У празник Покрови Пресвятої Богородиці відзначаємо і День захисника України, встановлений на честь попередників ЗСУ – Днів українського козацтва та річниці створення УПА
14 жовтня в Україні – особливий день, коли відзначаємо одразу чотири свята. Християни східного обряду святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. З 1999 року, згідно з указом Президента, у свято Покрови відзначають і День українського козацтва. Ще раніше, 1947-го, Українська Головна Визвольна Рада визнала цей день датою створення Української повстанської армії. А у 2005 році цю традицію на державному рівні запровадив третій президент України Віктор Ющенко. Відтак, у 2014-му, після початку війни на Сході України, було запропоновано святкувати 14 жовтня ще й День захисника України, який мав замінити собою радянсько-російське свято 23 лютого. Ще через рік, з 2015 року цей день в Україні офіційно став святковим вихідним…
Покрова навернення у віру
Празник Покрови Пресвятої Богородиці, або ж як, зазвичай, кажуть, “Покрови” чи “Святої Покрови”, – одне з найбільш шанованих в Україні свят. За легендою, у цей день військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу Константинополь. Мешканці міста настільки гаряче молились до Божої Матері, просячи порятунку, що Богородиця з’явилася перед ними та вкрила їх своєю покровою (омофором), який зробив їх невидимими та невразливими для ворогів. Відтак вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення і стали християнами.
Найдавнішою церквою в Україні, присвяченою Покрові, є церква в селі Сутківці Хмельницької області, зведена у 1467 році як фортеця. Деякі Покровські храми, переважно ХVIII століття, вціліли до нашого часу. Перлинами української архітектури вважаються Покровський собор Харкова, зведений у 1689 році у стилі козацького бароко, та київська трибанна церква Покрови на Подолі, збудована у 1766 році.
… аби не зостатися дівкою
“Покрова вкриває траву листям, землю – снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”. В українських селах донині дотримуються давньої народної традиції грати весілля після Покрови. Шлюбна пора в Україні – від Покрови і до початку Пилипівки, адже до Покрови завершувався період сватань і приготування до весіль, який починався після Першої Пречистої.
Дівчата, яким надокучило дівувати, молилися: “Свята мати Покровонько, покрий мені головоньку – хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою”, “Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”. А на Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”
У Карпатах до Покрови поверталися всі пастуші отари з полонин, а у “козацькій” її частині – завершували останню мандрівку чумаки.
А щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову найстарша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима.
Прогнозуємо зиму й весну
- Яка погода на Покрову, такою буде і зима.
- Якщо у вишні листя опаде до 14 жовтня – зима буде теплою, якщо ж вишня зелена – зима буде лютою.
- Якщо вітер з півдня низовий – зима буде теплою, з півночі горішний – холодною, із заходу – сніжною; коли ж протягом дня вітер змінюватиме напрямок, то і зима буде нестійкою.
- Якщо в цей день сніг не покрив землю – не покриє в листопаді та грудні.
- Хто сіє по Покрові – не має дати що корові.
- Якщо на Покрову випав сніг, то буде він і в Дмитрів день (8 листопада).
- На Покрову вітер – весна буде вітряна.
День українського козацтва
Як писав французький дипломат Жан-Бенуа Шерер в історичній праці “Аннали Малої Русі, або історії запорозьких та українських козаків”, виданій 1788 року в Парижі, Покрова Пресвятої Богородиці була для козаків найбільшим святом. Якщо треба було обрати нових членів старшини чи нового отамана, то збиралися саме у цей день.
Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю козаки вважали своєю заступницею і покровителькою. На Хортиці була церква святої Покрови. Козаки збудували багато однойменних храмів та особливо шанували ікони Покрови.
Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай в еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Тож упродовж століть в Україні це свято набуло ще й назви Козацька Покрова.
А з 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українського козацтва – згідно з указом Президента, “враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення”. Адже саме козацтво було найважливішим чинником національної консолідації, що допоміг українцям вижити в умовах не лише відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного й самобутнього.
