Колектив Роксани Пилипчак понад 40 років зачаровує світ українськими танцями
Протягом всієї історії українського народу розвивався і збагачувався новими відтінками та настроями народний танець. У ньому знайшли своє відображення емоції, думки і почуття, такі як радість, смуток, кохання, м’який гумор та інші риси, притаманні нашому народу. Козацтво привнесло в український танець тему боротьби і сили, волі й непримиренності до ворогів, волелюбності і життєрадісності.
Роксана Дика-Пилипчак за все життя поклала стільки зусиль і часу на розвиток українського танцювального мистецтва в Чикаго, що її недаремно тут вважають “Квіткою Цісик у танцях”. Адже, як легендарна Квітка присвятила життя українській пісні та її популяризації, так і Роксана (Сяня) все своє життя прославляла за кордоном Україну в танцях. Заснувавши понад 40 років тому танцювальний ансамбль “Громовиця”, вона створила в Сполучених штатах Америки якісно нову танцювальну мову – лексику сучасної української народно-сценічної хореографії, в якій важливе місце відводиться віртуозним рухам та відточеній до досконалості техніці. Танці “Громовиці” – це величезний світ найрізноманітніших образів, сюжетів, тем, настроїв, співзвучних українському характерові і духовним багатствам нації.
У суботу і неділю, 1 і 2 жовтня, жителі Іллінойсу та сусідніх штатів отримали пречудову можливість зануритись у високопрофесійне й чуттєве мистецтво українського танцю. На сцені North Shore Center for the Performing Arts у містечку Skokie з великим успіхом пройшов концерт знаменитого в Північній Америці та далеко за її межами танцювального колективу “Громовиця” з Чикаго. Тут до уваги глядачів та шанувальників українського танцювального мистецтва представлено нову концертну програму “Waves” (“Хвилі”).
Танцювальне мистецтво “Громовиці” – завжди несподіване і яскраве. Тут звичні й загально-відомі рухи набувають нового емоційного, глибокого змісту. Канонічні побудови квітнуть свіжими візерунками, традиційні – забарвлюються оригінальними відтінками, неповторним колоритом.
Нова програма “Waves” виявилась букетом неймовірних композицій, цікавих тем і пластичних мелодій, з яких керівникам-постановникам вдалося створити дивовижне й пречудове хореографічне полотно, самобутню симфонію сучасного танцю з елементами українського танцювального фольклору.
Щире захоплення викликали у глядачів яскраві хореографічні композиції “Відродження” (повернення до нашого коріння, велика повага до нашої карпатської спадщини, данина гуцульським традиціям), “Початки” (складний й революційний танець, натхненний гуцульським духом), “Майбутнє” та “Відновлення” (традиційні українські танці у сучасному стилі).
Важливим впливом на емоції глядачів стала театралізація танців, посилення їх видовищності. У композиціях “Він”, “Вона”, “Ти і я” хореографи збагатили арсенал жіночої пластики, доповнивши її технічно складними рухами, що споріднені з фольклорним матеріалом. Із надзвичайним художнім тактом і смаком використано елементи віртуозної техніки у картинах “Шляхи” та “Номери” (де підкреслено фундаментальну красу українського танцю та таланти українських танцюристів).
Зрозуміло, що невимушене виконання віртуозних рухів базується на високій технічній підготовці танцюристів, проникнення ними у саму душу українського танцю. Тому наша улюблена “Коломийка” чи “Гопак” у виконання “Громовиці” завжди викликає справжній фурор на концертному майданчику, шквал емоцій та шалені оплески глядачів. Численні захоплені
відгуки в американській пресі засвідчують, що виступи нашого танцювального колективу – це справжня маніфестація високого рівня української хореографічної культури.
***
Історія українського танцювального ансамблю “Громовиця” почалася у 1980 році з мрії, керованої любов’ю, пристрастю та гордістю за свою українську спадщину. Саме тоді Роксана (Сяня) Дика, Іван Пилипчак, який згодом став її чоловіком, Юра Цепинський та Марта Городоцька-Козицька вирішили, що їм до снаги створити власний колектив. “Українські танці настільки зачаровували своєю енергетикою і красою, що нам хотілося їх показувати і в Чикаго, і в Сполучених Штатах, і усьому світу: ось які ми, українська діаспора! Живемо з Україною в серці, пишаємося цим і хочемо, щоб слава про національне мистецтво, особливо танцювальне, гриміла світами,” – розповідає Сяня.
У 1985 році Роксана Дика-Пилипчак стала керівником “Громовиці”.
За 40 років репертуар “Громовиці” дуже урізноманітнився: давні народні традиції, обряди й фольклор почали переплітатися у танцях самобутнього колективу з напрямками сучасного балету; тут ставили сюжетні танці, кабаре, фольклорні балети (українське весілля, гуцульське весілля, історія про Роксолану, тощо), героїко-патріотичні полотна та багато іншого. “Громовиця” виступала практично на сценах усіх відомих фестивалях діаспори, включаючи Верховинський український фестиваль у Глен Спей (Нью-Йорк), Вашингтонський український фестиваль, Канадський національний український фестиваль у Дофіні (Манітоба), український фестиваль Bloor West Village в Торонто. У 2003 та 2011 роках “Громовиця” виступала в Україні, а в 2007 році – вирушила в європейське турне, під час якого танцюристи підкорювали Флоренцію, Рим, Страсбург, Мюнхен і Париж. Щороку українських танцюристів запрошують на престижну програму “Танцювальний Чикаго”, й щороку наша “Громовиця” відкриває знаменитий чиказький парад до Дня Подяки.
Донька Сяні, Дануся Пилипчак-Василишин, також розділяє з нею мистецьку стежку – займається постановкою хореографії в “Громовиці”.
– Таким чином, у нас співпрацюють дві генерації жінок – донька багато робить модерних постановок, а я маю більше досвіду в балеті і в народних танцях, – каже Сяня.
За весь час діяльності, Сяня Пилипчак виховала більше, ніж 500 танцюристів.
***
Сьогодні Україна перебуває в стадії жорстокої війни з росією. Ця війна відбувається через відкритий напад росії на Україну та довготривалу загарбницьку поведінку щодо наших територій. Через кримінальні дії російських політиків і військових гинуть десятки тисяч мирних українців та винищуються наші міста. У цей важкий для України і українців час, наші хореографічні, музичні, художні чи пісенні проєкти несуть посил, який може бути сильнішим за промови чи статті. Цю дипломатію “м’якої сили” зрілі нації розуміють і використовують як один зі своїх пріоритетів для передачі інформації про свою культуру та цінності. Високопрофесійні, емоційні й щирі хореографічні твори “Громовиці” – це та форма дипломатії, яку наша діаспора проектує у світ, щоб передати повідомлення про позитивний бренд, на який заслуговує Україна.
– Кожен з нас, діаспорян, повинен для себе подумати, в який спосіб він може найкраще представити Україну іншим людям, – підсумовує Сяня. – Наш спосіб – показати наскільки унікальна українська культура саме у танцях. Ми стараємося виконувати їх якнайкраще в тих сучасних умовах, які ми маємо, щоб пробудити емоції і надовго запам’ятатись.
Сьогодні танець – це наша зброя проти ворога.
