“Чи знайдеться така людина, на яку не справила б враження старовина, засвідчена
стількома найславнішими пам’ятниками?” (Марк Туллій Цицерон)
Чикаго – це не тільки місто. Це дивовижна маленька планета на березі Мічигану, зі своїми унікальними мостами та підземеллями; старими кінотеатрами та хмарочосами; розкішними парками та велосипедними дорогами. Це планета джазу, гангстерів, графіті та бунтівників.
Чикаго не можна не любити: чим більше його пізнаєш, тим більше він повертається до тебе обличчям, відкриваючи найприхованіші свої таємниці.
Коли я вперше побачила будинки Хемінгуея та Бредберрі, я не могла повірити, що можу доторкнутися рукою до історичних реліквій своїх кумирів. Тут жили ті, чиї книги виводили мене з буденного життя в таємничі світи? Змушували плакати? Страждати? Радіти?
Доріжки кладовища Грейсленд привели мене до склепів і мавзолеїв чиказьких знаменитостей – Луїса Салівана, Джорджа Пульмана, сім’ї МакКормік в компанії не менш відомих чиказьких мерів, художників, письменників та акторів. Я навіть натрапила тут на могилу брата Чарльза Діккенса, який як відомо, помер у злиднях.
Окрім загальновідомих історичних місць, наше Місто Вітрів зберігає багато реліквій та “шматочків” історії, які невідомі багатьом жителям та туристам. Ці частинки культури різних народів та різних етнічних груп притягують нас, як магнітом, розповідаючи свої захоплюючі історії.
Про деякі з них я розповім вам сьогодні.
Реліквії коледжу св. Ігнатія / Relics of St. Ignatius College Prep
1076 W. Roosevelt Rd
Побудовані в 1870 році єзуїтами католицька Церква Сятого Сімейства (Holy Family Church) і будівля коледжу святого Ігнатія (St. Ignatius College Prep), дивом уникли Великої Чиказької Пожежі 1871 року. Вогонь був близько, але раптово вітер змінився і церква була врятована. В ознаменування цього дива тут запалили свічки і по сьогоднішній день в її східному крилі горять сім електричних свічок в пам’ять про цю подію.
Але не старовинна церква з її дерев’яними статуями 19-го століття, найстарішими в Чикаго вітражами та органом світового класу (1870-й рік) приваблюють нас сьогодні, а зовсім інше. На початку 1990-х років, президент коледжу св. Ігнатія отець Дональд Роу (Father Donald Rowe) почав збирати тут твори класичної архітектури, призначені для знесення або знищення. Він вважав, що ці історичні артефакти будуть прикрашати коледж.
Протягом двох з половиною десятиліть правління коледжу придбало чудові реліквії з таких місць, як Чиказька Фондова біржа, побудована в 1893 році (Chicago Stock Exchange), Чиказький Стадіон – 1930-й (Chicago Stadium), Чиказька Товарна Біржа – 1874-й (Chicago Mercantile Exchange), Віадукт на Огден-евеню – 1932-й (The Ogden Avenue Viaduct) та будівля газети “Чикаго Геральд” (Record-Herald Building).
Пам’ятник Бальбо / Balbo Monument
Lakefront Trail, Chicago, IL 60605
Пам’ятник у вигляді колони, вирізаної з гірської породи з видимими фрагментами зеленого каменю та білим мармуровим капітелем з гострими деталями, розташований на березі Lake Front Trail, на схід від стадіону Solider Field, між Waldron Drive і McFetridge Drive.
Balbo Monument являється найстарішим доступним для широкого загалу пам’ятником Чикаго, і, можливо, єдиним подарованим місту одним з ворогів Америки. Це оригінальна частина великого меморіалу, побудованого за часів правління Адріана (117 рік н.е.), який був подарований Місту Вітрів у 1933 році Беніто Муссоліні в честь трансатлантичного перельоту італійських льотчиків під проводом генерала Бальбо. Саме у цьому році ескадрилья з 24 літаків під командуванням Італо Бальбо прилетіла в Чикаго з Італії, за що він отримав звання маршала авіації.
Нагадаємо, що “права рука Муссоліні” часто бував в США. Після одного з польотів і зустрічі з президентом Рузвельтом він виголосив промову перед американцями – вихідцями з Апеннін, промовивши знамениті слова: «Чи пишаєтеся тим, що ви італійці. З приходом Муссоліні закінчилася ера приниження! »
Популярність Бальбо була настільки великою, що одне з племен індіанців штату Іллінойс присвоїло йому титул почесного вождя і прізвисько “Літаючий Орел”.