Наприкінці 80-х рр. XX ст. інтерес до минулого поряд з активізацією політичного життя в Україні спричинили виникнення нових козацьких утворень: Козацького земляцтва (1984), що у 1989 р. перетворилося на Донецький курінь українського козацтва; спортивної школи козацького мистецтва “Бойовий гопак” у Львові (1985); Запорізького козацького товариства “Запорозька Січ” (1990); “Козацького товариства Київщини” (1990) та ін. Це дало поштовх до створення цілої низки регіональних організацій українського козацтва – Карпатська Січ (Львівщина), Поліська Січ (Житомирщина), Прикарпатська Січ (Івано-Франківщина), Кальміуська паланка (Донеччина), Буковинська Січ (Чернівеччина), Херсонський кіш, Волинська Січ, Закарпатська Січ тощо.
14 жовтня 1991 р. на Всеукраїнській установчій козацькій раді було проголошено утворення єдиної загальноукраїнської громадської організації Українське козацтво, яка об’єднала усі регіональні козацькі структури України та української діаспори. В Україні зареєстровано близько десятка всеукраїнських громадських організацій українського козацтва та більш ніж п’ятсот обласних, районних, міських і сільських козацьких утворень. Серед них “Українське козацтво” (1991), “Спілка козацьких організацій України” (1999), “Козацтво України” (2001), “Об’єднане козацтво України” (2003) та ін. У своїх лавах вони нараховують майже 200 тисяч осіб.
З 1991 р. постійно організовуються кінні походи “Козацькими шляхами”, з 1992-го – походи козацької чайки “Свята Покрова” до берегів Франції та Англії, з 1996 р. у Києві щорічно проводиться фестиваль-турнір бойових мистецтв “Козацька слава”, з 1999 р. у Запоріжжі – щорічний фестиваль національних видів єдиноборств, а у Дніпропетровську – всеукраїнський чемпіонат козацького морського багатоборства. Періодично стартує регата пам’яті Сірка за маршрутом Київ-Запоріжжя-Босфор. У 2001 р. створено Всеукраїнську федерацію козацького двобою та Міжнародну федерацію бойового гопака.
День створення УПА
Прийнято вважати, що УПА створена 14 жовтня 1942-го. Ця дата закріплена постановою Української Головної Визвольної Ради від 30 червня 1947 року, аби засвідчити тяглість історії українського війська від доби Гетьманщини.
Насправді ж процес створення УПА був тривалим і непростим. Перші загони народної самооборони “Українська Повстанська Армія – Поліська січ” ще напередодні німецького вторгнення створив Тарас Боровець (Бульба), що заручився підтримкою уряду УНР у вигнанні. Проте спроба здобути для формування статус національного збройного відділу не знайшла підтримки німецької окупаційної влади, і у листопаді 1941 року “УПА-Поліська Січ” була офіційно розпущена. Але вже весною 1942-го Боровець відродив УПА (без доповнення “Поліська січ”) як партизанські загони для боротьби з німцями.
Через півроку збройні підрозділи створила ОУН Андрія Мельника під командуванням Миколи Недзвецького (псевдо Хрін) та бандерівці – Поліським загоном командував Сергій Качинський (Остап), волинським – Григорій Перегійняк (Довбешка-Коробка). Саме діяльність останніх і дозволила прив’язати дату створення УПА до 14 жовтня 1942 року.
У квітні 1943-го за збройними відділами ОУН(б) було офіційно закріплено популярну завдяки загонам Боровця назву УПА. Її командувачем став керівник крайового проводу ОУН(б) на Волині – Дмитро Клячківський (Клим Савур), котрий взявся за консолідацію всіх українських збройних сил. Новим етапом у розбудові структури УПА став офіційний прихід у серпні 1943 року на керівні посади в ОУН(б) Романа Шухевича, що завершив процес формування армії: у листопаді було створено Головну Команду УПА та Головний Військовий Штаб (ГВШ), який складався з оперативного, розвідувального, тилового, організаційно-персонального, вишкільного, політвиховного та військо-інспекційного відділів.
