“Сильні духом. Мами”. Матусям загиблих Героїв присвячується

Фотопроєкт “Сильні духом. Мами” був презентований громадськості до Дня Матері у травні 2019 року. Під час відкриття виставки, Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав подякував матерям сучасних Героїв, зазначивши, що “…у тих фотографіях я побачив постать Пречистої Діви Марії. Тільки Вона до кінця може вас зрозуміти, як та, що втратила єдиного Сина. Вона, яку ми називаємо Матір’ю Божою неустанної помочі”. Для участі у проєкті, Департамент військового капеланства ПК Української Греко-Католицької Церкви запросив 12 Українських матерів з різних куточків України, які втратили на війні найголовніше – своїх дітей.

Він і сьогодні активно експонується суспільству, продовжуючи подорожувати Україною, та має амбітні плани на покази за кордоном, у різних куточках світу. Із спокоєм та гідністю 12 красивих жінок у вишиванках, намистах і дизайнерських головних уборах дивляться на нас зі світлин. В очах у кожної – невимовний біль.

– Багато героїнь нашого мистецького проєкту не дочекалися з війни єдиного сина. А дехто, як, наприклад, мама Вікторія Яремчук шість років чекає і шукає зниклого безвісти у боях на Савур-Могилі сина Олександра. Це нестерпна розпука та зранене материнське серце, – розповідає Наталія Дубчак, мати загиблого військовослужбовця, учасниця та координаторка фотопроєкту. – “І вийти з такого стану не кожен зможе. Змусити себе щоденно робити щось нове – це подвиг. Серед нас є матері, які кардинально змінили стиль життя і роботу. Хтось був учителем, а потім став волонтером, а хтось народив та виховує дітей. Кожна мама – сильна, мужня та вольова особистість. Ця виставка – найкраща пам’ять про наших героїчних синів, які віддали життя за вільну Україну”.

Починається АТО. Не вагаючись, він приймає рішення їхати в зону бойових дій. Перша ротація Слов’янськ, друга біля Іловайська. Дізналися про те, що він воював тільки тоді, коли його вже не стало, — згадує мати бійця Вадима Наумова козятинчанка Інна. Завдяки цьому проєкту я хочу розказати про свою дитину. Не про себе. Тому що зараз залишилося тільки одне – пам’ять. Вадим Наумов 1 вересня 2014 року пропав безвісти під час нападу бойовиків на блокпост Нацгвардії. Його упізнавали за тестом ДНК. Похований у грудні 2014. На його честь названий один з провулків у місті Козятин. Нині Інна Наумова очолює сектор по роботі та соціальній підтримці воїнів АТО і членів їх сімей Козятинської міськради.

Цей проєкт живильна крапля для усіх мам, які втратили своїх синів на війні. Дійсно, неймовірна та титанічна праця багатьох людей, яким небайдужа наша доля та доля наших Синів-Героїв. Дякую усім!, написала у фейсбуку про участь в проєкті хмільничанка Алла Муравська. Її син, Сергій Муравський, загинув у липні 2014-го в бою за Луганський аеропорт. Сама жінка зараз допомагає впоратися з горем іншим матерям, чиї діти загинули на війні. Вона є членом координаційної ради ГО Спілка учасників АТО та їхніх сімей Хмільника та Хмільницького району.

Вінничанка Вікторія Костюк також стала учасницею фотопроекту. Її син Євген Костюк Шльоцик пішов на війну добровольцем у 2014 році, навіть не попрощавшись з батьками. Дорога мамо! Я клянусь тобі, що прийду живим із зони АТО. Я йду туди стояти за рідну землю. Я хочу, щоб ти і моя сестра жили у незалежній Україні. Не переживай за мене, я повернусь і ми побачимося з тобою, такого листа Євген залишив для матері. Він загинув у травні 2016 року. Підірвався на розтяжці під час виконання бойового завдання поблизу шахти Путилівська, в районі міста Донецьк. В память про героя війни Євгена Костюка в тому місці побудують сквер.

Той сум та біль – вони завжди з нами. У тому й посил самої виставки: ми знайшли сили, щоб підвести брови, зафарбувати сивину і взяти участь в цій фотосесії. Тому що, скажу чесно, не всі погоджувалися, сказала координаторка проєкту Наталя Дубчак, яка теж втратила сина Олександра Єрощенка у боях під Дебальцевим.

Наші сини були молоді віком, але дорослі душею, – говорить Люба Жеребило. – Коли мій син загинув, йому був 21 рік, а на фронт він пішов у 20. У них у серці була Україна. Я боялася за сина, не хотіла відпускати, а він сказав: Не хочу, щоб ворог ходив по моїй землі. Ми, матері, тепер мусимо жити заради їхньої пам’яті, заради того, щоб донести до суспільства цей біль. Наші сини зробили нас сильними.

