Жіночі історії Другої світової війни. Інфографіка

У 2014 році Україна розпочала нову традицію відзначення 8 травня в європейському дусі пам’яті та примирення.

У 2016 році Український інститут національної пам’яті започаткував проект, основною темою якого є жінка та жіночі історії Другої світової: “Війна не робить винятків. Жіночі історії Другої світової”.

Відтак Укрінформ підготував інфографіку про жіночі історії Другої світової.

Жіночі історії Другої світової війни. Інфографіка

Олена Вітер (1904-1988)

Настоятелька греко-католицько монастиря, співпрацювала з ОУН, заарештована НКВД і засуджена до смертної кари. Одна з небагатьох, хто пережила розстріли в тюрмі «на Лонцького» у Львові. Під час Голокосту врятувала від нацистів десятки єврейських дітей. Перша серед українців 1976 року отримала звання «Праведник народів світу.

Анна Храплива (1920-2005)

Канадійка українського походження, 1941 року добровільно зголосилася на службу до Канадійського армійського жіночого корпусу. Із 1942 року несла службу в Великій Британії, згодом – Британській зоні окупації Німеччини. Одна з перших українок, яка нагороджена Медаллю Британської імперії.

Євдокія Завалій (1924-2010)

Перша і єдина жінка-командир взводу морської піхоти в радянській армії під час Другої світової. Брала участь у боях за Севастополь, Сапун-гору, Балаклаву, Керч та інші.

Олена Теліга (1906-1942)

Українська поетеса, діячка ОУН. 1941 прибула до окупованого нацистами Києва, щоб відновлювати тут українське культурне життя. Очолювала редколегію літературного додатку «Літаври» до газети «Українське слово». Заарештована й розстріляна в Бабиному Яру в лютому 1942.

Ірина Хорошунова (1913-1993)

Художниця, журналістка, під час німецької окупації Києва працювала в Центральній бібліотеці. Разом з колегами рятували її книжкові фонди від пограбування і знищення нацистами.

Олександра Шулежко (1903-1994)

Вихователька, дружина православного священника, репресованого 1937 року. Під час німецької окупації організувала в Черкасах притулок для 70 безхатніх дітей, із них – 25 єврейських. Зуміла врятувати своїх вихованців від нацистів. Після повернення радянської влади засуджена за «співпрацю з окупантами». 1996-го удостоєна звання «Праведник народів світу».

Анастасія Гулей (1925)

Під час окупації примусово вивезена на роботу в Німеччину. Двічі втікала, за що 1943 року кинута до нацистського концтабору. Пройшла пекло Аушвіца, потім Берген-Бельзена. Голова Української організації борців антифашистського опору.

Марія Бабінчук (1924-1950/1)

Підпільниця, дружина надрайонного провідника ОУН Надвірнянщини Григорія Вацеби. Через це змушені були віддати свою доньку Мотрю, якій було всього декілька днів, на виховання чужим людям. Згодом Марія та Грирогій загинули від рук енкаведистів.

Євдокія Лисенко (1889-1967)

Мати 16 дітей: 11 синів і 5 доньок. Перед війною овдовіла. Десятеро її синів пішли на фронт і всі повернулися з війни живими. 1946-го Євдокії Лисенко присвоєно звання «Мати-героїня», а 1984-го на її честь в селі встановлено пам’ятник.

Людмила Фоя (1923-1950)

У 1942 долучилася до підпілля ОУН. 1944-го арештована НКВД. Після кількох місяців допитів її вербують, агентурне ім’я – «Апрєльская». Та вже за першої ж можливості, потрапивши до відділу УПА в Західній Україні, Людмила про все розповідає. Як подвійний агент повертається до Києва, дезінформує чекістів, провалює низку їхніх агентів, чим рятує побратимів. 19 липня 1950 року загинула в бою з НКВД.

Марія Щербаченко (1922)

Санітарка, старшина медичної служби. Восени 1943 року під час форсування Дніпра винесла з поля бою 112 поранених. 1973 року відзначена медаллю Міжнародного комітету Червоного Хреста імені Флоренс Найтінгел за милосердя, відвагу та мужність.

Катерина Зеленко (1916-1941)

Льотчиця. 12 вересня 1941 року біля села Анастасівка на Сумщині її літак був підбитий, а вона – поранена в плече. Наказавши стрілкові стрибати, сама ж здійснила повітряний таран «Мессершмітта-109». Це був перший і єдиний за всю Другу світову повітряний таран, який здійснила жінка-льотчиця.

Підготував: Ігор Любшин