Член садистського угруповання Ripper Crew, який вважається відповідальним за культовидні ритуали, в результаті яких стались сексуальні вбивства близько 20 жінок на початку 1980-х років, може вийти з в’язниці вже на наступний місяць.
Але, прагнучи перешкодити його звільненню, прокурори переглядають, чи відповідає Томас Кокоралеіс (Thomas Kokoraleis) юридичному стандарту, згідно з яким його можна утримувати у в’язниці, оскільки він вважається занадто небезпечним, щоб бути звільненим.
57-річний Кокоралеіс має бути звільнений 29 вересня після того, як він відсидів половину 70-річного терміну покарання за викрадення, зґвалтування та вбивство Лоррейн Анн Боровскі (Lorraine “Lorry” Ann Borowski) з Елмхерста (Elmhurst). Він має право на дострокове звільнення за належну поведінку згідно з старими вказівками щодо вироку штату Іллінойс.
Його старший брат, 35-річний Ендрю Кокоралеіс (Andrew Kokoraleis), був останнім засудженим до страти в Іллінойсі. Він помер від смертельної ін’єкції 17 березня 1999 року, за 12 років до того, як смертна кара в штаті була скасована.
Брати Кокоралеіси з Вілла Парку (Villa Park) та ще двоє чоловіків були частиною сатанинського угруповання, яке їздило по вулицях Чикаго, західних і північно-західних околицях у червоному фургоні, шукаючи одиноких жінок для викрадення, побиття, зґвалтування, тортур і вбивства. Вони відрізали груди своїх жертв, коли жінки ще були живі. Це було частиною канібалістичних та сексуальних обрядів.
«Цей хлопець ніколи не повинен виходити з в’язниці», – сказав Джон Сміт-молодший (John C. Smith Jr.), відставний начальник в’язниці DuPage County Jail, який десятиліття тому посадив Томаса Кокоралеіса в його першу тюремну камеру. – «Я був приголомшений, коли дізнався, що він збирається вийти. Я вважаю, що всі вони повинні були піти під смертну кару».
Ще один член Ripper Crew, 56-річний Едвард Спрайтцер (Edward Spreitzer), не має права на звільнення. Суд присяжних округу Дюпаж засудив його до смертної кари в 1986 році, а потім губернатор Джордж Райан (George Ryan) в одному з своїх останніх актів на посаді в 2003 році відмінив смертну кару, перейшовши на пожиттєве ув’язнення для всіх засуджених до смерті в штаті.
Ватажок угруповання, Робін Гехт (Robin Gecht), електричний підрядник і майстер, який найняв інших чоловіків, є єдиним членом, який не був засуджений за вбивство. Він, на відміну від інших, не зізнавався в скоєному. Замість цього Гехт був засуджений в окрузі Кук (Cook County) до 120 років ув’язнення за зґвалтування та каліцтво дівчини-підлітка, яка працювала повією. Вона вижила і надала поліції важливу інформацію, яка допомогла закінчити жорстоку діяльність угруповання.
63-річний Гект може вийти з в’язниці приблизно в 2042 році.
21-річна Боровські була викрадена 15 травня 1982 року біля офісу нерухомості в Елгхерсті, де вона працювала, недалеко від її квартири. Її черевики, ключі, гаманець та інші речі були знайдені біля офісу у суботу вранці після того, як вона намагалася відбитись від своїх викрадачів.
Її розкладені залишки були знайдені через п’ять місяців на кладовищі Clarendon Hills.
Її молодший брат, 49-річний Марк Боровські (Mark Borowski), розповів, що його сім’я нещодавно дізналася про заплановану амністію Томаса Кокоралеіса. Вони вражені і обурені.
Боровські, якому було 14 років, коли його сестра загинула, сказав, що він згадує багато деталей з того часу – п’ять місяців пошукових операцій, жахлива знахідка її скелетних залишків і, нарешті, пісню «Аве Марія» та Лавку католицьких похоронів, тому що її останки були надто розкладені для прощального обряду.
