УКРАЇНСЬКИЙ ВЕРТЕП В КАНАДІ. Українська молодь Вінніпегу виступала з Вертепом для допомоги Україні

Де благодійсність залишається пильнувати, і віра має широко розчинені двері,                                                   прокидається темна ніч, переривається слави хід – Різдво приходить ще раз разом                                                       із зіркою. (Філіп Брукс)

DSC_6787 (Large)

Різдво є не стільки відкриттям наших подарунків, як відкриттям наших сердець. У цей благословенний час року розступаються хмари, відчиняються Небеса й Вифлеємська зірка сповіщає нам про народження Божественного Немовляти. Одним з найкращих українських різдвяних звичаїв стало колядування з вертепом – виставою про народження Спасителя.

Багатьом з нас згадується чудова святкова картинка нашого дитинства: глибокими снігами бреде ватага дітлахів у саморобних костюмах, з саморобною шопкою (хатинкою), де ляльки зображують народження Ісусика, або з Вифлеємською зіркою. Тут і три царі, ангел, пастушок, воїн, Ірод… Зайшовши до хати, маленькі актори влаштовують театралізоване дійство з колядками, віршованими розповідями, веселими сценками про народження Господнього Сина.

Господарі завжди раділи таким бажаним гостям і щедро винагороджували колядників.

DSC_6805 (Large)

У грудні 2017-го, в очікуванні різдвяних свят, українська молодь Вінніпеґу вже четвертий рік підряд продовжила важливу благодійну традицію. Хлопці та дівчата збирають кошти для допомоги пораненим українським воїнам та їх родинам,  виступаючи з традиційним українським Вертепом у різних куточках канадського міста Вінніпег (провінція Манітоба), одночасно відтворюючи та зберігаючи українські різдвяні звичаї.

Цього року в складі Вертепу молоді вінніпезьці, для яких важливими є не  тільки українська культура, але й вільна Україна, яка бореться на своїй землі проти російського аґресора. Серед них: Роман Демчишин, Наталія Демчишин, Анастасія Гнатюк, Свят Карнаух, Ірина Кічун, Ігор Хомко, Василь Кобрій, Сергій Образцов, Наталія Образцова, Влада Підвисицька, Олег Романин, Ірина Шкляр, Андрій Шкляр, Іванка Баб’як та Іван Жовнич.

Кожний з них старався вкласти душу в свою роль, щоб їхній Вертеп знайшов відгук у кожному серці. Таким чином, ця чудова молодіжна українська група зібрала і передала тисячі доларів воїнам та їхнім родинам, які постраждалючи у неоголошеній війні.

DSC_6847 (Large)

У короткому інтерв’ю, учасниця вертепу Іванка Баб’як поділилася зі мною інформацією, кому з поранених українських солдатів їхня група вже зуміла допомогти.

Ось декілька з них.

Микола (Червоноград, Львівська область): у листопаді 2016 року був поранений, закрита травма голови. Отримав першу допомогу у Великій Новосилці, Донецької області, а потім 6-годинну операцію у місті Дніпро. Цілий місяць перебував у комі, ще місяць – лікарі  рятували йому життя. Травма мозку викликала важку афазію (порушення мови). Кошти, використані для реабілітації Миколи.

Олексій (м. Дніпро): солдат Збройних Сил України. Брав участь у звільненні шести міст Донецької області. Подвійна травма спинного мозку від падіння. Кошти допомогли забезпечити 5-місячну реабілітацію.

Сергій (Чортків, Тернопільська область): прикордонник, знаходився на Новоазовському контрольно-пропускному пункті Донецької області на кордоні з Росією. Постраждав при теракті з мінометними снарядами – відкрита травма голови та шрапнельні рани (понад 100). Після багаторазових операцій, а також при підтримці його дочки, допомагали коштами.

