UKRAINIAN DAYS FESTIVAL 2019
“Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!”
(Тарас Шевченко, “До Основ‘яненка”)
Українська діаспора Чикаго понад 100 років чекала цього святого Дня. У ньому змішались як найсумніші для нас сторінки історії – переслідування патріотів, Голодомор, катівні НКВД, сталінські табори, розстріли інтелігенції та греко-католицьких священиків, еміграція, – так і найсвітліша радість після здобуття Вітчизною Свободи. Незалежності.
Тому, мабуть, діаспора Північної Америки з таким розмахом, потужно й масштабно відзначає День Незалежності України. Ми – голос України за кордоном! Нас мусить чути й бачити уся Америка, увесь світ!
36-й фестиваль “Українські дні Чикаго-2019”, організований Українським Конгресовим Комітетом Америки (відділ Іллінойс), який відбувся 24-25 серпня у Місті Вітрів, став ще однією величною акцією, святом української культури Середнього Заходу. В самому центрі Української Околиці Чикаго (Ukrainian Village) розкинулось наметове містечко з нашою символікою, різнокольоровими вишиванками й сувенірами, смачними стравами автентичної кухні, великою сценою для виступів місцевих артистів й зірок з України та майданчиком для дітей.
Саме тут зібрались українці з усіх кінців Іллінойсу та сусідніх штатів, щоб наповнитися святковим настроєм, гордістю за свою неньку-Україну, послухати рiдних пісень, скуштувати смаколиків, придбати вишиванки й книжки, зустрітись з друзями та потанцювати під запальні мелодії українських артистів. А ще – надати посильну допомогу чисельним неприбутковим організаціям, що підтримують наших воїнів, їхні сім’ї, медичні установи, реабілітаційні центри та дітей-сиріт в Україні.
Перед нашою громадою та гостями з інших штатів виступили талановиті вихованці діаспори: бандуристи школи “Дивосвіт”, “Джерело талантів”, “Елегія”, дуети Балбус & Aleta, “Dreams” та “Бріо”, тріо “Аркан”, хори СУМу ім. Павлушкова, “Водограй” та “Надія”, Юрій Яремчук, гуморист Михайло Бойчук, ANDRUX, співачки Ірина Лончина та Ольга Цвинтарна, танцювальні гурти “Вишиванка”, “Іскра” та “Горлиця” та багато інших. А ввечері вибухом шаленого драйву й улюблених нами пісень фестиваль запалили рок-гурт з міста Цинциннаті “FliT” (5kMiles) та ска-панк гурт “MadHeadsXL” з Канади. Та й з такою силою, що усі дружно кинулися танцювати.
Спілкуючись зі своїми земляками, вдивляючись у їхні щасливі, радісні обличчя, вслухаючись в глибокий зміст наших пісень, я думала: “Яку велику справу робили перші іммігранти-українці, що з різних причин були змушені покидати свою землю. У далекі незвідані краї вони їхали з Богом у серці, Кобзарем та вишиваним рушником. Після тяжкої виснажливої праці вони вперто здобували освіту, створювали хори, драматичні гуртки, танцювальні групи, відновлювали “Просвіту”, будували церкви. Вони творили духовний ґрунт для наступних поселенців, свято плекаючи свої національні обереги для майбутньої Української держави, в яку твердо вірили. Мабуть, ця непохитна віра й допомогла їй вижити”.
Мене завжди вражала глибока духовність наших попередників. Їхня праця не пропала, а стала міцним підмурівком для подальшої розбудови національних, соціальних і духовно-культурних підвалин української державності.
Україні за часів комуністичного терору було скрутно з міжнародною підтримкою, однак Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) – безпартійна неприбуткова організація, яка репрезентує українську громаду Сполучених Штатів Америки, є членом Світового конґресу українців – був чи не наймогутнішою підпорою з часів заснування у 1940 році. Надто, останніх десятиліть радянського часу, коли Україна була поневоленою і практично невідомою Америці.
Український Конгресовий Комітет Америки, Іллінойський відділ якого є організатором масштабних святкувань Дня Незалежності України в Чикаго, був заснований на І-му Конґресі Американських Українців у Вашингтоні та складається з 70 організацій різного напряму. Головними акціями УККА були, серед інших, заходи проти репатріації українських переміщених осіб та переселення їх до Америки, клопотання про надання права притулку воякам УПА й Дивізії “Галичина”. УККА домагався встановлення урядом дипломатичних зв’язків між США й Києвом, виступав за проголошення урядом США Тижня поневолених націй (пізніше УККА ініціював щорічні відзначення цього Тижня у липні), на захист новітніх дисидентів та правозахисників в Україні, підтримував зв’язки й інформував державні органи у Вашингтоні та міжнародні організації, зокрема ООН.
Важливими досягненнями УККА було спорудження та відкриття у Вашингтоні 1964 року пам’ятника Т.Шевченкові, відзначення 100-ліття української еміграції в США (1976–1977), щорічні відзначення Дня української державностi в Конгресі США, в конґресах штатів та в деяких міських урядах.
Українська громада у Сполучених Штатах Америки відігравала вирішальну роль у багатьох подіях нашої історії. Чого вартий лише доленосний 1991-й рік. Історик Сергій Плохій у книзі “Остання імперія: розпад Радянського Союзу” доводить, що саме вплив української діаспори схилив тогочасного президента США Джорджа Буша-старшого визнати результати референдуму про незалежність України 1-го грудня 1991 року.
Рішення не видавалося очевидним. Всього чотири місяці перед тим, виголошуючи промову у Верховній Раді, американський президент закликав українців триматися Москви, не проголошувати незалежність, пам’ятати про загрозу “самовбивчого націоналізму”. Що ж змінилося за ці чотири місяці? Згiдно з свідченнями, зібраними Плохієм, діаспора переконала радників, а вже тi – Буша-старшого, що йому вкрай необхідні симпатії мільйонної української діаспори, традиційно прихильної до республіканців, вагомої сили на президентських виборах, які насувалися вже наступного року.
Надзвичайно важливе призначення наших масових акцій, заходів, мітингів протесту та фестивалів в тому, що діаспора виконує роль інформаційно-культурного “війська”. Яке веде боротьбу не лише за Україну, а й проти російської пропаганди. З такими розмахом і силою, щоб нас почуло все Чикаго, уся Америка й увесь світ.
Щоб і надалі бути надійною опорою, сильним крилом нашої дорогої неньки-України.
Разом – нас багато. Й нас –не подолати.
Слава Україні!