Він сказав, що його батьки, Раймонд і Лорейн Боровські (Raymond and Lorraine Borowski), зрозуміли, що це їх дочка через її прикраси. Пізніше батьки спостерігали за останнім подихом Ендрю Кокоралеіса на страті. Раймонд Боровські помер кілька років тому.
Під час судового засідання над Томасом Кокоралеісом присяжні заслухали звукозапис того, як він розказував про свою роль у вбивстві Боровські та Лінди Саттон (Linda Sutton) рік тому.
Пізніше, Кокоралеіс стверджував, що все це він сказав, бо його змусила поліція. Він визнав себе присутнім під час деяких садистських атак, проте він заперечував, що згвалтував або вбив когось.
Під час арешту, Кокоралеіс був 22-річним живописцем, який використовував кокаїн і марихуану, але не мав судимості. Його адвокат описував свого клієнта як людину з рівнем IQ в 75, яка була разом з братом та іншими, але ніколи не брала участі.
Томас Кокоралеіс був засуджений за вбивство Боровські та засуджений до ув’язнення. Його термін пізніше було переглянуто після апеляції на підставі правової помилки під час судового розгляду. У липні 1987 року Кокоралеіс визнав себе винним у вбивстві Боровські в обмін на 70-річний вирок. Прокурори погодились зняти звинувачення, пов’язані з справою Саттон.
Угода уможливила його звільнення в наступному місяці.
Головний адвокат Іллінойсу, Ліза Мадіган (Lisa Madigan), та адвокат округу DuPage Роберт Берлін (Robert Berlin), об’єднались, щоб дізнатись, чи кваліфікується Кокоралеіс як сексуально насильницька особа за законом про цивільну відповідальність 1998 року.
Щоб таке рішення було прийнято, особа повинна бути засуджена за сексуально насильницьке правопорушення та страждати психічним розладом. Прокурори повинні довести, що правопорушник, скоріше за все, буде здійснювати акти сексуального насильства, якщо буде звільнений.
Спочатку суддя округу DuPage повинен погодитися, як правило, після відкритого судового слухання, і правопорушник повторно судитиметься на регулярній основі. Якщо це станеться, Кокоралеіс буде утримуватись в закритому приміщенні під опікою Департаменту соціальних служб штату Іллінойс (Illinois Department of Human Services) для лікування після сексуальних злочинів.
Томас Кокоралеіс не був засуджений за сексуальне правопорушення, таке як зґвалтування, але закон визнає його винним в такому типі злочину, якщо органи влади визнають, що вбивство було сексуально мотивованим. Проте історія його психічного здоров’я менш зрозуміла і потребує додаткової оцінки.
Якщо його амністія в наступному місяці таки відбудеться, Кокоралеіс ще три роки в обов’язковому порядку буде контролюватись на строгих умовах, включаючи електронний моніторинг, консультування та подальші обмеження, включаючи інтернет-заборону.
Він також, ймовірно, буде зобов’язаний зареєструватися як сексуальний злочинець.
Кокоралеіс був заарештований в листопаді 1982 року. В соціальній ієрархії виправних установ над сексуальними садистами знущаються так само, як над жулики та розбещувачами дітей.
Незрозуміло, наскільки добре Кокоралеіс жив у в’язниці впродовж десятиліть, але за даними одного судового протоколу він спробував вчинити самогубство у середині 1980-х років у в’язниці і перебував під психіатричним лікуванням від депресії.
Зараз він перебуває у в’язниці середньої безпеки в західно-центральному окрузі Фултон (Fulton). Гехт знаходиться в Menard Correctional Center, а Спрейцер – у Stateville Correctional Center поблизу Джоліте (Joliet).
Невідомо, який був зиск від вбивств для інших членів угруповання, проте відомо, що їх лідер, Робін Гехт, працював в PDM Contractors, який одночасно належав іншому серійному вбивці та насильнику Джону Уейну Гейсі (John Wayne Gacy). Гехта також звинувачували у приниженні власної сестри. 23 травня 1981 року угруповання викрало свою першу відому жертву, повію Лінду Саттон. Її тіло було знайдено через десять днів після того, як поліція відповіла на виклик про поганий запах у мотелі за межами Чикаго. Спочатку поліція припустила, що запах спричиняє мертвий олень, а потім знайшла тіло Саттон в полі позаду мотелю. Вона була одягнена в наручники, мала ножові поранення, була знекровлена, а її ліва грудина була ампутована. Через стан тіла, поліціям вдалося ідентифікувати її лише через цифрові та стоматологічні записи. Незважаючи на спроби визначити її вбивцю, справа не рухалась з місця.
