Перші українці в Чикаго (1893-1918)

Перші українці в Чикаго (1893-1918)У 1893 році до Чикаго прибув молодий український діяч Володимир Сіменович, який розпочав тут свою лікарську практику і протягом сорока років очолював українську громаду міста. Згідно записів В. Сіменовича, тут вже існувала православна церква, яку відвідували робітники-українці.

Перша українська громада була зорганізована при парафії св. отця Миколая у 1905 році і мала на меті “піднестися через школу, читальню, політичні клуби чи в інший спосіб”. У 1906 році отець Микола Струтинський, доктор Володимир Сіменович та його колега адвокат Стефан Янович засновують у Чикаго Братство святого Отця Миколая, яке стало першим у Чикаго відділом Українського народного союзу (УНСоюзу, який первинно виник у Шамокін, Пенсильванія, у 1894 році).

Ця організація у місті швидко росте. У 1918 році у Чикаго було вже 9 відділів УНСоюзу. У 1912-му – при УНСоюзі заснована Рада освіти – “Просвіта”, яку очолив В. Сіменович, секретарем була п. Емілія Струтинська, дружина о. М.Струтинського. Саме п. Емілія у 1917 році зорганізувала краєвий з’їзд жінок, що привело до заснування “З’єднання українських жінок в Америці”.

Парафія св. отця Миколая довгий час виконувала роль одного з основних центрів українського культурного життя у місті. Саме тут у 1918 році почав виходити квартальник “Рання зоря”.

Перші українці в Чикаго (1893-1918)
Фото з архiву української школи в Чикаго (США.)

У 1915 році Юрій Маслій, Йосиф Коцовський і Лука Різа засновують з громадою Українську народну церкву з парафією св. Трійці, яку дослідник Мирон Куропась вважає “першою чисто українською православною церквою в Америці”.

У 1917 р. д-р Володимир Сіменович і його колега лікар Стефан Гриневецький засновують перший у Чикаго український журнал “Україна”, який мав на меті об’єднати українську громаду міста.

Події в Україні у 1918 році, проголошення незалежної держави, активізувало культурне і політичне життя українців Чикаго. 30 травня 1918-го відбулося велике українське віче. У марші містом і вічі брало участь близько 10 000 українців.

Політичний портрет української громади Чикаго того часу по суті повторює у мініатюрі політичну палітру тодішньої України – тут діяли державники, гетьманці, пізніше – націоналісти та інші, які утворили партії, спортові товариства, просвітницькі, жіночі, культурні й інші громадські структури.

У 1935 році українська громада штату Іллінойс мала понад 110 різних організацій і товариств на близько 41 тисячу мешканців штату українського походження.

Перші українці в Чикаго (1893-1918)
СУМ в Америці. 56-й Злет Юнацтва

Дуже яскравою сторінкою життя українців Чикаго (та й, зрештою, українців будь-де) є їх культурна діяльність. Мирон Куропась, описуючи період життя українців у цьому краї від 1890 до 1948 років, вже у 1909-му нараховує два хори, у 1920-х роках діє драматичний гурток, у 1930-х роках – цілий ряд хорів, танцювальних ансамблів, драматичних гуртків, оркестрів, музичних груп. У цей час створено “Український Хор”, про який музичний критик Юджін Стінсон писав у “Чикаго Дейлі Нювс” таке: “Це один з найкращих хорів, які можна почути в Америці”.

У 1932 р. стараннями Василя Авраменка у Чикаго було зорганізовано “Український фестиваль”, водночас театральні самодіяльні трупи ставили українські класичні вистави – “Катерину”, “Запорожця за Дунаєм”, “Сорочинський ярмарок”, “Марусю Богуславку” тощо.

Культура, привезена з далекої України, шанувалася і цікавила не тільки наших земляків, але й ширше коло громадян. Так у 1933 році під час виставки “Століття Поступу”, присвяченій 100-літньому ювілею Чикаго, український павільйон відвідало 1 800 000 людей.

