УКРАЇНСЬКИЙ НЬЮ-ЙОРК. Цікаві місця в Нью-Йорку, де можна зустріти Україну

 

Українська католицька церква св. Юра (8)

Нью-Йорк – місце проживання однієї з найчисельніших українських діаспорних громад в Північній Америці. Згідно з переписом населення за 2010 рік, загалом в цьому інтернаціональному мегаполісі та його передмістях мешкають майже 71 000 етнічних українців.

Перші з’явились у Нью-Йорку ще у 17 столітті, коли на той час молоде місто входило до складу колоніальних володінь Нідерландів та мало свою попередню назву “Новий Амстердам”. Проте, масово переселятись до Нью-Йорка українці почали у 1870-х роках, сформувавши першу хвилю міграції. Новоприбулі – переважно, заробітчани з західноукраїнських земель (Закарпаття та Лемківщини), що тоді належали Австро-Угорщині.

Менш чисельна друга хвиля, спричинена більшовицькою окупацією, Голодомором та злиднями, припала на період між двома світовими війнами. Після закінчення Другої світової сталася третя хвиля міграції, сформована високоосвіченими переселенцями (науковцями, вчителями, студентами, лікарями, діячами мистецтв, інженерами, юристами), що залишили свої домівки під час нацистської навали або втікали від політичних переслідувань радянського режиму. Остання, четверта хвиля – з середини 1980-х до 1990-х років – була пов’язана зі скрутною економічною ситуацію спочатку в занепадаючому СРСР, а потім – в незалежній Україні.

Прибуваючи до Нью-Йорка, українці найчастіше селилися між 3-ю авеню та авеню Ей і східними 6-ю та 10-ю вулицями Нижнього Мангеттена, а також в довколишніх кварталах. Чисельність українського населення цієї території почала рости настільки стрімко, сягнувши у 1950-х роках позначки 60 тисяч осіб, що її нарекли Маленькою Україною. Вона стала домівкою однієї з найбільших емігрантських громад українців у світі. Подвижницькою працею багатьох поколінь патріотичних, побожних і талановитих мігрантів тут, хоч і далеко від Батьківщини, по-справжньому розцвіли українська культура, духовність та підприємницька ініціативність. А Маленька Україна стала серцем нашої діаспори не лише Нью-Йорка, але й США загалом. Тут відкрились українські церкви, школи, наукові, культурні та освітні організації, магазини, ресторани, кредитні спілки та навіть музей. Деякий час на зламі тисячоліть в Маленькій Україні жив і творив знаменитий український художник Іван Марчук – один зі 100 геніїв сучасності за версією британської газети “Телеграф”.

 

Сьогодні територія Маленької України адміністративно входить до району Іст-Віллидж (East Village, що дослівно перекладається як “східне село”) – зaгалом, студентського району, який розмістив гуртожитки Нью-Йоркського університету та навчальні корпуси коледжу Купер-Юніон. В зв’язку з джентрифікацією (реконструкція і оновлення будівель в раніше непривабливих частинах міста) та, як наслідок, ростом цін на житло, значна частина українських діаспорян, що компактно мешкали в Маленькій Україні, за останні десятиліття 20 століття переселилися до інших ділянок Нью-Йорка (передусім, Брукліна і Квінза) та в передмістя “Великого Яблука”. Там проживання значно дешевше. Проте, засновані ними організації, заклади та установи успішно функціонують в Іст-Віллидж і дотепер. А українські діаспоряни  приїжджають сюди з усіх куточків міста та навіть інших штатів в різних  справах: на богослужіння, навчання, відвідування музейних виставок, наукових конференцій чи фестивалю, або для магазинних закупок, оформлення кредиту й на смачний обід з українськими стравами.

Не слід думати, що українське життя Нью-Йорку обмежується лише територією Іст-Віллидж. Українські церкви, школи, культурні та наукові установи можна зустріти і в інших районах Мангеттена та Нью-Йорка.

Вулиця Тараса Шевченка

Напевне, чи не найбільша гордість та досягнення української громади в Нью-Йорку – це нанесення на карту престижного мангеттенського району імені символа українського народу, Тараса Шевченка. Так, саме йому присвячена Тарас-Шевченко-плейс (Taras Shevchenko Place) – затишна вулиця довжиною в один квартал у Іст-Віллидж, що сполучає східні 6-ту і 7-му вулиці неподалік 2-ї авеню.

