Підсумовуючи рік, що минає
Цього року проєкту Батьківська Хата. Homestead виповнилося 4 роки! Це етнографічний проєкт, який об’єднує автентичне вбрання кінця XIX – середини XX століття з архітектурою, побутом, ремеслами, прикрасами та ткацтвом відповідних регіонів України. Проєкт продовжує зростати – залучає до себе все більше шанувальників автентичного мистецтва, займає вагоме місце у культурному житті української діаспори. Цього року проєкт побачили у США, Канаді, Європі та Україні, зокрема на просвітницьких заходах про українську культуру, де ще й відбувався збір коштів для допомоги Україні. Особливо важливою була присутність “Батьківської хати” у США під час виборів, адже популяризація та підтримка України тут є надзвичайно важливою.
В Україні
Проєкт бачили у Києві, у Бережанському замку. Завдяки ініціативі Олени Сухоцької та підтримці Світлани Задоровської відбувся великий тур Полтавщиною, яка стала прекрасним майданчиком для демонстрації традиційного вбрання.
В Європі
Батьківська хата знову повернулася до Франції, де завдяки зусиллям Ірини Дикої долучилися до великого заходу у місті Лімож. Фестиваль налічував понад 20 учасників, сюди прийшло багато відвідувачів. Центральною експозицією виставки було фото з Черкаського регіону, звідки родом ініціаторка проєкту.
Особливо цікавою стала співпраця в Потсдамі з Push-Ua, де було розроблено серію постерів із фотографіями проєкту, елементами вишивки та короткими описами особливостей кожного регіону. Цей формат виявився дуже вдалим і тепер у намірах – підготувати серію постерів до Дня Вишиванки, розповсюдити цю інформацію усіма штатами США, щоб кожен легко зміг використати її як головну або додаткову складову івенту. Є життєдайна ідея – співпрацювати із найстарішою жіночою неприбутковою організацією Союз Українок Америки.
У США, Texas A&M University
Однією з найважливіших подій року стала презентація проєкту у Texas A&M University, найбільшому університеті Техасу, що належить до топ-лідерів університетів США, і має найбільшу студентську аудиторію в Америці. Це був наймасштабніший показ костюмів та друкованих матеріалів у великому форматі за всю історію проєкту. Музичний супровід – від талановитого сучасного композитора, піаніста, фаготиста, аранжувальника і диригента Олександра Сєдіна. Вдячність – пані Олені Коломієць, Ukrainian Club TAMU та Good Bull Foundation за здобутий грант та організацію цієї події.
Новий етнокалендар на 2025 рік
З кожним днем проєкт маштабується все більше і більше. І охочих взяти участь у ньому теж більшає. Цього року відзнято новий етно календар Timeless Ukraine: Homestead wherever you are. Усіх охочих не можливо відзняти у “Батьківській Хаті” на території США чи України. Тому етнокалендар – чудовий вихід із цієї ситуації. І над втіленням цієї ідеї віддано та професійно працювала команда цьогорічного календаря: ініціаторка Надія Журба Bright Kids Online School, лідерка громади міста Остіна, Катерина Воінова, UNWLA branch 147, Liberty Ukraine Foundation, допоміг надрукувати етнокалендарі Державний Комітет Телебачення і Радіомовлення, а надіслати – натхненні волонтери з Києва і Львова.
У календарі є колекція Наталки Стурджіл, яка володіє найбільшою приватною колекцією українського автентичного одягу в США, зокрема у цій колекції є близько 500 сорочок. Дев’ять фото-місяців відзняла Олена Браво, а решту знімків зробила Валентина Шнайдер, яка також подбала про технічне обладнання для фотосесій.
“Створили Календар на 2025 рік, щоб показати красу українського старовинного одягу і поділитись багатою і яскравою історією України серед наших друзів і знайомих. Чому це важливо?” – коментує Катерина Воінова. – “Століттями росія винищувала українців як націю, тому в нас майже не збереглося родинних прикрас, старовинного одягу, фотографій і картин. Російська імперія, а потім і совєти, планомірно знищували все, що вирізняло вільного українця з почуттям прекрасного від прілого п’яного сірого орка з боліт. Московитська пропаганда показувала все українське смішним, недолугим та “сільським”. Чому цей проєкт “Батьківська Хата” такий цінний для кожного, хто любить Україну? Ми можемо показати, що російська пропаганда бреше, і Україна була квітуча, стильна, модна, яскрава. Ми можемо уявити собі відвагу і сміливість людей, котрі змогли пронести ці безцінні скарби українськості через Голодомор, розкуркулення, колективізацію. Рідкісні артефакти нашого генетичного коду, що їх з повагою і любов’ю збирає Наталка Стурджил і популяризує Оленка Браво, які створюють проєкт “Батьківська Хата”, заслуговують, щоб проєкт поширювали і розуміли, яка це честь стати частиною цього проєкту.”