Українці в Чикаго (1930-1960-і роки)

Але життя і діяльність українських діячів у США, зокрема в Іллінойсі, не було безхмарним. Уже у 1930-х роках гостро дала про себе знати асиміляція.

І все ж досягнення української громади у період до 1948 року, як, наприклад, робить Мирон Куропась, треба оцінити дуже високо. Піонери Чикаго з України “збудували одну з найкращих церков у Америці. Вони вислали тисячі доларів (рівнозначні з мільйонами на сьогоднішні стандарти) до Европи (на закуп харчів, ліків тощо українцям з СРСР – прим. ред.). Вони організували український національний павільйон на Світовій Виставці (1933 р.), збудували цілоденну школу. Вони створили один з найкращих українських хорів в Америці. Вони були політично активними” (“Мости в Україну” / Донецьк: Український культурологічний центр, 2005). І все це – за гострої економічної кризи в Америці.

Після Другої світової війни до Америки прибуло до сотні тисяч політичних емігрантів-українців з таборів DP. У 1965 році у штаті Іллінойс українська громада вже нараховувала близько 70, а у 1988 – 75 тисяч осіб. У цей період трансформувалися старі і постали нові потужні українські організації – серед них Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) та Злучений Українсько-Американський Допомоговий Комітет (ЗУАДК).

Перші українці в Чикаго (1893-1918)Основну духовно-організуючу роль в українській громаді відігравали українські церкви. Новоприбулі по війні емігранти активізували громадське і політичне життя – в Чикаго утворилося дві важливі українські громадсько-політичні організації: Ліґа американців українського походження та Об’єднання українських американських організацій в Іллінойсі.

Поряд зі старими в основному аполітичними культурницькими і чисто політичними організаціями-партіями повоєнна еміграція ініціювала створення “Самопомочі”, товариського клубу “Бесіда”, ряду професійних організацій – лікарів, вчителів, правників, інженерів та молодіжні спортові товариства. Розвинулося шкільництво українського Чикаго, зокрема, українознавчі суботні школи, що до сьогодні перебувають під егідою “Шкільної Ради”, УККА, Консисторії УПЦеркви та інших організацій. Створено ряд нових хорів. Діяли естрадні оркестри, тріо співаків, квартети тощо.

У 1953 постало і надалі розвинулося “Українське Театрально-Музичне товариство “Нова Сцена”, у період з 1971 по 1981 рік діяла молодіжна Театральна Студія. При церквах, школах, організаціях молоді діяли танцювальні ансамблі.

Активним було й мистецьке, літературне, наукове життя української громади Чикаго. Тут у 1971 році було засновано унікальний Український Інститут Модерного Мистецтва; ряд відомих українських науковців працює в університетах штату Іллінойс, тут діє осередок НТШ-Америка, працює Редакційна колегія унікального видання “Енциклопедія діяспори” (д-р Василь Маркусь), у Іллінойському університеті Урбана-Шампейн вже десятиріччя діє Українська науково-дослідна програма (Дмитро Штогрин, Богдан Рубчак).

Українці Чикаго в новітні часи

До початку 1990-х років українці Чикаго потужно розбудували цілий ряд напрямків духовно-патріотичного, мистецького, літературного, пресового, наукового, бізнесового життя. Про це красномовно говорить один перелік українських інституцій кінця ХХ століття.

Українці Чикаго створили ряд церковно-парафіяльних організацій: українські католицькі церкви,  українські автокефальні православні церкви в Іллінойсі та інші.

Наприкінці ХХ століття у Чикаго діяли такі українські громадсько-суспільні організації та прицерковні: Комітет оборони традицій Української католицької церкви, Комітет Українців Америки (відділ Чикаго), Товариство українських сеньйорів при парафії святого Володимира й Ольги, Українське патріархальне товариство, Українське Товариство Старших Громадян при катедрі святого Отця Миколая, УККА (відділ Чикаго) та інші.