У Чикаго пам’ятник та втомлених після 46,5 годин польоту італійського генерала і 96 пілотів в чорних сорочках вітали вигуками “Хай живе Італія!”. У той час, як журнал “Time” вів урочистий репортаж, журнал “Nation” нагадав американцям про злочинну роль Бальбо, який спричинив зміцнення влади Муссоліні: “В той час, як мільйони вітають, дехто пам’ятає” (хоча, насправді, Бальбо ненавидів німців, особливо фашистів, і був проти війни та за нейтралілтет Італії).
Незважаючи на це, ентузіазм чиказьців був такий великий, що на честь цієї події 7-а вулиця міста була перейменована в “Balbo Drive”.
Біля підніжжя 18-футової колони є посвята:
“Ця двадцятивікова колона була зведена у військовому форті Римської імперії місті Остія, щоб стежити за долями і перемогами римських трирем (бойові галерні (гребні) судна). Фашистська Італія, за фінансової підтримки Беніто Муссоліні, дарує Чикаго цей меморіал на честь атлантичного перельоту ескадрильї на чолі з Бальбо , який з римскою сміливістю здійснив переліт через океан в ознаменування11-ї річниці фашистської ери “(This column, twenty centuries old, was erected on the beach of Ostia, the port of Imperial Rome, to watch over the fortunes and victories of the Roman triremes . Fascist Italy, with the sponsorship of Benito Mussolini, presents to Chicago a symbol and memorial in honor of the Atlantic Squadron led by Balbo, which with Roman daring, flew across the ocean in the 11th year of the Fascist era).
Кладовище Oak Woods / Oak Woods Cemetery
1035 E. 67th Street
Кладовище Oak Woods стало останнім притулком для олімпійця Джессі Оуенса (Jesse Owens), п’яти чиказьких мерів та легендарного бейсболіста Кепа Енсона (Cap Anson). Останній також відомий своєю невтомною боротьбою за збереження расової чистоти “Національного спорту номер один”.
Історія свідчить, що в один липневий день 1884-го року Едріен “Кеп” Енсон, легендарний гравець та директор “Чиказьких Білих Шкарпеток”, вивів свою команду в поле на показову гру проти “Толедських Брудних Кур”. Коли Енсон обвів орлиним поглядом поле, його погляд упав на Флітвуда Уолкера, кетчера “Брудних Кур”, який був чорношкірим. Обличчя Енсон раптом дістало зовсім інший колір – червоний, і він заволав, не шкодуючи лайливих слів: “Приберіть цього ніггера з поля!”. І додав: “… інакше я відведу з поля свою команду!”.
Так, на довгі шість десятиліть, була укладена джентльменська домовленість, яка полягала, по-перше, в пропозиції ніколи надалі не підписувати контрактів з чорношкірими, а по-друге, у вимозі, щоб команди нижчої ліги, котрі мали подібних гравців, негайно звільнили їх. Ця так звана “угода” заплямувала саму назву бейсболу.
Також, на кладовищі Oak Woods розташований монумент на найбільшій в західній півкулі братській могилі.
Федеральний концентраційний табір “Дуглас” був розташований поблизу Чикаго (в наш час район Bronzeville), на узбережжі озера Мічиган. Він був відомий як північний табір з дуже високою смертністю серед усіх північних в’язниць і таборів Громадянської війни. У ньому утримувалися як полонені конфедерати з числа військових, так і цивільні особи з захоплених територій.
Перші в’язні прибули у цей концтабір в лютому 1862 року. Умови були жахливі, кожен з п’яти ув’язнених у цих стінах помер. У таборі “Дуглас” застосовувалися надзвичайно жорстокі покарання за будь-які порушення з боку полонених. Продовольчі пайки були дуже малі і часто утримувалися за різні проступки і порушення, в результаті чого практично усі ув’язнені тут солдати Конфедерації голодували.
У дерев’яних казармах містилася тільки невелика частина в’язнів (кілька сотень), інші жили в наметах в будь-який час року. Дерев’яні підлоги в казармах були зняті, щоб не було можливості під їх прикриттям рити тунелі для втечі. У якості туалетів використовувалися великі відкриті ями, увесь вміст яких просочувався у джерела питної води.
Медикаменти в табір не поставлялися. Лютували такі хвороби, як холера, віспа, дизентерія. Навіть якщо хтось із лікарів, які інспектували табір, намагалися писати доповідні про погані умови, вище начальство ці скарги просто ігнорувало.
Цивільні лікарі, які оглянули табір “Дуглас” 5 квітня 1863 року, назвали його “табором знищення”.
Загиблі від голоду і хвороб солдати були тимчасово поховані в “Дугласі”, але було вирішено перепоховати останки на кладовищі Oak Woods. На пам’ятнику викарбувані імена понад чотирьох тисяч людей, хоча тут було поховано більше 6 тисяч солдатів. Цей пам’ятник був зведений в 1895 році, через 30 років після війни, силами жителів півдня та їх друзів з Чикаго.
Частина 1. Далі буде.
