Першого квітня до вояків дійшла приємна новина – про знищення Мі-28 російських загарбників неподалік від їхніх позицій.
Це було перед полуднем.
А під вечір – чергове шалене бомбардування ворога. Снаряд розірвався неподалік Юрія Дадака. Смертоносні уламки полетіли в його бік…
Лицар українського духу 41-річний Юрій Руф (справжнє прізвище – Дадак) загинув на Луганщині, захищаючи Україну в складі 24-ої ОМБр імені Короля Данила. У нього залишилася дружина та двоє доньок.
Поет, викладач, доцент кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів, кандидат технічних наук, ідеолог, націоналіст, ведучий, засновник бренду одягу “Gwear” та літературно-просвітницького проєкту “Дух нації”, волонтер, спорсмен. Він був відданим у своєму служінні українській справі. Не приймав малоросійства ані в оглядах, ані в діях. Він обрав шлях борця, і був таким у всьому – не схильний до ниття та гниття душі.
Гідність для тих, хто гідний.
Воля для тих, хто вільний.
Мужність для тих, хто мужній.
Сила для тих, хто сильний.
Що може знати про Гідність той, хто її не має?
Що може знати про Волю той, хто її не знає?
Що може знати про Силу той, хто боїться Сили?
Кожному по потребах Доля чесноти вділить.
Кожному по заслузі,
Кожному по потребі.
Ким тобі в світі бути –
Вибір в руках у тебе.
(Один із віршів Юрія Руфа).
Юрій ДАДАК народився 26 вересня 1980 року в Бережанах на Тернопільщині. Ріс у Львові, загальну освіту здобув 1997 року в Львівському ліцеї №93, а вищу – у Національному лісотехнічному університеті України 2002 року, здобувши кваліфікацію інженера-технолога. Після завершення аспірантури Національного лісотехнічного університету України, 2008 року захистив дисертацію на тему “Підвищення ефективності пиловловлення в процесах оброблення деревини та деревинних матеріалів” на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук.
З 2011 року обіймав посаду доцента кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів Національного лісотехнічного університету України. З 2008 до 2014 року – заступник декана технологічного факультету з навчальної роботи Навчально-наукового інституту деревообробних та комп’ютерних технологій і дизайну. На високому науково-методичному рівні викладав навчальні дисципліни для студентів інституту.
Юрій Руф провадив активну громадську діяльність. 2015 року він став засновником ГО “Літературно-просвітницький проєкт “Дух нації”.
– Це вже другий проєкт, організатором якого є я. Перший, співорганізатором якого я був, – “Голос крові”. Він зародився 2013 року з виходом збірки “Голос крові”. Проєкт розвивався і десь у полум’ї Революції 2014 року, разом з останніми примірниками книжок, які частково згоріли, частково їх врятували в Профспілках, цей проєкт перегорів і для мене. Тобто, я зрозумів, що мені потрібно рухатися в тому ж напрямку, але розставивши інші віхи. І я заснував “Дух нації”, який сьогодні є офіційно зареєстрованою громадською організацією. Багато людей активно долучаються до життя та розвитку проєкту. Нашу діяльність висвітлено в інтернеті.
– Що саме вкладено у власне гасло: “Сила й інтелект”?
– Нікому з наших європейських та азійських сусідів не потрібна сильна нація у великій країні на теренах Європи. Але, незважаючи на це, ми повинні постійно працювати над самовдосконаленням та будувати націю фізично сильних та інтелектуально розвинених людей. Я у своїй творчості намагаюся не відтворювати шкільних штампів: знедолена Україна, бідні-нещасні українці, якщо козак – мертвий, якщо дівчина – плаче, якщо калина – похилена. Ми – Нація переможців та бійців.
– Перший вірш, який прочитав і зрозумів, що це саме те?
