Saskatchewan-Ukrainian Festival
Відзначення 125-ої річниці з початку української еміграції до Канади
Сьогодні імена Івана Пилипіва і Василя Єлиняка відомі чи не кожному українцю в Канаді. Вони стали першими відомими українськими емігрантами, що відважилися, назбиравши грошей на квиток в один бік, вирушити в далеку дорогу до країни Кленового Листка. Обоє, Іван (1859 р.н.) і Василь (1864 р.н.), були родом із прикарпатського села Небилів. Вони разом прибули з Європи до Канади на кораблі “S.S. Oregon”, який 7 вересня 1891 року пришвартувався в порту Квебеку. Мужні першопрохідці знали, що вирушають “за землею і волею” і були готові на все, щоб досягнути своєї мети.
Віддаючи належне активній та впливовій канадсько-українській діаспорі, в цьому році в Канаді проходять різноманітні заходи з нагоди 125-річчя початку української еміграції до Канади. Головні урочистості триватимуть з 29 вересня до 2 жовтня в місті Реджайна – столиці провінції Саскачеван, в якій проживає 14 відсотків українців, а організатором святкувань виступив Конгрес Українців Канади.
Дві канадські провінції – Манітоба та Саскачеван – оголосили 2016-й “Роком української діаспори”.
13-го серпня в столиці провінції Саскачеван Реджайні (Regina) відбувся унікальний фестиваль. В центрі міста у Вікторія Парку (Victoria Park) святкували, об’єднавшись, українці діаспори та канадські аборигени. Свято проходило під назвою “Саскачевансько-Український Фестиваль – перший культурний обмін в історії Канади”.
“Хоча перші українські емігранти поселилися спочатку в Альберті, наші люди, в рамках першої імміграційної хвилі з України 1891-1910 років, незабаром, у великих кількостях перемістилися в Саскачеван. Ця перша хвиля людей виявилася сміливою групою. Незважаючи на розуміння того факту, що, можливо, ніколи не зможуть побачитися або спілкуватися зі своєю родиною, і, насправді, не маючи ні найменшого уявлення про землю або умови, які їх чекають в Канаді, вони сміливо вирушили в Незнану Землю (Destination Unknown). Озираючись назад, ми усвідомлюємо, що цим першим українцям довелося звикати до надзвичайно важких умов, що очікували їх в Саскачевані: спекотного літа, суворої арктичної зими, нестачі їжі й соціальної ізоляції… А найближчі сусіди десь не менше, як на відстані десяти кілометрів.
На щастя, незабаром вони дізналися, що не самотні на новій землі. Можна тільки уявити собі, що українці й канадські аборигени допомогали один одному вижити в цих нелегких умовах… Сьогодні, під “Договором 4” (Treaty 4 – угода між племенами крі і сальто і королевою Вікторією про отримання землі в південній частині Саскачевана і маленької частини західної Манітоби, 1874-1877), ці нації разом урочисто відзначають 125-річчя української еміграції до Канади”, – заявила голова фестивального комітету Холлі Палюк (Holly Paluck), вітаючи хлібом-сіллю канадського сенатора з українським корінням, уродженку Саскачевану, Аніту Андрейчук (sen. Anita Raynell Andreychuk) та інших почесних гостей.
Також, Холлі Палюк відзначила, що Саскачевансько-Український Фестиваль – це історична подія. Вперше в історії Канади українська та громади аборигенів разом святкують у фестивальному контексті. Серед почесних гостей фестивалю були присутні: сенатор Деніз Баттерс (Denise Batters) з Квебеку, Міністр громадської безпеки та готовності до надзвичайних ситуацій, член парламенту Реджайна-Васкан, почесний Ральф Гудейл (Minister of Public Safety and Emergency Preparedness, & Member of Parliament for Regina–Wascana, the Honourable Ralph Goodale), міністр уряду Саскачевану Грег Оттенбреіт (Minister Greg Ottenbreit – Government of Saskatchewan), президент Конґресу Українців Канади – Міської Ради Реджайни Орест Ґавдида (Orest Gawdyda, President of UCC Regina Branch President), заступник голови Племінної ради Qu’Appelle з Файл Хіллз Елейн Хікусі (Vice Chief of File Hills Qu’Appelle Tribal Council Elaine Chicoose), а також представники та керівники “Договору 4” (Chiefs of Treaty 4 land).
Українська громада Саскачевану є насправді важливою частиною спільноти Канади. Наші люди вміють наполегливо працювати, але й святкують так, що чути в сусідній провінції. Від чудових виступів українських музичних та танцювальних колективів до показу українських народних строїв, конкурсів, сувенірів з українською символікою, виставок – все тут було просякнуте істинним українським духом!
Міс українська Канада 2016 Ірина Житарюк, яка 16 липня цього року завоювала престижну корону найкрасивішої українки Кленового Листка і яка за фахом є дизайнером одягу, привезла на Фестиваль свою найновішу колекцію. На показі модного одягу Ірини Житарюк та Наталі Куліченко, красуні-дівчата демонстрували глядачам чудові вишиванки, сукні, жакети, намиста та аксесуари. Поряд з українськими мотивами, учасники Фестивалю вітали місцевих майстрів модного одягу: Tatanka Boutique (Joely Big Eagle-Kequahtooway), Tracey Georgr Hesse, Hillary Ryder Design, які черпали своє натхнення у дивовижних культурних традиціях перших канадських народів.
На Фестивалі виступили ансамбль Народного танцю Павличенка із Саскатуну (Pavlychenko Folklorique Ensable from Saskatoon), а також “Веселка” (Rainbow Dance Troupe), “Тавріянка-2” (Tavrianka 2), Jayde Delorme, Chigal Daniels, Napewsak Drumming Group та інші. Слухачів зворушили до сліз звуки бандури отця Стефанюка (Father Jeffrey Stephaniuk) та пісні новоприбулої львів’янки Олі Костюк.
До пізньої ночі гостей та учасників Фестивалю радувала музика групи The Polka Dots та веселі коломийки.
“Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній”, – слушно зауважив колись видатний український письменник Олесь Гончар. Нам, українській діаспорі Канади, потрібні як повітря, як ковток живої води такі фестивалі.
Щоб рідне слово, українська пісня і танець – частіше дзвеніли на цій канадській землі, нагадуючи нам про наше коріння.
