Володимир Хавкін — видатний мікробіолог, який першим винайшов вакцину від холери та чуми
Володимир Аронович Хавкін народився у 1860 році у Бердянську. З самого дитинства у хлопчика проявилась схильність до природничих наук. Після закінчення бердянської гімназії, Володимир вступив до Одеського університету. Його викладачем був видатний вчений-мікробіолог Ілля Мечников, під впливом якого Володимир Хавкін зацікавився зоологією найпростіших.
Хавкін був дуже здібним і вирізнявся неймовірною працьовитістю, але разом з тим він був учасником політичної організації, яка виступала проти єврейських погромів в Одесі. За участь у цій політичній спілці Хавкіна двічі виганяли з університету і піддавали арештам.
У 1884 році Володимир Хавкін закінчив університет екстерном, захистив дисертацію і одержав учений ступінь кандидата зоології. Через своє єврейське походження молодий вчений не мав можливості проводити наукові дослідження на батьківщині, і він вирішив виїхати за корнон.
Спочатку Володимир Хавкін вирушив до Швейцарії, а потім до Лозанни, де вступив на посаду приват-доцента Лозаннського університету. У 1889 році Володимир виїхав до Парижу. Видатний учений-мікробіолог Ілля Мечніков допоміг знайти йому роботу бібліотекаря, а потім посаду наукового співробітника у всесвітньо відомому Пастеровському інституті. На той час Луї Пастер уже створив вакцини проти сказу і сибірської виразки.
У кінці ХІХ століття у світі бушували смертельно небезпечні хвороби: холера та чума. Володимир Хавкін захопився розробкою протихолерної вакцини й поставив перед собою велику мету – знайти спосіб порятунку людства від цього важкого захворювання. Він проводив експерименти на морських свинках та кроликах, вводячи їм мікроби хвороб, щоб розрахувати необхідну для профілактики дозу. До 1892 року Володимир Хавкін зумів створити першу ефективну вакцину проти холери і довів на самому собі її безпеку для людини.
Проте французька влада не поспішала запроваджувати вакцину, винайдену іноземцем і Російська імперія теж байдуже поставилась до відкриття науковця. А от британський уряд зацікавився відкриттям і дозволив Володимиру Хавкіну випробувати вакцину в Індії, де в цей час лютувала епідемія холери, що забирала сотні тисяч людських життів.
1893 року Володимир Хавкін вирушив до Калькутти в статусі державного бактеріолога Британської корони. Дуже швидко у наметовому містечку вчений налагодив виробництво своєї вакцини і почалась масова вакцинація населення. Хавкін особисто брав участь у вакцинації понад 42 000 чоловік. Холера здалась і почала відступати, смертність в охоплених епідемією холери районах знизилася в десятки разів. Щеплення вакцини Хавкіна стали після цього масовими і застосовуються в покращеному вигляді досі.
Та за холерою до Індії прийшла ще страшніша біда – чума, епідемія якої вразила в 1896 році друге за величиною місто Бомбей і його околиці. З Калькутти Володимир Хавкін перебазувався в Бомбей, де за три місяці виготовив протичумну вакцину, а 10 січня 1897 року уже випробував її на собі. Протягом кількох років видатний мікробіолог безпосередньо брав участь у вакцинації населення.
Загалом в Індії було вакциновано понад 4 мільйонів людей. Протичумна вакцина Хавкіна одержала поширення в усьому світі. За сорок років були щеплені й убереглися від смерті більше тридцяти п’яти мільйонів чоловік. Видатний вчений був призначений головним бактеріологом Індії та директором Бомбейської протичумної лабораторії. Пізніше ця лабораторія була перетворена в Інститут Хавкіна. Державна пошта Індії випустила в обіг поштову марку з портретом видатного вченого. Всього Володимир Хавкін прожив у Індії двадцять два роки.
У 1897 році королева Вікторія нагородила Володимира Хавкіна одним з найвищих орденів Британської імперії. Вчений з Бердянська був обраний почесним членом багатьох наукових товариств та академій країн Європи й Азії. У 1909 році Паризька академія відмітила премією величезний вклад Хавкіна в розвиток медицини.
У 1915 році Володимир Хавкін повернувся з Індії в Європу. У другій половині 20-х років він оселився в Лозанні, на березі Женевського озера. Саме в Лозанні Володимир звернувся до віри батьків і почав відвідувати синагогу. Восени 1927 році відвідав Одесу. За рік до смерті Хавкін заповів 500 тисяч доларів на створення фонду для заохочення молодих талантів у єврейських релігійних школах Східної Європи. Фонд Володимира Хавкіна існує й досі.
Видатний вчений з Бердянська помер у 1930 році в Лозанні, Швейцарія. В Індії смерть Хавкіна стала днем глибокого національного трауру. Це був справжній геній, що зміг протистояти смертельним хворобам і врятував людство від холери і чуми.