– Питання насправді досить складне. Я мало читаю поезії. З тієї причини, що коли ти щось читаєш і натрапляєш на цікавий образ, він так “погано” лежить, що рука тягнеться його використати. Для того, щоб не займатися плагіатом, намагаюся не цупити “чужих” образів. Я взагалі розглядаю свою поезію, як віршовану пропаганду. Тобто конкретно поетом назвати себе не можу. Стосовно поетів точно можу сказати, що мені не подобається: депресивні вірші та постмодерна поезія. Якщо взяти до уваги революційну поезію, то звичайно, на мене справив враження Франко. Дуже цікаві речі писали Марко Боєслав та Олег Ольжич, але, на жаль, це не дуже популярна поезія в широких колах.
Юрій почав писати вірші, коли йому було 14 років. Вибрав собі псевдонім “Юрій Руф” 2011 року, коли готував до друку збірку “Багряна лірика”. Відомий критичними поглядами на традиційну українську поезію, де, за його словами, українців здебільшого зображають як бідних і нещасних.
– Я їх спочатку викидав, потім ховав у шухляду. Писав російською, бо слухав російську рок-музику, читав не українські книжки. А потім усвідомив, що це не притаманне для мене. Що я відтворюю чужий мовний код, чужі принципи і світогляд.
– Перший вірш, який був знаковим для мене, з’явився, коли я працював в університеті. Ситуація була така, що моя знайома запитала у мене:
– Юра, ти непогано пишеш, але чому ти пишеш російською?
– Римувати українською нормально не можу.
– Чому?
– А я не знав чому… в мене просто вселився такий стереотип у голові. В той момент у мене відбулась така переоцінка… Ми з моїм науковим керівником тоді робили ремонт у його лабораторії, виносили мотлох і реорганізовували лабораторію під експериментальну. Там зберігались старі дисертації, якісь альбоми, все старе, архаїчне. Десь серед всього цього мотлоху лежали 2 книжки, одна – Ніцше, а друга – Павла Мірчука “Українська повстанська армія. Документи і матеріали 1942-1952 років.” І мій науковий керівник дав мені почитати другу книгу. Вона повністю змінила моє життя і переформатувала. Тому що весь мій світогляд змінився, коли я зрозумів, що в нас була своя альтернативна історія, тобто, у нас була своя визвольна боротьба. Прочитавши цю книжку, я дуже зацікавився історією УПА. Перший вірш, який я написав, – “Камінний хрест”, що увійшов у збірку “Багряна лірика”.
– А хто найбільше вплинув на формування твоєї особистості?
– Було багато людей, ситуацій, подій, які впливали на становлення особистості. Як я взагалі почав писати вірші? Починав писати ще десь у класі 9-ому. Уже після закінчення університету зрозумів, що ці загальні речі пише кожен другий, хто вважає чи називає себе поетом. Я побачив, що дуже мало є патріотичної поезії. Хороша подруга, котра потім оформляла мою першу збірку “Багряна лірика”, запитала, чи можу я написати патріотичний вірш. Я взяв і написав.
Дуже вплинули сучасні формальні та неформальні лідери. До прикладу, є такий гурт “Сокира Перуна” – їхня лірика вплинула на формування моїх текстів. Патріотичне середовище, яке було доступне на телебаченні та в побуті, теж сформувало світогляд. Вважаю, що все, що оточує людину, вносить певний вклад у формування її особистості. Тому, чим більше українського оточує людину, тим більше саме український внутрішній світ буде розвиватися.
Моє середовище дало мені змогу виховатися як людині, що може сказати: так, я є патріотом своєї держави, так, я є націоналістом.
– Помічав за собою дар передбачення, через поезію зокрема?
– Не думав, що можу передбачити події, які відбуватимуться. Але десь на підсвідомому рівні їх відчував, оскільки історія є циклічною, її дати повторюються дзеркально у часі. Коли перечитав передмову збірки “Голос крові”, написаної 2013 року, то вжахнувся. Бо там відтворено все, що з нами сталося. Написав її взагалі до Майдану. А зараз не передбачаю, а просто розумію, що за декілька років буде глобальніший конфлікт, який вже відчувається.
