У 1923 році в місті Стрий на Львівщині виник спортовий курінь юначок “Спартанки”. Його членкині підтримували здоровий спосіб життя, організовували руханки, спартакіади й самі активно долучалися до змагань з лещетарства, тенісу, шахів, легкоатлетичних, кінних, водних видів спорту в кращих традиціях та настановах Петра Франка, співзасновника Пласту. Пластуни їх вітали так: “Увага! Струнко, Спарто, Спартанки!”
Вони були влучними стрільцями з лука, вправними гравцями у волейбол – нової на той час гри, яку вигадав 9 лютого 1895 року в місті Холіок (штат Массачусетс) Вільям Джон Морган, викладач фізкультури коледжу Асоціації молодих чоловіків-християн (YMCA). Популярною грою в ті часи також був баскетбол, засновником якого у грудні 1891 року став тридцятилітній канадійський шотландець доктор Джеймс Нейсміт (Jаmes Naismith). У той час містер Нейсміт працював викладачем фізичної культури у міжнародному педагогічному коледжі YMCA International Training School міста Спрінгфілд (штат Массачусетс). Цього року якраз минає 115 років з часу розміщення у студентській газеті “Трикутник” 13 правил цієї популярної у світі гри.
Фундатор скаутського руху Роберт Бейден Поувелл (Robert Baden-Powell), 150-ліття якого відзначається цього року, з юнацьких років належав до YMCA y Лондоні й використовував її найкращі досягнення в праці з молоддю. Професор Іван Боберський поширив заморські ігри серед української молоді по обидва боки Атлантичного океану. Будучи січовим стрільцем, комбатантом УГА, референтом зв’язків з громадськістю Держсекретаріату військових справ ЗУНР (1918-1919), великий прихильник тіловиховання – провідник товариства “Сокіл” у Львові, гімнастично-пожежного товариства “Сокіл – Батько” (1908-1914), з листопада 1920 року Боберський працював секретарем представництва ЗУНР у Вашингтоні, Українського Червоного Хреста (1920-24, з кінця 1920-х років мешкав у м. Вінніпег, Канада), а потім представником Західноукраїнської народної республіки у Канаді (1922-25), очільником Львівського товариства опіки над українськими емігрантами на канадійських теренах (1925-1932 рр.) й Асоціації добробуту українських емігрантів ім. Св. Рафаїла. Боберський вважав, що сьогоднішній спортсмен-руховик завтра повинен стати на захист Батьківщини, якщо вона того потребуватиме.
Організація руханкових груп вимагала упорядкування відповідної спортивної термінології. Іван Боберський після пошуків власне українського словесного окреслення нових і невідомих понять намагався зберегти у спортивній термінології рідні вислови й український дух. Він, зокрема, впровадив такі новотвори як “сітківка”, або “відбивана” (волейбол), “копаний м’яч” (футбол), “наколесництво” (велоспорт), “кошиківка” (баскетбол), “гаківка” (хокей) та ін., широко використовувані на західноукраїнських землях до 1939 року.
Довідка: Іва́н Миколайович Бобе́рський (14 серпня 1873, с. Доброгостів, тепер Дрогобицький район Львівська область, – 17 серпня 1947, Тржич, Словенія) – український педагог, організатор, фундатор, теоретик і практик української національної фізичної культури, організатор сокільсько-січового руху, автор підручників з фізичного виховання молоді. Як автор назви “Пласт”, сприяв становленню Пласту. Голова товариства “Сокіл-Батько” (1908-1918), член Бойової управи і четар УСС.
За час заборони Пласту у Польщі, ІІ Світової війни, еміграції, діяльність куреня УСП “Спартанки” занепала (1930-1958 рр.). Восени 1959 року пластовий гурток з 13 юначок, які переходили за віком до старшопластунок, відродив легендарний курінь у Чикаго. Незабаром Головна Пластова Булава (ГПБ) затвердила його статут, курінну хустку, прапор та присвоїла число 14. Активна скаутська, громадська та спортова праця “Спартанок” залишилася золотою сторінкою в історії Пласту у США. Більшість з них належали до УАСТ “Леви”. Однак, коли більшість членкинь переїхали навчатися в інші міста чи вийшли заміж, то активність куреня знову почала занепадати.
