День праці (Labor Day) міцно закріпився у календарі Чикаго, місті, де протягом десятиліть активісти праці боролись і страйкували, щоб поліпшити умови праці та підвищити плату робітників.
Фактично, один із таких страйків призвів до того, що День праці було визнано національним святом.
Ось п’ять головних історичних подій робітничого руху в Чикаго:
Різанина на День пам’яті (Memorial Day Massacre)
У 1937 році робітники сфери металургійної промисловості почали страйкувати, протестуючи проти відмови деяких виробників сталі підписувати контракт з профспілками. У День пам’яті – 30 травня вони організували марш на East Side, але їх зупинила поліція.
Між учасниками протесту та поліцією почалась перепалка, оскільки марш мав продовжуватись, а поліція стріляла в протестуючих. Десятеро людей загинуло, ще десятки постраждали.
Існує скульптура, яка вшановує пам’ять загиблих та інциденту загалом.
Страйк в Congress Hotel (Congress Hotel Strike)
В Чикаго відбувся «Congress Hotel Strike», який вважається найдовшим страйком працівників готелю.
Майже десятилітній страйк розпочався після того, як готель скоротив заробітну плату працівників, заморозив свої внески в їх медичну страховку та повідомив, що буде користуватись послугами працівників із мінімальною заробітною платою.
Страйк почався в червні 2003 року і закінчився в травні 2013 року. Він «просто закінчився вночі», залишивши адвоката, який представляв інтереси готелю, в стані глибокого здивування.
«Джунглі» («The Jungle»)
Аптон Сінклер (Upton Sinclair) прагнув використати свою книгу «The Jungle», опубліковану в 1906 році, щоб виявити жорсткі умови праці робітників на скотних дворах та м’ясокомбінаті Чикаго. Книга зосереджена на важких проблемах, з якими стикається іммігрант з Литви, Юргіс Рудкус (Jurgis Rudkus) та його сім’я. Рудкус бореться, щоб забезпечити свою дружину та родичів, які виживають у Чикаго.
Замість цього, читачі Синклера, зазвичай, зосереджувалися на описі догляду та упаковки продуктів, що призвело до прийняття законів «Meat Inspection Act» та «Pure Food and Drug Act».
Трагедія Хеймаркету (Haymarket Tragedy або Haymarket Riot)
4 травня 1886 року члени руху за восьмигодинний робочий день перебували на засіданні, коли їх розігнала поліція. У поліцію була кинута граната, яка призвела до того, що офіцери відкрили вогонь по натовпу.
Семеро офіцерів та принаймні чотири члени натовпу загинули в ході інциденту, який сьогодні визнано ключовим моментом в історії праці і трудових активістів. В киданні гранати був звинувачений анархіст, який не був пов’язаний з жодною із сторін.
Чотири чоловіка були страчені у зв’язку з цим інцидентом, хоча за кидання гранати нікого не було засуджено. Двоє інших чоловіків, засуджених до смертної кари, були помилувані; інший чоловік, засуджений до смертної кари, здійснив самогубство. Восьмий чоловік був засуджений до 15 років позбавлення волі.
Місце Трагедії Хеймаркету, раніше відомої як Haymarket Riot, є визначним місцем Чикаго.
Страйк компанії Pullman (Pullman Strike)
Майже 4 тисячі працівників Pullman Company у 1894 році почали страйк після того, як їхню зарплату скоротили, а орендна плата за житло від компанії залишилася незмінною.
Страйк призвів до проблем на залізниці по всій країні, оскільки працівники відмовилися використовувати потяги Pullman, пошкоджували рейки та нападали на робітників, які замінили їх на роботі. Врешті-решт, понад 100 тисяч працівників у США звільнилися.
Для припинення страйку довелося застосувати федеральні правоохоронні органи, а лідер профспілки Євген Дебс (Eugene Debs) зіткнувся з федеральними звинуваченнями (хоча більшість з них пізніше були зняті, і він був засуджений до шести місяців ув’язнення).
День праці було визнано федеральним святом незабаром після страйку компанії Pullman, який закінчився в 1894 році. Це був єдиний спосіб заспокоїти активістів праці.