УПА була поділена за територіальним принципом на три Генеральні Військові Округи (ГВО): УПА-Північ під командуванням майора Клячківського діяла на Волині, Поліссі, включаючи Житомирщину та Київщині; УПА-Захід під командуванням майора Василя Сидора (Ростислав Вишитий, Шелест, Конрад, Крегул, Кравс) охоплювала Закарпаття, Галичину та Буковину, а УПА-Південь під командуванням Василя Кука (Леміш, Ле, Медвідь, Коваль) включала територію сучасної Хмельницької, Вінницької, частину Черкаської та Кіровоградської областей.
Чисельність УПА сягнула свого піку в 1943-44 роках і становила близько 35 тисяч осіб. Протягом свого існування УПА воювала на три фронти: із Вермахтом та його союзниками, польською Армією Крайовою та загонами НКВС. Протягом 1942-1944 років вона провела понад 2,5 тисяч антинімецьких акцій, в ході яких знищила близько 12,5 тисяч німців та їх союзників, більше 2 тисяч поранила і майже 2,5 тисячі взяла у полон. Втрати повстанців склали більше 2,2 тисяч вбитими і майже півтисячі пораненими та полоненими.
Українсько-польське протистояння розпочалося з сутичок АК та УПА на Волині літом 1943 року і вилилося у справжню війну з великою кількістю жертв серед цивільного населення. Кінець їй було покладено в 1947 році, коли внаслідок операції “Вісла” польський уряд ліквідував соціальну базу УПА на Закерзонні, території південно-східної Польщі, де проживали переважно українці.
За підрахунками ж КДБ УРСР, сумарні втрати радянської сторони у протистоянні з УПА за період 1944-1953 років склали понад 30,5 тисяч осіб (зокрема, у засідку УПА потрапив командувач 1-го Українського фронту генерал армії Ніколай Ватутін, який помер внаслідок отриманих поранень), тоді як українське підпілля втратило понад 150 тисяч. Більше як 100 тисяч за цей період було заарештовано за звинуваченнями у націоналістичній діяльності.
У червні 1946-го командування УПА і керівництво УГВР вирішили розпочати поступову демобілізацію, тож до 1949 року відбувався перехід УПА до збройного підпілля. 3 вересня 1949 року вийшов наказ УГВР та ГВШ про розформування залишків активних підрозділів та бойових одиниць УПА і влиття її відділів та штабів у підпільні структури ОУН(б).
Фактично ж спротив УПА тривав і надалі, аж поки 5 березня 1950-го біля Львова був вбитий генерал-хорунжий УПА, голова генерального секретаріату УГВР та голова проводу ОУН(б) в Україні Роман Шухевич, а 23 травня 1954 року схопили останнього лідера українського підпілля Василя Кука. Але й опісля відбувались поодинокі акції українських повстанців, остання з яких – біля хутора Лози Підгаєцького району Тернопільщини 14 квітня 1960(!) року…
День захисника України
Це свято було встановлено 14 жовтня 2014-го указом Президента України, який водночас скасував святкування Дня захисника Вітчизни, знаного за часів СРСР як “День Радянської армії і Військово-морського флоту” 23 лютого. Це рішення Президент Порошенко пояснив, виступаючи на військовому параді в Києві 24 серпня 2014 року: “У багатому на подвиги літописі українського воїнства – безліч битв і дат, гідних стати Днем захисника Вітчизни… Україна більше ніколи не відзначатиме це свято за військово-історичним календарем сусідньої країни. Ми будемо шанувати захисників своєї Батьківщини, а не чужої!”. А 5 березня 2015-го Верховна Рада визнала День захисника України державним святом і неробочим днем.
В українській традиції Покрова тісно пов’язується з ідеями захисту від ворогів: згідно з літописами, князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Русь під покров Божої Матері. Тому велика кількість церков, зведених у княжі і козацькі часи, присвячувалися цьому святу.
Уперше українці відзначали День захисника України під гаслом “Сила нескорених”. 10 жовтня 2015-го Президент Порошенко під час виступу на Всеукраїнському форумі учасників АТО наголосив: саме силу нескорених продемонстрували українські воїни, які відстоюють незалежність та суверенітет України у війні з російським агресором. А що захист Вітчизни став справою всіх українців, то День захисника України має стати всенародним святом, таким же значимим, як Різдво, Великдень чи День незалежності.