Юрій вірить, що своїми віршами, або як він сам це називає “віршованою пропагандою”, пробуджує націю від сну. Він є автором патріотичної української поезії, де вчить українців бути собою, не боятися брати на себе відповідальність і найголовніше – перестати жити у вічній тузі.
Літературна спадщина Юрія Руфа:
- “Багряна лірика”(2010); (2012 – доповнена),
- “Голос крові”(2013) – разом з іншими авторами,
- “Час Революції”(2014),
- “На зламі епох”(2015),
- “Голос барикад та бліндажів”(2015) – разом з іншими авторами,
- “Відлуння свинцевих громовиць”(2015) – разом з іншими авторами,
- “Вектор протидії”(2016),
- “Вектор протидії. На зламі епох”(2018),
- “Казковик”(2018),
- “Ваніль чи сталь?!”(2021).
Збірка “На зламі епох” (2015) присвячена українським героям нинішньої російсько-української війни і містить вірші, що згадують окремих осіб, військових частин, українських воїнів, боїв та інших воєнних подій. 2018 року вийшла ілюстрована книжка для дітей “Казковик”. Останньою книжкою Юрія Руфа і квінтесенцією його творчості стала “Ваніль чи сталь?!”, видана 2021 року.
На слова Юрія Руфа створено пісні “Соколи” та “Молись” (гурт “Залізний хрест”), “В Рядах Безсмертних” (гурт “Геннадій Пересвіт & друг Залізняк”), “Пліч-о-пліч” та “Реклама” (гурт “Nachtigall”).
Протягом багатьох років Юрій Руф був ведучим фестивалю “Холодний Яр”. Публікація на сторінці “Фестиваль нескореної Nації Холодний Яр 2022” у Фейсбук:
“Сьогодні мав би стартувати Фестиваль нескореної Nації – Холодний Яр.
Юрій Руф зі сцени закликав би всіх підійти на великий концерт із якісною українською музикою.
Наш фестиваль завжди збирав тих людей, кому небайдужа доля Держави: воїнів, волонтерів, громадських діячів, письменників, науковців та просто правильних свідомих українців.
Ми гуртувалися, готувалися до війни з одвічний ворогом, налагоджували зв’язки і спільною силою стали проти окупантів.
На цій війні ми втратили друзів, членів нашої команди: Юрія Руфа та Павла Собка.
Та ми не зупиняємося, бо маємо ще присвятити їм та всім іншим Героям перемогу України. Команда фестивалю продовжує боротьбу: на фронті та у волонтерській діяльності.
Перемогу України ми обов’язково відсвяткуємо на фестивалі, який обов’язково ще буде.”
Нагороди
Указом Президента України № 334/2022 “Про відзначення державними нагородами України” за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом “За мужність” III ступеня солдата Дадака Юрія Романовича (посмертно).
Вшанування пам’яті
–Вчена рада університету вийшла з пропозицією до Львівської міської ради про перейменування однієї з вулиць м. Львова на вулицю Юрія Руфа. Депутати Львівської міської ради перейменували вулицю у Львові. Станом на 1 липня, у Личаківському районі Львова, вулиця Юрія Руфа розташована паралельно до вулиці Личаківській від стадіону “Скіф” (на сході) до пам’ятника Мар’янові Панчишину (на заході).
–За наказом ректора Національного лісотехнічного університету України від 6 квітня 2022 року № 69 на фасаді навчального корпусу № 2 (вул. Залізняка, 11), у якому на кафедрі технологій лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів працював доцент Юрій Дадак, встановлять меморіальну дошку. Для студентів університету заснували академічну стипендію Національного лісотехнічного університету України імені Юрія Дадака, створюють громадсько-патріотичний центр та відкривають у науково-технічній бібліотеці університету постійно діючу експозицію, присвячену Юрієві Дадаку – педагогу, науковцеві, поету, громадському діячеві, патріоту України.