У цей же час утворилися основні політичні організації українців Чикаго: “Американці за людські права в Україні”, “Організація державного відродження України”, “Організація оборони Чотирьох свобод України”, “Об’єднання прихильників визвольної боротьби України” (ОПВБУ), “Українська Станиця Американських Прихильників Антибольшевистського Блоку Народів” (ПАБНА).

Культурно-освітні організації: Комісія зв’язку Енциклопедії українознавства, Товариство “Рідна школа”, Українська католицька катедральна школа святого отця Миколая, Українська Учительська Громада, Українське академічне і професійне товариство імені Міхновського (УАПТМ), Український Інститут Модерного Мистецтва, Український національний музей імені Мирослава Сіминовича, Школа українознавства при катедральному соборі святого князя Володимира, Школа українознавства при парафії святого Йосифа.

Братсько-забезпеченєві організації: Союз українців католиків “Провидіння”, Українська народна поміч, Окружна рада українського Братського союзу в місті Чикаго й околиці, Округа Українського Народного Союзу в Чикаго.

Мистецькі ансамблі: Парафіяльний хор при українській парафіяльній парафії св. Андрія, Український ансамбль “Байда”, Хор “Боян”, Український дитячий хор “Молода думка”, Хор “Ірмос”, Парафіяльний хор св. Йосифа, Хор “Прометей”, Хор “Славута”, Український чоловічий хор “Сурма”, Хор Тисячоліття єпархії св. Отця Миколая, Катедральний хор імені Лисенка, Хор “Троянда”, мистецькі одиниці осередку СУМ, Український танцювальний ансамбль “Громовиця”, Школа балету і народно-сценічного танцю.

Жіночі організації: Допомогове Товариство Українських Жінок, ОЖ-ОЧСУ відділ ім. Алли Горської, Об’єднання Жінок ОЧСУ ім. Оксани Мешко, ОЖ-ОЧСУ ім. Олени Пчілки, Об’єднання Українських Жіночих Організацій м. Чикаго і околиці, Союз Українок Америки (СУА) – округа Чикаго, відділи СУА (6-й, 22-й, 29-й, 31-й, 36-й, 51-й, 74-й, 77-й, 84-й, 101-й, 102-й), Український Золотий Хрест в США. Ветеранські організації: Станиця Братства Колишніх Вояків Першої Української Дивізії УНА, Об’єднання Колишніх Вояків УПА в ЗСА, Відділ Товариства Вояків УПА в Чикаго.

Молодіжні та спортивні організації: Об’єднання демократичної української Молоді в Чикаго (ОДУМ), “Пласт”, Спілка Української Молоді (СУМ), Українсько-американське спортове товариство “Леви”, спортові команди СУМ “Крила”, футбольний клуб Connection-Ukraine.

Наукові установи: Осередок НТШ в Чикаго, Українська науково-дослідна програма при Іллінойському університеті, Філія Українського Католицького університету в Чикаго.

Корисно було б “приміряти” те все до нашої сучасної України, особливо до “української пустки” на Сході і Півдні і зробити висновки. По-перше, про наше минуле – як ретельно і як досконало все українське (школи, інститути, мистецтво, письменство, газети та часописи, театр, бібліотеки, громадські організації і т. д. тощо) тут – на Сході і Півдні (в суто українських краях!) – було винищено у XX ст.

По-друге, на прикладі української громади Чикаго ми бачимо, як може розквітнути національно-громадське, політичне, духовне, наукове, мистецьке, спортивне та ін. життя при наявності ініціативи, розумної і тривалої праці організаторів-патріотів. І, по-третє, оптимістичний висновок: хоч нас чекає важка і довга робота в Україні, але побудувати громадянське суспільство можливо, як зробили це українці Чикаго у по-своєму важких умовах.

А тепер – про новий час – вже після проголошення Незалежної України. Він приніс нові зміни не тільки в українське суспільство в самій Україні, але й покликав до життя нові українські ініціативи, нові українські громадські організації в українській діаспорі. Одна з таких організацій, вже знана у США і Україні, – Товариство Української Мови-Чикаго (ТУМ-Чикаго).

http://www.wikiwand.com/uk