У 1969 році відбулося його друге відродження. В той час на Курінній Раді було обрано після Лариси Матійців-Еліяшевської Іру Дурбак. У 1970 році кількість членкинь нараховувала 13 осіб. ГПБ затвердила новий проект статуту й благословила їх на нові звершення. В Чикаго “Спартанки” організували виставки українського мистецтва, надрукували кілька примірників книжки “Молода Господиня”, енергійно долучилися до виховної та адміністративної роботи у станиці. У 1972 році курінь вже мав гуртки в Нью-Йорку й Нью-Джерсі та 11 нових активісток. Провідницею обрали Ліду Прокоп. Покращилась організація щорічних спортових змагань по пластових станицях, в тому числі з волейболу у Вайлдвуді і Нью-Джерсі й під час Дня Першої Присяги, Свята Весни. Також, вони несли відповідальність за високий рівень проведення Андріївських вечорниць по станицях.
Через деякий час пластунки з Вашингтону, Філадельфії, Торонто, Львова, Тернополя, Коломиї приєдналися до “Спартанок”. У грудні 2010 року їх нараховувалось 18.
У 2012 році у проводі 14-го куреня в США перебували старші пластунки:
Курінна – Катя Мисило;
Заступниця – Рокса Смик;
Писарка – Адя Ганкевич;
Скарбник – Емі Куземка;
Хронікар – Мелася Нич;
Хорунжа – Леся Кузів;
Вебмайстриня – Лариса Нич.
Під час Малої Ради в квітні 2015 року в місті Теннерсвілл (Tannersville) штат Пенсильванія старшопластунки прийняли ще шість членок до свого спартанського сестринства, повний склад якого був такий: Катя Томко, Іванка Мисило, Марта Левко, Таня Гук-Сікорська (курінна), Ганнуся Грабовська, Діяна Чировська, Таля Темницька, Адріяна Кнігницька, Дануся Черниченко і Мелася Нич-Ганкевич. Через рік, в березні 2016-го, юначки Лариса Масник й Оріяна Ястермбська з Чикаго також стали “Спартанками”.
Пластунка сеніорка Петруся Котляр-Паславська та М. Колодій запропонували й зорганізували у 1993 році перший початковий табір для новаків та новачок віком 6-7 років в оселі “Вовча Тропа” (Іст-Чейтхейм, Нью-Йорк). У 1994 році ГПБ затвердила статут, прапор і число 39-го одноіменного куреня сеніорок. Першою його провідницею стала Рома Максимович. До його складу входило 24 членки з Вашингтону, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Бостону, Коннектикуту й Філадельфії.
Своїм завданням вони визначили:
1) виховна праця у станицях Пласту;
2) проведення щорічного новацького Свята Весни разом з пташатами у Ньюарку (Newark);
3) літні новацькі табори в Іст-Чейтхеймі (East Chatham) штат Нью-Йорк (комендантки: пл. сен. Ірця Леуш та пл. сен. П. Котляр-Паславська, Перша заступниця Виховного Сектору ст. пл. Адя Кнігницька);
4) фінансування скавтської оселі “Вовча Тропа”.
У 2009-2010 роках проводились два кінних табори (комендатка – П. Котляр-Паславська).
На кінець 2010 року число членок віком від 35 літ збільшилось до 59, а в березні 2016 їх було вже 63. Осідки були створені у Чикаго і Вермонті.
Сеніорки під час святкування 100-ліття Першої Пластової Присяги разом з представниками куренів “Бурлаки” та “Лісові Мавки” долучилися до організації й проведення 8-9 червня 2012 року виставки “Цвіт України і краса” українських скавтів-митців в галереї ім. доктора Олександра Черніка Українського освітньо-культурного центру у Філадельфії. Тоді потішила гостей гарною грою на піаніно Ірена Пелех-Зварич, писарка (займала деякий час посаду курінної) куреня УПС “Спартанки”, а також секретар філадельфійської станиці Пласту з 10-річним стажем, багатолітня членкиня референтури вишколів новацьких виховників на американських теренах. За гарну працю спільно з Марусею Колодій вона отримала подяку від станичної пл.сен. Наді Чемеринської.
Станичною у Нью-Йорку в 2014-2016 роках була пл.сен. Таля Даниш, референткою новацьких внесків – пл. сен. Анна Ортинська, господаркою – пл. сен. Романа Пилип.
Теперішньою провідницею 39-го куреня є пл. сен. Луїза Камінська. Осередкова УПС в Ньюарку – пл. сен. Іра Савчин-Долл, а у Філадельфії – Андрея Жаровська. Голова крайової таборової комісії – пл. сен. Ліда Мочула.
Весь поточний 2017 рік курені УСП/УПС “Спартанки” гучно відзначатимуть 105-ліття Пласту і 110-ліття скаутського руху в Північній Америці та Європі різними змагами, заходами, імпрезами, забавами, мандрівками. Тож, при нагоді, завітайте до них у гості.
