23 червня 2001 року Святіший Отець Іван Павло ІІ прибув у Київ, на українську землю – землю, просякнуту кров’ю мільйонів жертв Другої світової війни і мучеників за Христову віру. Першим храмом, у якому молився папа, став храм святого Миколая УГКЦ на Аскольдовій могилі.
У понеділок, 25 червня 2001 року, на Львівському летовищі приземлився літак, на якому Римський Папа Іван Павло ІІ прилетів до Львова. За свою довгу історію прибували до міста Лева цісарі та королі, президенти та вожді, видатні митці та релігійні діячі. Але такого ще не було…
Довгим був шлях Івана Павла ІІ до України. 2 червня 1991 року, у Перемишлі, закінчуючи свою проповідь українською мовою у тодішньому костьолі оо. Єзуїтів, який відтоді став катедральним собором св. Івана Хрестителя УГКЦ, Святіший Отець пообіцяв: “Якщо мені Бог дозволить приїхати колись до Львова, то буде більше української…”.
Увечері 25 червня 2001 року Святійший отець проїхав “папамобілем” з аеропорту до центру міста. Того дня Іван Павло ІІ відвідав катедру Вознесіння Найсвятішої Діви Марії РКЦ та Вірменський кафедральний собор.
Після цього Папа прибув до Собору святого Юра, де посвятив корони для чудотворної ікони Теребовлянської Богородиці. Його супроводжували кардинали Любомир Гузар і Мар’ян Яворський. Зупинився Іван Павло ІІ у Митрополичих палатах на Святоюрській горі.
Наступного дня, 26 червня, зранку на іподромі відбулася Служба Божа в латинському обряді. Там були беатифіковані мученики Римсько-Католицької Церкви архиєпископ Львівський Юзеф Більчевський та засновник Згромадження Сестер Милосердя св. Йосипа отець Зиґмунт Ґораздовський, які у 2005 році були канонізовані Папою Бенедиктом XVI.
В обідній час Іван Павло ІІ відвідав Вищу духовну семінарію РКЦ у Брюховичах. А по дорозі на Сихів освятив місце та наріжний камінь під будівництво Духовної семінарії Святого Духа і Українського Католицького Університету.
Після 18 години на площі, яка тепер названа на згадку про Івана Павла ІІ, перед церквою Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові, попри дощ, зібралося понад 400 тисяч молодих людей на зустріч зі Святішим Отцем. Негода стала приводом почути від Івана Павла ІІ кілька слів, не передбачених офіційним протоколом. Під час свого виступу він відреагував на рясні краплі жартом: Deszcz pada, dzieci rosną (“Дощ падає – діти ростуть”). А потім, після оплесків і скандування “Лю-би-мо Те-бе!”, Папа Римський заспівав польською мовою: “Не падай, дощ, бо тебе тут не треба. Обійди гори, обійди ліси і вернися до неба!”. Закінчивши виступ і відповідаючи на численні скандування молоді “Мно-гая лі-та!”, Іван Павло ІІ підійшов до мікрофону зі словами: “Многая літа, многая літа… Тому, власне, дощ і падає, щоб діти росли…”
Божественна літургія у візантійському обряді на Львівському іподромі 27 червня переконала, що приїзд Святішого отця – це не просто державний візит і навіть не лише Апостольське паломництво до Божого люду України. Це справді було неперевершене містичне дійство, те, що не можна раціонально пояснити якимись раціональними аргументами.
Понад півтора мільйона людей кілька годин терпляче чекали прибуття Івана Павла ІІ, незважаючи на дощі та болото, кількагодинні піші переходи нічним і вранішнім містом. Але щойно у брамі з’явився папамобіль, відразу всі забули про втому і незручності. Величезний натовп відразу перетворився на єдину громаду вірних, як у своїй звичній парафіяльній церкві, стіни якої раптом розширились у трьох вимірах до безмежжя. А кількасот хористів стали лише солістами мільйонного хору – як сказав отець-ректор УКУ Борис Ґудзяк, чи не найбільшого хору у світі.
Увечері того дня Папа сказав у своїй прощальній промові, ніби передбачаючи нинішні події: “Дякую тобі, Україно, що оборонила Європу своєю невтомною та героїчною боротьбою проти загарбницьких орд… Нехай Господь дасть мир тобі, український народе, бо ти з наполегливою і одностайною відданістю нарешті привернув собі свободу й розпочав віднаходити своє істинне коріння та докладаєш великих зусиль, щоби стати на шлях реформ і дати всім можливість жити та сповідувати власну віру, власну культуру й власні переконання в рамках свободи та справедливості…
Молю Всемогутнього Бога, щоб благословив тебе, український Народе, і щоб зцілив усі твої рани. Його велика любов нехай наповнить твоє серце і нехай провадить тебе у третє тисячоліття християнства до нового майбутнього. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! “
Серед 30 блаженних беатифікованих Святішим Отцем у Львові не було Митрополита Андрея Шептицького. Однак Іван Павло ІІ висловив сподівання, що “одного дня побачимо Його серед сному Святих!”.
Ігор МЕЛЬНИК