У проєкті “Батьківська Хата” костюми, які одягнені на моделях, мають не лише фотоісторію, а й унікальну власну історію. Наприклад, цього року було використано весільний костюм із Літинського району Вінницької області. Цей комплект, виготовлений молодою для весілля в 1940-х роках, символізує пару наречених. Костюм спочатку використовували у зйомках “Батьківської Хати” в Україні, а тепер він оживає на сторінках календаря у Сполучених Штатах. Спочатку його представляли молодята, а цього разу – родина з дітьми.
“Цього року я мала честь взяти участь як модель разом зі своєю донькою Анжеліною (вона народилася тут, у США)”. – каже Наталка Стурджіл – “Ми представляли мій рідний Києво-Святошинський район, де я народилася і виросла. На нас були вручну стьобані корсетки, спіднички, підперезані каламайковими поясами, черевички, та розкішний вінок, зроблений з воску. Особливою деталлю цього костюма стала сорочка, яку для фотосесії мені позичила Оленка Браво. Ця сорочка теж має свою історію.”
“Вона належала сусідці з села Кодаки, Васильківського району, Київської області Вицан Марії Степанівні, 1910 року народження. – пояснює Оленка Браво. – Тобто ця сорочка датована приблизно 1926-1927 роками. Цікаво, що вона весь час, допоки я зростала щоліта у селі і гралася з правнучками Марії Степанівні, лежала у скрині. І, коли я отримала цю сорочку декілька років тому, це була доля. Цікаво, що вона дуже великого розміру, бо зазвичай з цього регіону до наших днів збереглися маленькі сорочки, і саме тому Наталка позичила її для календаря. Дуже тішуся мати такий скарб”.
У календарі також була представлена Полтавщина, Гадяцький район. Особливістю цього костюма є те, що на дівчинці була справжня старовинна дитяча сорочка з дитячою керсеткою. Обидві керсетки – мами і доньки – прикрашені характерним візерунком з оксамитової аплікації. Дитяча сорочка цікава своєю вишивкою “тамбурним швом”, який також називають “вишивкою гачком”. Сорочка матері, дуже стара і вишита в різних старовинних техніках, зокрема виколюванням, або як його ще називають – вирізуванням. Вишито натуральною ниткою, пофарбованою у природний барвник, який зроблений з кори дуба. Костюм доповнює ручноткана крилата плахта. Особливим є вінок, який походить саме з цього краю.
“На сторінках календаря також є костюм із Охтирки Сумської області, який я шукала понад 8 років і, нарешті, з великою радістю змогла його знайти та представити”, – вражає Наталка подробицями. – “Вишивка на цій сорочці унікальна та виконана в рідкісній техніці. Подібну сорочку я знайшла на сторінках книги 1977 року. Ще одна світлина представляє рідкісні сорочки з Житомирщини. Одну з них мені довірила онучка власниці, яка розповіла, що сорочку пошила близько 1882 року її прабабуся Марія Кузьмівна Руденко. Ці сорочки ми з радістю представили в проєкті “Батьківська Хата. Ukrainian Homestead” разом з Оленкою Браво у місті Сан-Антоніо, Техас, на тлі старовинних будівель міста. Є навіть відеокліп”.
Натхненниці проєкту Оленка Браво, Наталія Стурджіл та Катерина Воінова продовжують працювати над третьою частиною проєкту, знімати українців на тлі відомих місць США. Вже чекають своїх виходів у світ 10 сюжетів. Цього року зняли новий сюжет у Гюстоні з відомим українським артистом Козаком Сіромахою, над фото та відео працювала відома місцева мисткиня Анастасія Палієнко. Новий сезон “Батьківська Хата. Homestead” покаже своїм шанувальникам уже наступного року.