Вулиця отримала свою теперішню назву замість попередньої, “Холл-плейс”, у 1978 році згідно з рішенням міської ради Нью-Йорка та на прохання численної української діаспори. Звісно, де знайти краще місце для імені великого Кобзаря, як не в серці легендарної Маленької України! До речі, в багатому творчому доробку Тараса Григоровича є також рядки, присвячені Америці. Шевченко в своїй поемі “Юродивий” обрав саме першого президента США Джорджа Вашингтона як приклад для наслідування українцям:

“…Коли

Ми діждемося Вашингтона

З новим і праведним законом?”.

Щоправда, історія Тарас-Шевченко-плейс не була безхмарною. В 2001 році вулицю планували ліквідувати, відвівши частину її території під забудову, та натомість облаштувати пішохідну доріжку або сквер. Проте, через значний спротив української громади від цих планів, врешті, відмовились.

На Тарас-Шевченко-плейс знаходяться три будівлі: Українська католицька церква св. Юра, навчальний корпус коледжу Купер-Юніон та ще одна навчальна будівля, яка одночасно вміщує Академію св. Юра, Академію Ла-Салль та Школу українознавства при ОУА “Самопоміч”.

Ефектна модерністська споруда, що займає цілий квартал із західної сторони Тарас-Шевченко-плейс – це корпус престижного приватного коледжу інноваційної освіти в галузі мистецтва, архітектури та інженерії Купер-Юніон (повна назва: Cooper Union for the Advancement of Science and Art).

Корпус зведений у 2009 році замість старої двоповерхової будівлі, а його проект розробив відомий архітектор, лауреат Прітцкерівської премії (своєрідний аналог Нобелівської в архітектурі) Том Мейн з компанії “Морфозіс”. Вартість будівництва Купер-Сквер, 41 сягнула близько півтораста мільйонів доларів, і частину цих коштів пожертвували колишні випускники коледжу.

Будівля стала лауреатом численних нагород Американського інституту архітекторів, Товариства муніципального мистецтва Нью-Йорку та інших престижних архітектурних організацій. Ефектний дизайн Купер-Сквер 41 не залишив байдужими і кінорежисерів. Так, будівлю можна побачити у відомих серіалах “Люди майбутнього”, “Підозрюваний”, “Ділянки темряви”, “Хор” та “Інстинкт”, а також циклі фільмів “Зникнення Елеанор Ріґбі”.

Академія Ла-Салль (La Salle Academy) – приватна римо-католицька школа для хлопців 9-12 класів, один з найстаріших навчальних закладів такого типу в усьому Нью-Йорку. Відкрили її ще у 1848 році четверо монахів конгрегації “Брати християнських шкіл”, що прибули  до Нью-Йорка з далекої Франції.

Саму ж конгрегацію заснував у 17 столітті святий Жан-Батіст де ла Салль, який хотів забезпечити доступ до освіти для дітей з найбідніших верств суспільства. Всього в США  – понад 80 ласалліанських навчальних закладів, серед них – шість коледжів та університетів). Найстаріший постійно діючий з них –- саме академія Ла-Салль в Нью-Йорку.

Українська католицька церква св. Юра

Українська католицька церква святого Юра (Saint George Ukrainian Catholic Church) – найстаріший, найвідоміший та найбільш відвідуваний український храм Нью-Йорка, що вже понад століття залишається головним осередком духовного та культурного життя місцевої української діаспори.

Парафія св. Юра була заснована в далекому в 1905 році, хоча перше україномовне богослужіння в Нью-Йорку відбулось ще раніше, у 1890-му, в підвалі римо-католицької церкви на авеню Бі в Мангеттені. Першим приміщенням новоствореної церкви послужила колишня шведська баптистська каплиця на Східній 20-й вулиці між 1-ю та 2-ю авеню. Оскільки парафія майже одразу почала швидко зростати, (вже за декілька років її діяльності лише самих вінчань було проведено близько двох сотень), виникла потреба в більш просторому приміщенні.

В 1911 році новим будинком для храму стала придбана у методистів церква на Східній 7-й вулиці між 2-ю та 3-ю авеню, пристосована для богослужінь у греко-католицькому стилі. Через вісім десятиліть, у 1978-му поруч на Східній 7-й вулиці, 30 (30 East 7th Street), що на розі з Тарас-Шевченко-плейс, була зведена будівля церкви св. Юра. Її проект розробив відомий український архітектор Аполінарій Осадца. Це – одна з лише кількох церков Нью-Йорка, збудованих у візантійському стилі. Стіни цього майстерно декорованого храму прикрашають розписи, на яких намальовані українці в національних костюмах. Також є мозаїка зі сценою двобою покровителя церкви святого Юрія та дракона, що символізує одвічне протистояння добра і зла, а ще – зображення Софійського собору в Києві і Собору святого Юра у Львові.