–Депутати Хмельницької міської ради одноголосно підтримали рішення перейменувати вулицю Чехова. Відтепер вона носитиме ім’я захисника України Юрія Руфа, який загинув у бою з окупантами на Луганщині.
–У селі Малечковичі Львівської області перейменували вулицю Бічну Чайковського.
–Гурт “Тінь Сонця” присвятив Юрієві Руфу пісню “Новий Світанок”.
–Гурт “KARNA” присвятив Юрієві Руфу пісню “Мама Галичина”.
Cпогади друзів Юрія Руфа
“Загинув Юрій Руф. В боях за Україну. Як воїн … Він був поетом, який оспівував українські звитяги. Він сам став частиною української звитяги.
Ми провели незбагненну кількість часу у розмовах про те, як нам виборювати українську Україну. Я пам’ятаю більшість його цінних думок. Їх ми візьмемо на озброєння у здобутті української України, про яку він так мріяв. Спочинь, Друже. Дякую за Чин”, – написав активіст “Добровольчого руху ОУН” Антон Петрівський.
“Війна забирає найкращих. Він був одним з небагатьох, кого сміливо можна було назвати величною особистістю сьогодення. Він був вірним сином своєї Батьківщини і загинув, як воїн, як лицар. Пам’ять про тебе буде вічно в наших серцях, як і творчий спадок, що ти залишив. Дякуємо за чин,” – йдеться в повідомленні Правий сектор Тернопільщини.
“Один з найсильніших поетів сучасності, легенда націоналістичного руху, автор книг, митець, батько двох доньок, спортсмен, кандидат технічних наук, доцент, громадський діяч й волонтер Львівщини. Я пам’ятатиму його сильним духом й тілом, щирим й наповненим,”– написала громадська активістка з Бережан Алла Соколовська.
“Юра був не лише воїном, але й справжньою зіркою, митцем у всьому, за що б не брався. Мене вражала його чесність, енергія, неймовірна кількість знайомств і коло інтересів. Це була людина-двигун, – додає графічний дизайнер Сергій Снурник, з яким Юрій працював над проєктом айдентики для фестивалю нескореної нації у Холодному Яру. – Юрій був людиною високих стандартів. У нього був такий випробовувальний погляд! Навіть коли усміхався, просто свердлив очима, неначе бачив тебе наскрізь”.
“Гадаю, що Руф загинув, як воїн, як чоловік, як націоналіст. Я переконаний, що як би йому дали вибір, то він хотів би згинути в боротьбі.
Руф має увійти в історію та у підручники. Про нього мають знати майбутні покоління. Він дуже непересічна особистість нашої країни. Таких ідеалістів як він я не зустрічав за усе життя. Він вніс неоціненний вклад у розвиток українського правого руху!
Після війни нам усім треба прикласти максимум зусиль, щоб увіковічнити його ім’я правильно!
І не лише його, а усіх хто поклав життя за нашу країну у цій священній війні!
Друже, ти будеш назавжди зі мною…” (Іван Пішта).
“Ти навчив мене не торкатись нічого русского, бо воно несе смерть. Ти вчив, що воно є отрута, де звучать русскіє пєсні, туди обов’язково приїдуть їхні танки, ти всіх попереджав про це, ти загинув за те, у що вірив, за те чим жив. Загинув у бою. Честь, Юро! І невимовний біль…”
Олег Гавриленко
Воїн, Лицар твердо вірив у перемогу над варваром-окупантом.
Віримо так само твердо й ми, і це буде найкращою пам’яттю про незламного патріота України.
Світла вічна пам’ять Юрієві Руфу. Він присвятив всього себе Україні і залишився назавжди серед нас.
Історія карбована в землі,
Малюнок давніх днів й цивілізацій,
Я народився тут, на цій землі,
Й вкорінений у найдревнішу з Націй.
(Юрій Руф)
