузі”. Більшість з таких джерел – приватні, і вам потрібно купити квиток на “спа”, але ісландці показали нам приховані від туристів джерела, такі собі “секретні”.

Також можна знайти “гарячу річку”, що тече по сусідству з містечком Селфос. Йти до неї потрібно близько години по гірській місцевості, де з однієї сторони стежки течуть стрімкі крижані води, а з іншої булькотять гейзери з окропом, пахне сіркою.

Трохи моїх спостережень щодо ісландців й тих же джерел та річок: ісландці не бояться голизни, вони, навпаки, відчувають себе так більш природно. Чула, що в червні мають особливе свято, коли треба роздягатися і бігати голяка навколо хати вночі (цікаво, що ночі тут ясні, як удень). Це дає надприродні можливості слухати і розуміти тварин. (У нас такою надприродністю можна скористатися тільки раз на рік, у ніч на Різдво, коли можеш випадково почути, як розмовляє худоба у хліві. І при цьому нікому не треба роздягатися).

 Щороку серед європейських країн проводиться дослідження ООН за показником найщасливіша країна (WorldHappinessReport) Цікаво, що Ісландія  у 2017 була на 4-му місці.

   Скандинави люблять ототожнювати щастя із своїми критеріями. У Данії є  “хюгге”, у Швеції – “лагом”, у чому ж секрет ісландськог?

–  Я думала над цим. Цікаво, що скандинавські країни постійно перебувають у п’ятірці найщасливіших країн світу. В Норвегії, наприклад, є поняття  “фрілуфтслів”, що дослівно перекладається як спілкування з природою. В Данії – “арбайдстлед”, що в перекладі –  “задоволення від роботи”. У Швеції –  “лагом”, про який ти вже згадувала, означає “відчуття міри і балансу в житті”. Ще один lifestyle називається “сісу”. Його можна зустріти у Фінляндії. “Сісу” немає конкретного перекладу, радше: “все має бути так, як має бути, будь-якою ціною”. Окрім “сісу”, у Фінляндії існує інше поняття, “калсарикянни” – це вид дозвілля, коли людина залишається вдома, п’є вино. Сидить у піжамі і прагне просто відпочити, відкинути всі думки про завтра.

За два місяці безпосереднього контакту з ісландцями, я помітила, що вони були щасливими. У них перепліталися усі ці способи життя –  “фрілуфтслів”, “лагом”, “сісу” і “калсарикянни”. Можливо це через природу, відсутність швидкого темпу життя, біганини, як у мегаполісі. Я підняла цю тему і вони відкрили свій секре. “Þettareddast” – сказали вони. Бачили мультфільм “Король Лев”? Пам’ятаєте коронну фразу Пумби і Тімона про “акуна матата”? Ось це і є  “Þettareddast”. Хаукур сказав, що це означає не переживати через дурниці, адже все буде добре у будь-якому випадку. Мені подобається такий підхід до життя: все, що не стається – на краще! Þettareddast!

Якщо хтось із родини має талант до чогось і прагне вибитися в люди, його будуть заохочувати до цього. При цьому кожен підбадьорюватиме у свій спосіб. Наприклад:  Привіт! Знаєш мого кузена? Підтримай його, він тут збирається на конкурс. І це діє!

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

Здається, нам варто повчитися у ісландців цьому вмінню розмірено і спокійно жити, вбачати у всьому позитив. А які вони у спілкуванні?

– Ісландці – дуже родинні. Незважаючи на те, що більшість населення –розлучені, все-таки, всі залишаються у дружніх стосунках і люблять проводити свята в колі родичів і сім’ї. Я думаю, що це теж одна із складових ісландського щастя. Для них важлива підтримка родичів.

В iсландців нема ствердження “точно, 100%”,  вони віддають перевагу слову “можливо”. За час проживання на фермі у нас стільки разів було  слів “можливо, завтра”! Ми навіть назвали той зворот мови  по-своєму, “definitelymaybe”.

–  Твоя розповідь дуже захоплива. Наче розповідаєш про краєвиди із фільму “Інтерстеллар” чи “Марсіанин”.

    Вся моя історія з Ісландією – це як політ на Марс, на іншу планету. Якби не фотознімки і відео, я б досі думала, що вигадала її, або мені вона наснилася. Перебуваючи там, я вирішила створити тревел-блог на Фейсбуці за назвою “Wandergirl” і продовжувати свій фотоальбом подорожей та статей в Iнстаграмі з тим же ніком “thewandergirl”. Тому welcome! Вже зараз розумію, що ця подорож не є останньою, і я буду писати й про інші незвідані землі і країни.

Ти також чудово малюєш. Поділися явками та паролями своєї другої сторінки з картинами.

– Дякую. Це  T/Art/Tiana на Фейсбуці.

 Не можу також не згадати, що ти ілюструвала мою книгу поезій “Сонячні глісандо”, де малювала космічні соняшники, алюзію на Ван Гога. Чи це, можливо, Ісландія дала тобі натхнення на творчість?

– Так, книга й справді вийшла чудовою й Ісландія справді дуже надихає!

Я зустріла дуже багато різних людей із усіх куточків світу. Познайомилася з неймовірно талановитими, зустріла друзів і тих, хто став мені вчителем.

Всі люди  –  різні, і спочатку думала, що всюди я є інсайдером, але потім побачила, що кожен має свій світ і це нормально – перебувати у ньому. Головне – не шукати постійно недоліків і вад. Я прослухала безліч оповідей життя: про автомобільні катастрофи, кохання людей, які жили у найвіддаленіших куточках планети і зустрілися в Ісландії; історії польських заробітчан, яких тут дуже багато. Мене вразив один мандрівник, котрий подорожує уже коло 10 років і навіть не має свого будинку. Він був у понад 145 країнах, та з усмішкою розповідав про неймовірні випадки, що з ним траплялися. А головне – він сказав, що треба мріяти і вірити, бо все є реальним.

Я дізналася про себе більше за два місяці, ніж за останні півроку-рік. Я знаю – це не stop, це інший level мене. Я не хочу зупинятися, тому обираю йти далі.

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож” Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож” Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож” Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”

Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож” Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож” Тіана Подпора: “Можна дуже змінитися всього за одну подорож”