Героїні фотовиставки  – дванадцять мам з різних куточків України, які втратили синів на війні, але знайшли сили жити далі, стали підтримкою та прикладом для інших – займають  активну громадянську позицію.  Ідея проекту виникла у Наталії Дубчак, мами загиблого молодшого сержанта Олександра Єрошенка. Життя продовжується – ось основний посил, що зчитується зі світлин фотографа Мирослави Марциненко, та яскраво втілений завдяки прекрасним авторським головним уборам талановитої дизайнерки Ірини Підліпської. “Сильні духом. Мами” – є одним з багатьох проєктів щодо духовно-психологічної опіки, підтримки та реабілітації родин загиблих військовослужбовців, вшанування пам’яті полеглих сучасних українських Героїв. Завдяки таким акціям ми прагнемо зберегти пам’ять про кожного Героя, про його життя, інколи дуже коротке, але яскраве!

Поки ми пам’ятаємо їх – вони живі!

В кінці 2019 року було видано подарунковий календар із світлинами фотопроєкту “Сильні духом. Мами”.

Фотограф: Мирослава Марциненко.

Дизайнер авторських головних уборів: Ірина Підліпська.

Дизайнери одягу: Ірина Ковалева (магазин Синій льон) та Лідія Лущик.

Дизайнер прикрас: Ольга Бурнеску.

Візаж: Ксенія Мороз, Олена Тулапіна.

Керівник проекту: Наталія Дубчак, майор у відставці, мама загиблого військовослужбовця молодшого сержанта Олександра Єрошенка.

Харченко Наталія Олексіївна (1959 р. н.). Народилася у м. Курчатов Курської області, РФ. Проживає в м. Київ, голова громадської організації “Незламні матері України”.
Жеребило Любов Володимирівна (1962 р. н.) Народилася в с. Щербашенці, Богуславського району Київської області. Проживає в місті Мена Чернігівської області. Голова Менського відокремленого підрозділу громадської організації “Єдина родина Чернігівщини”.
Дубчак Наталія Іванівна (1962 р. н.) Народилася в Києві, проживає в м. Буча, Київська область. Має майже 20 років військової служби, майор у відставці, працівник Департаменту військового капеланства УГКЦ (опіка родин загиблих воїнів).
Наумова Інна Сергіївна (1971 р. н.) Народилася і проживає в м. Козятин, Вінницька область. Завідувачка сектору по роботі та соціальній підтримці воїнів АТО та членів їхніх сімей Козятинської міської ради.
Костюк Вікторія Анатоліївна (1978 р. н.) Народилася і проживає у м. Вінниця. Працює у перукарні.
Панасенко Олена Василівна (1965 р. н.) Місце народження – с. Поліське Коростенського району Житомирської області. Проживає в м. Київ. Активно займається громадською діяльністю. Працює головним бухгалтером.
Борисенко Наталія Петрівна (1974 р. н.) Народилася та проживає в м. Рівне. Працює в ДЮСШ міста. Активно займається громадською та волонтерською діяльністю, голова громадської організації “Єдина родина Рівненщини”.
Яремчук Вікторія Валеріївна (1970 р. н.) Народилася та проживає в смт. Добровеличківка Кіровоградської області. Спеціаліст фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Кіровоградській області.
Муравська Алла Анатоліївна (1972 р. н.) Місце народження та проживання – м. Хмільник. Член координаційної ради громадської організації “Спілка учасників АТО та їхніх сімей м. Хмільника та Хмільницького району”.

 

Перетятько Тетяна Володимирівна (1962 р. н.) Народилася в с. Набутів Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської області. Проживає у м. Корсунь-Шевченківський. Вчитель фізичної культури, пенсіонер, волонтер. Голова громадської організації “Солдатські матері Корсунщини”, нагороджена кількома відзнаками Президента України “За гуманітарну участь в антитерористичній операції”, нагрудним знаком Міністерства оборони “Знак Пошани”.
Тороповська Тетяна Миколаївна (1968 р. н.) Місце народження і проживання – м. Київ. Кандидат історичних наук, доцент, викладала в Київському Національному університеті технологій та дизайну, Київському університеті імені Бориса Грінченка. На цей час у відпустці по догляду за дітьми (двійня, 3 роки).
Полєва Любов Дмитрівна (1950 р. н.) Народилася та проживає у м. Дніпропетровськ. Працюючий пенсіонер, заступник голови громадської організації “TAPS-Україна, м. Дніпро”.

Більше інформації щодо  фотовиставки та інших проектів для родин полеглих можна отримати на сайті Департаменту військового капеланства ПК УГКЦ https://www.facebook.com/kapelanstvo/

Щиро дякуємо за матеріал координаторці проєкту Наталії Дубчак.

Articles