Витрати на будівництво церкви – цілих два з половиною мільйона доларів – були повністю покриті за рахунок щедрих пожертвувань парафіян, а тому вдалося обійтись без кредитів. Попередню ж будівлю храму знесли, і на її місці звели житловий будинок.

Парафію в різні часи відвідували визначні українські релігійні діячі: митрополит Андрей Шептицький, патріархи Йосип Сліпий та Любомир Гузар, архієпископ Мирослав Любачівський. З 1980 по 2012 роки літургійним кантором та диригентом хору церкви працював відомий українсько-американський співак, соліст знаменитої Метрополітен-опера Андрій Добрянський. Записи його богослужбового співу в храмі лягли в основу серіалу “Босоніж по Нью-Йорку”, знятого у 2016 році дітьми митця.

Парафія св. Юра належить до греко-католицької конфесії та управляється чернечим чином святого Василія Великого. Богослужіння тут проводяться переважно українською мовою, інколи – англійською. Сайт храму: stgeorgechurch.us.

Починаючи з 1976 року при церкві св. Юра проводиться організований парафією щорічний Український Фестиваль Святого Юра (Annual Saint George Ukrainian Festival) – один з найстаріших та наймасштабніших наших закордонних фестивалів не лише у США, а й у всьому світі.

Це свято української культури відбувається на ділянці Східної 7-ї вулиці між 2-ю та 3-ю авеню (в період проведення фестивалю цей проміжок закривають для руху транспорту). Просто посеред вулиці встановлюють сцену, а по боках розгортають торгівельні палатки й столи. Традиційно проводиться протягом трьох днів з п’ятниці по неділю третього тижня кожного травня. Багатоденне свято, та ще й в центрі Нью-Йорка – мало яка національна громада, окрім української, може похвалитись своїм культурним дійством такого розмаху!

Фестиваль був започаткований у 1976 році на честь 200-ї річниці проголошення незалежності США та 100-ї річниці початку української імміграції до цієї країни. Він допомагає підтримувати єдність української громади в діаспорі, зберігати власні культуру, духовність та національну ідентичність далеко від історичної Батьківщини.

Мистецька програма заходу включає виконання українських традиційних танців, а також народних і сучасних пісень. На святковій сцені чергуються десятки колективів, музичних гуртів, хорів та солістів (а це декількасот виконавців) з Нью-Йорка, Нью-Джерсі та Коннектикута, а також Канади й навіть далекої України.  

Для відвідувачів, які не хочуть повертатися додому з порожніми руками, на двох рядах вздовж 7-ї вулиці пропонують широкий асортимент тематичної фестивальної продукції. Це різнобарвні вишиванки, українські національні костюми, яскраві хустки, обрядові рушники, шарфи, ювелірні прикраси, витвори, різьблені з дерева, керамічні вироби, футболки та горнятка з патріотичними написами, різноманітні писанки. Останні навіть такі екзотичні, як з яєць перепілок, гусей та страусів; а ще – дитячі іграшки, магнітики, картини та ікони.

Смачна родзинка заходу – це страви української кухні, що пропонуються гостям cвята. Пригощають ресторан “Веселка”, волонтери Союзу українок Америки та парафіянки церкви св. Юра (вони на одному з фестивалів приготували більше 20 тисяч вареників!).

І це ще не все, чим може порадувати цей чудовий фестиваль. Тут також проводяться різноманітні виставки, майстер-класи з рукоділля, розіграші призів та роздачі приємних подарунків, організовуються розважальні програми для дітей (розфарбування ілюстрацій, малювання крейдою на асфальті, виготовлення колажів).

Значна частина прибутку від проведення заходу спрямовується на утримання церкви св. Юра (а це більше 30 тисяч доларів), допомогу українським воїнам та членам їхніх сімей, а також на інші доброчинні ініціативи.

На фестиваль традиційно приходять тисячі відвідувачів – не лише українців, але й багато представників інших національностей. Серед них такі почесні гості, як члени міської ради Нью-Йорка та сенату штату, а також керівники українських церков в Америці. Вхід на дійство – безкоштовний.

(Далі буде)

Articles