Через рік, 15 травня 1982 року, вони викрали ще одну жінку, Лоррі Боровські. Під час розслідування справи, командир-детектив і гіпнотизер Джон Мілнер (John Millner) вирішив загіпнотизувати кілька людей, які перебували в цьому районі під час зникнення Лоррі. Один з них згадав, як бачив червоний фургон на автостоянці, але це нічого не дало. Без жодних важливих доказів, справа Lorry не мала розв’язку. П’ятьма місяцями пізніше її тіло було знайдено на кладовищі в Вілла Парк. Протягом чотирьох місяців банда викрала та вбила ще декілька жінок у районі Чикаго. Днями після вбивства Лоррі, Шуй Мак (Shui Mak) була викрадена з Hanover Park, а її тіло не було знайдено протягом чотирьох місяців.
- 30-річна Шуй Мак, з Lombard, зникла у травні 1982 року в Hanover Park. Після суперечки з братом, коли вони вирушили додому з сімейного ресторану в Streamwood, Мак вийшла з машини, і її більше ніколи не бачили живою. Пізніше Спрейцер був засуджений.
Через два тижні вони викрали проститутку, Ейнджел Йорк (Angel York) і понівечили її тіло, поки вона була ще жива, після чого викинули її з фургону. Йорк вижила і дала опис нападників, однак серед показань не було деталей про лідера, і справа не була розкрита. Місяцями пізніше вони викрали, задушили та побили підлітка-повію на ім’я Сандра Делавер (Sandra Delaware) перед тим, як скинути її тіло в річку Чикаго. Через місяць вони вбили жінку на ім’я Роуз Девіс (Rose Davis) і залишили її тіло на алеї; На її тілі були травми майже ідентичні тим, що були нанесені Делавер. Через місяць після вбивства Девіс вони викрали свою останню відому жертву, повію Беверлі Вашингтон (Beverly Washington), і понівечили її тіло. Вона, ледве жива, була знайдена 6 грудня водієм потяга. Вона змогла дати опис чоловіків, які напали на неї та їх фургон. Гехт був зрештою заарештований і майже звільнений через відсутність доказів, але подальше розслідування виявило, що Гехт орендував кімнату в мотелі з трьома друзями, кожен з яких жив в суміжній кімнаті. Керівник готелю сказав поліції, що вони залучені до якогось культа. Незабаром після цього поліція визначила інших людей: Едварда Спрейцера та братів Кокоралеіс; Вони швидко зізналися в убивствах. Після серії судових розслідувань Гехт, Спрейцер та Томас Кокоралеіс були засуджені до в’язниці. Брат Томаса, Ендрю Кокоралеіс був страчений смертельною ін’єкцією; Він був останнім засудженим до страти в Іллінойсі.
Поліція ніколи не рахувала точне число загиблих людей, що, за оцінками, складає до 20 жінок та одного чоловіка. Тіла деяких не були знайдені, незважаючи на великі розкопки та пошуки в лісових заповідниках та інших місцях, про які повідомляли відповідачі.
Окрім Боровські та Саттон, були і інші загиблі жертви, включаючи:
- 18-річну Сандру Делавер, яка була зарізана та задушена в Чикаго в серпні 1982 року. Спрейцер був засуджений.
- 30-річна Роуз Бек Девіс, виконавчий директор маркетингу, була викрадена, зґвалтована, побита сокирою в вересні 1982 року в районі Золотого узбережжя Чикаго. Спрейцер та Ендрю Кокоралесі були засуджені.
- 28-річний Рафаель Торадо, який був застрелений, коли стояв в телефонній будці в Чикаго в жовтні 1982 року. Спрейцер був засуджений.
