На російсько-українській війні загинула бойова медикиня 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар”, мама 12-ти дітей Ольга Семидьянова. До останнього залишалась з побратимами та рятувала їх.
Війна, яку московія розпочала в Україні, продовжує нещадно руйнувати людські долі. Ще однією жертвою російських окупантів стала 48-річна Ольга Семідьянова. Вона була бойовим медиком, брала участь у бойових діях в Донецькій області ще з 2014 року й рятувала життя побратимів, ризикуючи власним.
Ольга Семідьянова отримала звання матері-героїні 12 дітей, шестеро з яких родина прийняла до себе з дитячого будинку.
Багатодітна мама Ольга Семидьянова загинула 3 березня 2022 року на рубежі Донецької та Запорізької областей.
Ольга народилася у Запоріжжі. Вийшла заміж, коли їй було 19. Після народження трьох доньок та двох синів вони з чоловіком вирішили переїхати до міста Марганець Дніпропетровської області. Там жінка народила свою шосту дитину – доньку. Тоді ж вони з чоловіком взяли на виховання шість хлопчиків з дитячого будинку. Так Ольга стала матір’ю 12 дітей та присвятила себе родині.
Однак російська-українська війна внесла корективи у плани на життя.
З початком війни на сході України їздила на передову, рятувала поранених. 2015 року чоловік Ольги пішов добровольцем у батальйон ДУК “Правий сектор”. Наступного року Ольга приєдналася до чоловіка й пішла на фронт разом з донькою Юлією Волковою у батальйон “Айдар”. “Вона була на передовій і рятувала поранених як бойовий медик у третій штурмовій роті. Тільки через два роки в батальйон приїхали фахівці, і таким чином мама отримувала необхідні медичні знання, щоб офіційно займати цю посаду”, – згадувала донька.
Ольга отримала позивний “Самара”. За два роки пройшла кваліфіковані курси і вже тоді змогла стати бойовим медиком. Вона дуже хотіла допомагати та рятувати.
“Ви знаєте, мама практично не покидала гарячих точок, бо понад усе хотіла допомагати людям, щоправда, чимало друзів її війна і забрала. 2019 року на день народження мами окупанти обстріляли їхні позиції. На щастя, всіх врятувало те, що разом із побратимами встигли сховатись в інший бліндаж. Але через пожежу у неї згоріли всі документи та речі. Пам’ятаю як мама набрала мене й попросила, аби я не злилась, що серед цих речей був і мій ноутбук. Але я заспокоїла її, адже людські життя значно дорожчі, ніж якісь речі. Щоразу, коли мама їхала та прощалась, вона повторювала: “Якщо не ми будемо там, то вони прийдуть у наші будинки”. Що і сталось”, – зауважила Анна Семидьянова.
3 березня 2022 року під час бою українські військові відступали. Командир дав наказ відправити жінок з передової. Однак Ольга відмовилася. За кілька годин до того відправила через знайомих рюкзак з речами і написала дітям, що дуже їх сильно любить і їде в гарячу точку. Більше на зв’язок не виходила.
“Мама була одягнена в бронежилет, каску. Вона до останнього рятувала бійців, хоча їх і вбили прокляті окупанти. Вони били з танків, стріляла піхота. Маму вбили зі стрілецької зброї. Вона загинула не відразу, а від втрати крові, отримавши важке поранення в живіт”, – розповіла дочка Юлія.
“Народжена любити, дарувати посмішку і захищати своїх рідних, близьких і в тих, кого вірить… Велика ноша була на моїй матері, вона прожила, я впевнена, незвичайне життя. Але справжні пригоди у неї почалися з первістка. Яка вона була і про що з батьком думала – я не знаю, я просто з кожним роком нею захоплювалася: як і зараз. З кожним роком мама ставала все красивішою та сильнішою у всіх сенсах. Вона стала настільки сильною, що після народження шести дітей примудрилася виховати ще дітей чужих як своїх. І після всього, коли країна потребувала людей, вона не змогла стояти осторонь і стала на захист України”, – зазначила донька Олександра.
У Ольги залишилися чоловік та діти. Деякі з них також служать на передовій.
У списку нагород, яких була удостоєна Ольга, є орден “Честь та слава”, оскільки жінка практично не покидала гарячих точок.
За словами дітей, вона постійно прагнула допомагати іншим, до останньої хвилини свого життя.
Донька Олександра, з теплом згадує маму:
“І ось через 8 років відданої служби в найнебезпечніші моменти моя мати Самарська- Семидьянова Ольга Олександрівна, народжена 10 липня 1973 року, стоячи перед лицем до смерті, не кидаючи своїх, дивлячись обличчям до ворога, борючись до останнього, віддала своє життя”.
Батько родини – служить у територіальній обороні. Серед дітей старший син – був на фронті на сході України, а під час повномасштабного російського вторгнення в Україну – у територіальній обороні. Інша донька захищала Україну добровольцем. Молодший син служить із 2019 року на контракті та захищає Харків. Ще одна донька служить у поліції в Запоріжжі. Ольга за життя дочекалася онуки Софійки, яка народилася восени 2021 року.
Вічна пам’ять і слава Героям!
