Спогади про загиблого Героя України Василя Богача
42-річний підполковник СБУ Василь Богач із позивним “Домаха” загинув під час оборони Маріуполя на Донеччині. 4 квітня він отримав важке поранення. Відтоді перебував у шпиталі на “Азовсталі”. Загинув 8 травня 2022 року, коли окупанти завдали авіаудару по заводу. Поховати Героя України родина змогла лише через дев’ять місяців у січні 2023-го.
Народився Василь Богач у місті Волноваха Донецької області. Закінчив Донецький національний університет. Під час російсько-української війни служив у Службі безпеки України. Із 2014 року боронив рідну Донеччину від окупантів. Жив із родиною у Маріуполі. У 2015-му він зазнав політичних репресій та три тижні провів у Бахмутському СІЗО за сфабрикованою справою. Коли вийшов, повернувся до службових обов’язків. Згодом написав три книги під псевдонімом Іван Богдан: “Маріуполь 2014”, “Патріотв’язні”, “По той бік окопів”.
Про легендарного воїна розповів на своїй сторінці у соцмережі колишній радник заступника міністра оборони України Василь Будик.
– Його історію має знати Україна! Познайомили нас з Василем улітку 14-го після того, як я в складі батальйону “Азов” штурмував Маріуполь. Відразу якось зійшлися і в спілкуванні, і у службі. Тоді, Маріупольську управу СБУ роззброїли як “ненадійних”. Тому ми групою допомагали Василеві з його хлопцями зачищати Марік від всякої проросійської наволочі. Василь тоді ще був у званні майора. Він з перших днів стояв на захисті цілісності і незалежності України. І сам відкрито казав, що поруч з ним до 80% зрадників, серед співробітників СБУ в Донецькій області.
Коли мою групу арештували, Вася був один з небагатьох співробітників СБУ, хто не відмовився і не відвернувся від нас. Він пішов до керівника Донецького Управління СБУ, генерала К., і підписав позитивну характеристику в карну справу про те, що дійсно мої дії і дії моєї групи завжди були скеровані на захист цілісності і незалежності України. Цей лист зіграв дуже велику роль у нашій сфабрикованій карній справі.
– Далі я вже приїжджав до нього додому. Його родина стала мені друзями. Дружина Олена і два сини: Іван і Богдан. На кухні в них була чарівна стіна. Друзі, хто приїжджав до них у гості, брали пензлик і фарбу, і на згадку на ній малювали щось.
У 2015 році військова прокуратура і ВСП намагалися сфабрикувати карну справу проти майора Богача. На 3 тижні його саджали в Бахмутське СІЗО, де він познайомився ще з арештованими добровольцями. Після виходу звідти, після розмов з хлопцями Василь під псевдо Іван Богдан написав книгу “Патріотов’язні”. Звісно, карна справа розсипалася на порох, і Василь повернувся до повноцінного виконання службових обов’язків. Отримав звання підполковника.
За словами Будика, після повномасштабного вторгнення підполковник Богач і ще двоє співробітників вирішили залишитися в місті, продовжити виконувати свої службові обов’язки.
Коли Маріуполь опинився в оточенні, Василь і його колеги прийшли до хлопців з “Азову” і стали пліч-о-пліч з ними на оборону “Азовсталі”. 4 квітня він отримав важке поранення і місяць був лежачим. 08.05.22 в результаті авіабомбардування ФАБами, було знищено шпиталь “Азовсталі”. Підполковник Василь Володимирович Богач загинув там. У нього залишилося двоє неповнолітніх синів, дружина і мати.
– Служба його зобов’язувала бути на першій ланці, – розповідає мама Героя, Ліана Богач. – Його завдання було бути там, де йдуть бої.
Боєць написав чотири книги. Перша – про події в Маріуполі у 2014-му, коли російські окупанти намагались захопити місто. Згодом Василь Богач видав “Патріотв’язні”, далі – “По той бік окопів”.
– Все написано, що робили росіяни і наші сепаратисти, які були прихильні до росії. Як жилось у тюрмах усім полоненим: як над ними там знущалися, що з ними робили. Там все було правдиво описано, – каже матір.
– Десь у середині квітня Василь отримав важке поранення. Його госпіталізували в госпіталь на заводі Азовсталь. Тоді вони були оточені. А 8 травня від російської авіабомби він загинув. Відтоді від нього не було ніяких повідомлень. Я не знала – живий він чи мертвий. Де він? У полоні? Пошуки тривали до січня. Протягом 8 місяців я писала у всі інстанції. Розшукувала, де він може бути. Були різні чутки, що він у полоні, що він “Лефортово”, що його перевезли на територію “ДНР”, – згадує Ліана Богач.
У липні, розказує жінка, тіло її сина вдалось перевезти в Україну з території, що підконтрольна угрупованню “ДНР”. А на початку січня родина отримала підтвердження аналізу ДНК. 16 січня 2023 року Василя Богача поховали у Києві на Лук’янівському військовому кладовищі.
У квітні 2022 року захисника Василя Богача нагородили орденом “За мужність ІІІ ступеня”. У червні 2023 року Президент України підписав указ: підполковнику СБУ надати звання Герой України посмертно.
– Для мого сина ці нагороди не мають значення, а для дітей будуть прикладом – який був у них батько. – каже мама Героя України. – Він і пішов на війну і казав: мама, я пішов, щоб ви жили, вас захищати і всю вашу країну від окупантів. Адже наша земля повинна бути наша – українська.
“Мій дідусь – ветеран Другої світової… Він би пишався, що один з його онуків став на захист України та нашого народу, будучи вірним присязі, а племінник (майор запасу) відразу записався до сил ТрО (Запоріжжя). А може й добре, що усього цього він не знав, не бачив. З Днем Пам’яті та примирення! Я пам’ятаю, діду! Перемога, яку ти здобув у 1945-му, і цього разу буде за нами”, – написав Василь у своєму останньому дописі в день загибелі.
