ДОБРО ЗАВЖДИ ПЕРЕМАГАЄ ЗЛО

Цьогоріч великодні свята прийшли зовсім несподівано.

Вони застали мене зовсім не готовою. Духовно.

Моя баба Юстина була твердо переконана – добро ЗАВЖДИ перемагає зло. Вона вірила, що сила любові долає ненависть, зло, заздрість, жадібність, байдужість і темряву. Великдень, пояснювала нам баба, про те, що на третій день після поховання Христа сталося диво – Ісус Воскрес, довівши всім людям, що душа є безсмертною.

Я зрозуміла слова баби Юстини, коли збагнула: історія Воскресіння Христового – це про те, щоб прислухатися до своєї безсмертної душі. Про радість, яка долає розпач і сум. Про здатність світла перемагати темряву. Про ДОБРО, ЛЮБОВ І МИЛОСЕРДЯ, які, я впевнена, і врятують наш світ.

І про Бога у душі кожного.

Очищена таїнством сповіді, світлими думками про Воскресіння Христове, моя душа мала б радіти і співати. Але вона мовчить і час від часу поривається заплакати.

В Одесі російська ракета вбила тримісячне немовля, дівчинку Кіру. А разом з нею її маму Валерію і бабусю Людмилу. Думаю про цю невинну душу, яка ще не встигла натішитись життю, іграшкам і своєю родиною. Якою могла бути її місія у цьому світі?

Світлина з нету: на шпитальному ліжку – маленький хлопчик. Без ніг. Відірвало ракетним вибухом.  Вже ніколи не зможе бути ні бігуном, ні танцюристом…

На іншій світлині 10-річний Володя з Бучі, біля свіжої могили своєї мами. Він ще навіть не усвідомлює усю глибину свого горя. Тільки факт – мами вже немає. Сьогодні він бачить тільки оцей горбик свіжонасипаної землі і вінок зі штучних квітів. Для нього це точка нового відліку, довкола якої обертатиметься тепер його космос.

Я намагаю не думати про усіх убитих й закатованих. Зґвалтованих і поранених.  Усіх, хто вже немає сил здригатися від потужних вибухів і бігти у сховище. Хто не може нормально спати і нормально мислити. Усіх, хто живе зараз у різних країнах у прихистках для біженців чи, навіть, й у чужих сім’ях – так наче присів на крайчик чужої канапи, ненадовго, щоб не заважати й не дуже турбувати. Дайте кавалок хліба чи горнятко кави – і ми підемо далі, щоб не завдавати вам клопотів. Бо ви й так дуже добрі до нас.

Я намагаюсь не думати про тисячі вивезених орками українських дітей–- бо серце скапує кров’ю, коли уявляю їхню долю і подальше життя (чи не життя?).

Не кажіть нам, що ми далеко і нас не болить Україна, не болить війна. Що ми не чуємо вибухів і нам не треба ховатись на станціях метро і бомбосховищах. Що у нас є вдосталь води і їжі.

Ви не можете знати, що ми відчуваємо.

У кожного з нас в Україні діти чи онуки. Мамусі й татусі. Сестри, брати, племінники і кузини. Зрештою, могили наших бабів, дідів і прадідів. Цьоці Рузі і вуйка Митра. Там, де наше Різдво і Великдень у колі великої родини. Де стояла стара хата. Де ліс, що пахне білими грибами. Наше дитинство, наші болі і радощі. Перше кохання і перші втрати.

Ми за кордоном, але нас теж болить. Бо цю пуповину ніхто не взмозі перерізати. Ми виходимо на потужні мітинги з вимогами й проханнями до правителів різних країн про допомогу Україні. Волонтеримо й збираємо кошти. Пишемо, поширюємо інформацію про війну в Україні й роз’яснюємо наших друзям-іноземцям. Шукаємо бронежилети, шоломи й іншу амуніцію й самі веземо до Варшави, бо там вже на неї чекають.

Ми також віримо, що Господь врятує Україну, і наша перемога – не за горами.

Ми просто фізично на це чекаємо. Ми не можемо нормально спати, нам сняться страшні сни, але ми прокидаємо, ступаємо в новий день, продовжуємо вірити і допомагати хто чим може.

Сьогодні доземно вклоняємося нашим мужнім українським захисникам, волонтерам, й усім, хто долучається до нашої перемоги.

Молимося за вас.

“Ангеле Божий, хоронителю мій святий, даний мені на охорону! Щиро благаю тебе: просвічуй мене сьогодні, хорони від усього злого, заохочуй до добрих діл і провадь на спасенну дорогу.

Святий заступнику Божий, будь милостивий до України, наших воїнів й усього українського народу. Почуй прохання мої і відведи біду. Звертаюся я з молитвою до Тебе і мрію, щоб Україна отримала допомогу Твою в цей недобрий час.

Захисти нас, прийди на допомогу, прожени напасті і ворогів підлих й жорстоких.

Я ж не перестану прославляти ім’я Господа і підтримку Твою. Амінь”.

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

 

Благослови Всевишній на добро,

На мир і довголіття Україну,

Щоб хліба й мудрості удосталь нам було,

І сил відвоювати Батьківщину.

Благослови нас Боже на любов,

У кожнім ранку, з кожною зорею,

Щоб ми не зрадили, закладених основ,

Дарованих нам рідною землею.

Щоб з кожним променем світанок проростав

У кожну душу паростком живильним,

Щоб нас Господь ніде не полишав,

Народ, благословенний бути вільним.

Ольга Дунас