У 1992 збірна Данії з футболу здобула чарівну, казкову перемогу на Євро-92. У цієї казки є й інша сторона медалі, але вона не весела, більше того страшна, однак божественна.
У 1992 році з політичних причин збірна Югославії була відсторонена від участі в турнірі, котрий відбувався у Швеції.
Команд не вистачало. Тому організатори турніру запросили збірну Данії, яка не пройшла кваліфікацію та не потрапила на Євро.
Спочатку ніхто в Данії не повірив у це, всі думали що то є розіграш. Не вірив цьому й тренер данців Ріхард Меллер-Нільсон, однак пізніше, коли вже стало ясно, що це не розіграш, керівники національної команди почали збирати датських футболістів з усіх курортів світу.
Це виявилося зробити складно. Футболісти думали, що це розіграш, клали слухавки та не хотіли нічого чути. З великими труднощами тренеру вдалося умовити гравців прибути в розташування збірної. Приміром, Міхаель Лаудруп не приїхав. Тоді він, конфліктував з тренером, і не хотів переривати свій відпочинок, тим більше, він як і більшість гравців та експертів розумів: Данія їде на турнір в якості статистів.
Це розумів і Меллер-Нільсон, тому він попросив футболістів не переривати відпочинок, так як після трьох ігор кожен зміг би продовжити його.
Команда не мала ні плану тренувань, ні аналізу гри суперників, взагалі нічого не було. Ідея полягала в тому, що данці вийдуть на поле, торкнуться м’яча, а там видно буде, що робити далі.
Так само від чемпіонату спочатку відмовився Кім Вільфорт. Причина була жахливою: його маленька донечка помирала у лікарні для хворих на рак. Тренер і команда розуміли в якому жахливому стані перебуває футболіст. Йому було запропоновано будь-які умови, які він сам вибере. Він відмовився. Але, хворій дівчинці стала краще, і вона і разом з дружиною Кіма, попросила його поїхати на чемпіонат. Тренер Нільсон, дозволив Вільфорту після матчу відразу повертатися в Данію, благо все було дуже близько.
Перший матч Данія грає внічию з англійцями, в другому програє Швеції. Донці Вільфорта стає погано, і в перерві дружина просить його терміново повернуться у Копенгаген.
Вільфорт збирає валізу їде, і просить товаришів його не чекати, він прийняв рішення покинути турнір. Всі все розуміють, Кім їде.
Матч з Францією він дивиться вже в лікарні разом з дочкою. Данія відкриває рахунок, Франція порівнює, все йшло до вильоту, але в самому кінці Ельструп забиває Франції переможний гол.
Вільфорт бачить, як вся лікарня, наповнюється щасливими криками. Хворі, нещасні люди, яким залишилося жити зовсім трохи і вони втратили блиск у очах, раптом ожили і гравець бачить навколо щасливих, життєрадісних очей.
Він бачить як у всіх палатах радіють, він бачить свою щасливу доньку. Вони забули про свою смертельну хворобу, вони щасливі, хоча б на час матчу вони забули про свої муки.
Вільфорт замикається в туалеті і ридає. Серце Вільфорта розривалося від радості та болю.
У півфіналі Данію чекає майже непереможна Голландія, це головний претендент на перемогу. У складі Ван Бастен, Райкард, Куман, Гулліт, Бергкамп, Блінд, Франк де Бур, Ван Брекелен, вони жадають перемоги, їм немає рівних. Вільфорт після прозріння в лікарні, прохання хворих, прохання дочки, повертається в збірну. Він знає, він пам’ятає, для кого Данія грає, для кого він повинен забити, він пам’ятає, що саме зробить смертельно хворих людей хоч трохи щасливішими. Після основного часу 2-2.
Б’ють пенальті, Бастен пробиває жахливо. До точки підходить втомлений, змарнілий, весь у стресі, у важкому психічному стані Кім Вільфорт. Він дивиться в небо, дивиться в бік Копенгагена, б’є і забиває. На його очах сльози, адже він знає, що дочка і всі хворі зараз там, в просочених смертю палатах, щасливі, і забули про всі свої нещастя перед телевізором. Данія в фіналі. Це казка.
Після матчу він відразу їде до Данії, доньці стало зовсім погано.
Семирічна Лін Вільфорт вмирала. Футболіст відмовляється грати в фіналі, але його рідні і всі хворі клініки буквально виганяють його з палати і вимагають повернуться і виграти для них кубок Європи.
Цього вимагає і дочка, коли знаходить в собі сили говорити.
У фіналі з Німеччиною, данці рано відкривають рахунок, потім їх пресують німці, вони вже були близькі, що б зрівняти рахунок, але за 11 хвилин до кінця матчу Кім Вільфорт забиває свій найважливіший м’яч в житті, і робить мрію всієї нації реальністю.
Але він думав, тільки про тих, хто зараз там вмираючи від болю і безвиході в ракових палатах, святкує успіх. Він розумів, що футбол і перемога виривали людей з їх болісного пекла. Він та вся команда, зробили це для них, для всіх них, і для вмираючої Лін.
Гол Кіма в фіналі німцям вважається одним з найбільш емоційних і трагічних голів в історії футболу.
Літня казка збірної Данії увійде в “золотий фонд” історії футболу.
Лін Вільфорт померла через кілька днів після фіналу. В останні години життя, вона сказав, що пишається батьком. Її мрія збулася Данія виграла, а тато був сильним героєм.
Джерело: artefact.org.ua