Ігор (м. Тернопіль): солдат-доброволець в батальйоні Айдар, потім офіцер розвідки армії. Понад 3 роки захищав країну в гарячих точках зони воєнних дій: аеропорт Луганська, пункти 31 та 32, міста Металіст, Фрунзе, Щастя та Станицю Луганську Луганської області. Ігор приймав участь в операції, яка перемогла російську диверсійну групу та взяла в полон двох російських офіцерів військової розвідки, яких пізніше обміняли на Надію Савченко. Кошти допомогли покрити витрати, пов’язані з лікуванням рани коліна, і для догляду за сином з церебральним паралічем.

Олег (м. Бережани, Тернопільська обл.): Водій вантажівки, підрозділ якого працював у Луганській області. Пережив інсульт, який паралізував ліву сторону його тіла. Кошти виділені для реабілітації після інсульту.

Ярослав (м. Тернопіль): активіст Майдану та солдат-волонтер, який брав участь у битвах за аеропорт “Донецьк”. Двічі поранений, страждав від больового шоку. Кошти використовувались для нейропсихологічної  реабілітації.

DSC_6832 (Large)

Наступні 3 солдата втратили кінцівки і підтримуються ініціативою Ампутанти Війни в Україні (Ukraine War Amps initiative).

Іван Бучко (с. Дівівці, Чернівецька область): солдат Збройних Сил України. Служив у 53 механізованій бригаді, яка була розміщена в Зайцеве, на північ від Горлівки Донецької області. В червні 2016 року втратив ліву руку, отримав декілька шрапнельних поранень і зламаних кісток мінометними снарядами поблизу Зайцева. Кошти використовувались для надання допомоги харчовим продуктам та для основних потреб.

Микола Левкун (село Боднарів, Івано-Франківська область): капітан Національної гвардії України. Під час контр-снайперської операції біля Горлівки Донецької області Микола ступив на приховану міну і втратив обидві ноги під час вибуху. Кошти використовувались для фізичної та психологічної реабілітації.

Михайло Лупейко-Козаченко (Новгород-Сіверський, Чернігівська область): був волонтером-солдатом Українського добровольчого корпусу “Правий сектор”, потім піхотним вояком Збройних сил. Воював протягом 2 років в найгарячіших місцях зони воєнних дій: захищав Донецький аеропорт, вугільну шахту, Світлодарську дугу. В серпні 2016 року втратив обидві ноги під час терористичної атаки мінометами біля Світлодарська, на північ від Дебальцево в Донецькій області. Кошти використовувалися для підтримки основних потреб ампутанту обох ніг.

DSC_6834 (Large)

Допомога сім’ям

Сім’я Олександра (с. Змітнів Чернігівської області): переселене сімейство з Авдіївки, місця напружених боїв на північ від міста Донецька. Кошти сприяли покриття витрат на житло.

Сім’я Руслана (Гусятин, Тернопільська обл.): Руслан, сержант Збройних Сил України та батько трьох дітей, загинув разом з 5 іншими солдатами при вибуху складу з боєприпасами у Херсонській області. Кошти допомагають його сім’ї з основними потребами.

Сім’я Миколи (Гусятин, Тернопільська обл.): Микола, молодший сержант Збройних Сил України та батько двох дітей, був убитий разом з 35 іншими солдатами під час атаки важкої ракетної артилерії, здійсненої російськими сухопутними військами поблизу Зеленопілля Луганської області у липні 2014 року. Кошти допомагають його сім’ї з основними потребами.

Також, надається допомога Бережанському гуманітарному центру – ініціативі волонтерів, який допомагає пораненим українським воякам. Кошти виділялись для придбання обладнання та медикаментів.

DSC_6827 (Large)

Велика подяка усім учасникам різдвяного вертепу! Нехай Новонароджений Спаситель зішле на вас свою ласку та обдарує сторицею!

Хочу побажати Миру Україні, швидкого одужання та міцної Віри усім воякам та їхнім сім’ям!

Подарунки благодійності  та любові,  без сумнів, є основними складниками  по-справжньому щасливого Різдва.

Христос Рождається!

DSC_6784 (Large)

DSC_6826 (Large)

DSC_6799 (Large)

DSC_6803 (Large)

Articles